
- •9.1.Принципи телефонної передачі сигналів
- •9.2.Телефонні апарати
- •9.3. Мікрофони
- •9.4. Електромагнітні телефони
- •9.5. Номеронабирачі телефонних апаратів
- •9.6. Цифровий телефонний апарат
- •9.6.1. Структура і режими роботи цта
- •2.1. Поняття про телефонне навантаження та якість обслуговування.
- •2.2. Комутаційні схеми.
- •2.3. Потоки викликів та повідомлень
- •3.1. Види комутації
- •3.2. Системи комутації на місцевих телефонних мережах
- •2. Принципи вузлоутворення.
- •6.1. Основні поняття про роботу комутаційних вузлів і атс
- •6.2. Процес установлення з'єднання на атс
- •6.3 Класифікація атс по способах комутації
- •6. 4. Комутаційні прилади електромеханічних атс
- •6.5 Керування встановленням з'єднання
- •Концепція розвитку стаціонарного телефонного зв’язку (місцевий, міжміський, міжнародний)
- •3.4. Групоутворення в комутаційних системах атс. Функціональна схема атск-у. Структура і побудова кб.
- •3.5.Структура функціональної схеми атс типу атск-у
- •Процес встановлення з’єднання на атск-у.
- •Координатна атс системи «пентаконта»
- •Вертикаль 52х4
- •Вертикаль 74х3
- •Особливістю керуючого пристрою є використання перераховувача, який приймає з ар 1-4 цифри коду напрямку на ступені иги і перетворює ці цифри в 2-цифровий код, що спрощує схему маркера.
- •Основні блоки
- •Сільські координатні станції
- •2.Атс системи к - 50/200м.
- •3. Атс системи к - 100/2000.
- •Системи обслуговування заявок
- •Автоматична міжміська телефонна станція арм 20.
- •9.1. Основні особливості атске
- •9.2. Комутаційні поля атскэ
- •9.3. Принципи роботи програмних керуючих пристроїв
- •Доповнення до структурної схеми іатске
- •Структурна схема кінцевої станції іатске-3
- •11.1. Загальні принципи побудови сучасних систем
- •11.2. Побудова абонентської мережі
- •11.3. Структурна побудова цифрових комутаційних станцій
- •11.4. Принципи цифрової комутації
- •11.5. Керування на атсе
- •12.1. Проблеми переходу від аналогових до цифрових мереж зв'язку
- •12.1.1. Тривалість переходу від аналогових до цифрових телефонних мереж
- •12.1.2. Приклади техніко-економічного аналізу ефективності цифрової техніки на телефонних мережах
- •12.1.3. Забезпечення норм по загасанню сигналу при переході до іцмз
- •12.1.4. Нормування кількості припустимих аналого-цифрових переходів
- •12.1.5. Проблема абонентського інтерфейсу
- •12.1.6. Синхронізація цифрових телефонних мереж
- •12.2. Способи переходу від аналогових до цифрових мереж зв'язку
- •12.2.1. Стратегії переходу до цифрових мереж
- •12.2.2. Методи переходу до цифрових мереж
- •12.2.3. Способи організації зв'язку на цифровому рівні
- •3.2. Кроссовая комутація. Утворення прямих каналів
- •3.3. Комутація каналів
9.5. Номеронабирачі телефонних апаратів
Розглянемо побудову та принцип дії дискових номеронабирачів за допомогою рисунку 9.1. При наборі номеру контакт 1-2 замикається і шунтує ПРТ. При зворотному русі диску контакт 1-2 залишається замкнутим, а контакт 3-4, що називається імпульсним, періодично розмикається, так щоб число розмикань ланцюга (число імпульсів, що поступають на АТС) відповідало набраній цифрі номера. Таким чином, інформація про цифру номера передається на АТС в вигляді серії імпульсів постійного струму. Між сусідніми серіями повинен бути досить великий інтервал часу (міжсерійний час), який дозволяє пристроям АТС відокремлювати одну набрану цифру номера від іншої.
Для вірної роботи АТС дисковий номеронабирач повинен забезпечувати стабільність посилки імпульсів з частотою f = 1/Т = 10 ± 1 імп/с і постійне відношення між часом розмикання tр і часом замикання tз імпульсного контакту
(Т = tр + tз = 100 мс). Відношення цих величин k = tр/tз називається імпульсним коефіцієнтом. Для дискових номеронабирачів імпульсний коефіцієнт k=1,6 (tр≈61,5 мс і tз≈38,5 мс) з допустимим відхиленням в межах від 1,4 до 1,7. Мінімальний міжсерійний час становить 500мс.
Рис.9.8. Діаграма передавання цифр
Кнопочний забезпечує введення адресної інформації при натисненні кнопок. При цьому, адресна інформація з ТА на АТС може передаватися різними способами, найбільш розповсюдженими з яких являються імпульсний і частотний. В першому випадку інформація про номер передається у вигляді серій імпульсів постійного струму, а в другому – кожна з цифр передається сигналами, що створилися струмами різних частот. Використовуються коди „2 з 3” або „2 з 4”.
Приклад кнопочного номеронабирача (КНН) з імпульсним способом формування адресної інформації типу ТНН – 1 М (рис.9.9).
Г
К
РИК
Кл
ИК
„Т”
СУ
РШК
0
ШК
9
Р ис.9.9
Принцип дії.
При натисканні однієї з кнопок „Т” узгоджуючий пристрій (СУ) відкриває ключ (К) з таким розрахунком, щоб обмотка реле спрацювала відповідно кількості разів натиснутій цифрі, після чого ключ (К) закривається. Реле своїми контактами розмикає коло шлейфу таку кількість разів, яка відповідає цифрі натиснутої кнопки. Крім того, СУ включає обмотку реле, яке своїми контактами „ШК” шунтує розмовний тракт при наборі адресної інформації. Після видачі адресної інформації реле відпускає і контакт ШК розмикається, що сигналізується індикаторною лампою Кл.
Частотний КНН.
У телефонних апаратах з частотним способом формування адресної інформації є два генератори Г1 та Г2 із самозбудженням, які формують частоти в межах від 500-2000 Гц.
Зміна частоти генераторів Г1 та Г2 відбувається за рахунок зміни ємності С та індуктивності L кола.
Формування адресної інформації відбувається посилкою в лінію двох частот fi - fj. Значення частот fi та fj вибирається в залежності від значення набраної цифри (табл.9.1.).
Таблиця 9. 1.
Г1 Г2 |
|
|
|
|
1209 |
1336 |
1477 |
1633 |
|
697 |
1 |
2 |
3 |
Резерв |
770 |
4 |
5 |
6 |
Резерв |
852 |
7 |
8 |
9 |
Резерв |
941 |
# |
0 |
☼ |
|
Двогруповий код дозволяє утворити максимум 16 сигналів, з яких використовується 10. Дві комбінації частот, які вибираються натисканням кнопок, і є допоміжними.
Час, який витрачений на набір адресної інформації, визначається за формулою:
,
де Т - період повторення імпульсу;
n – кількість цифр у адресній інформації;
m – кількість імпульсів у цифрі;
ТМВ – тривалість міжсерійного інтервалу.
На практиці час набору адресної інформації визначається за спрощеним виразом:
,
де К – коефіцієнт, який залежить від типу номеронабирача;
n – кількість цифр в адресній інформації.
Для дискового номеронабирача К=1,5, а для кнопочного К=0,75.