Галина Дичковська

кандидат філософських наук, доцент

Зброя - інструмент. Інструмент вбивства, але водночас інструмент самозахисту перед вбивцею.

Отож, постають питання:

1. Як використає цей інструмент наше суспільство?

А суспільство у нас неоднорідне. Спробуєм визначити кілька основних груп. а) люди, що ніколи не користувались і не користуватимуться зброєю;

б) люди, що куплять таку зброю для самозахиту і триматимуть її вдома або братимуть у випадку ризикованих подорожей;

в) люди, що носитимуть її всюди і використовуватимуть як інструмент залякування інших;

г) люди, що використають зброю, як помсту у випадку неадекватного суду.

2. Як буде організовано систему дозволів?

Система дозволів буде організована через силові інститути, тобто або міліцію, або СБУ. Знаючи рівень корумпованості нашого суспільства, можна передбачити, що дозволи отримають люди, близькі до силових інститутів або такі, що готові дати будь-який хабар для отримання зброї.

тобто, це: а/наближені до влади; б/багаті; в/помста;г/страх

3. Як буде дозволено користватись зброєю?

А тепер підсумуємо. Сценарій 1.Влада надасть зброю своїм підконтрольним прихильникам задля того, щоб збільшити тиск на суспільство і ввести його у ще вищий рівень страху і хаосу.

Сценарій 2. Суспільство, озброївшись, починає здійснювати помсту, яка спрямована насамперед на кривдника - на владу.

А загалом, не з того ми починаємо. Не треба починати з інструмента, а треба починати з людей, з права на дію і відповідальність. Зараз в людей тотально забрано право на дію через податкову, пенсійний фонд, систему медицини і освіти. Ось звідси все.

Наталя Чаплинська

Психолог

Як і всюди, у нас відсутня у дуже багатьох питаннях культура щодо певних специфічних речей: користування зброєю, вживання алкоголю, культра спілкування, поведінки і так далі. Ці цінності у нас є втраченими. На сьогоднішній день, щоб ми могли говорити про питання легалізації зброї, то ми маємо говорити, найперше, про культуру. Просто так прийняти рішення – не означає, що воно буде виконано так, як прописано. У нас відсутня культура дотримання законодавства на підсвідомому рівні.

Я сама непогано стріляю і, знаючи насправді, що таке зброя, ніколи не мала бажання мати її при собі. Тому в мене виникає дивне питання, для чого людині мати зброю? Якщо для самозахисту, то може заставити міліцію належно виконувати свої обов’язки.

Зазвичай, якщо рушниця висить, то рано чи пізно вона таки вистрелить. І, як правило, саме тоді, коли цього не потрібно.

Чисто психологічно, я не думаю, що населення готове до носіння зброї. Це по-перше. По-друге, у нас першого січня сталася трагедія біля ялинки. Чому жоден міліціонер не зумів застосувтаи зброю і вистрелити хоча б по колесах автомобіля? А тому, що у нас це заборонено. Якщо у нас діють неадекватні закони і є обмеження для тих, хто має право володіти зброєю, то чому потрібно спонукати до носіння зброї усіх інших? Тобто, тут дуже багато психологічних і навіть філософських питань. Я не є прихильником і не підтримую цю ідею, так само як і не підтримую ідею введення смертної кари. Це велика відповідальність.

Носіння зброї має бути не тільки відповідальністю, а тут має бути ще високий рівень культури, дисципліни і самодисципліни, в першу чергу. Ці всі речі у нас в суспільстві відсутні. А тому, я думаю, що ми повинні поки що утриматися від такої ідеї.