- •9.1.Принципи телефонної передачі сигналів
- •9.2.Телефонні апарати
- •9.3. Мікрофони
- •9.4. Електромагнітні телефони
- •9.5. Номеронабирачі телефонних апаратів
- •9.6. Цифровий телефонний апарат
- •9.6.1. Структура і режими роботи цта
- •2.1. Поняття про телефонне навантаження та якість обслуговування.
- •2.2. Комутаційні схеми.
- •2.3. Потоки викликів та повідомлень
- •3.1. Види комутації
- •3.2. Системи комутації на місцевих телефонних мережах
- •2. Принципи вузлоутворення.
- •6.1. Основні поняття про роботу комутаційних вузлів і атс
- •6.2. Процес установлення з'єднання на атс
- •6.3 Класифікація атс по способах комутації
- •6. 4. Комутаційні прилади електромеханічних атс
- •6.5 Керування встановленням з'єднання
- •Концепція розвитку стаціонарного телефонного зв’язку (місцевий, міжміський, міжнародний)
- •3.4. Групоутворення в комутаційних системах атс. Функціональна схема атск-у. Структура і побудова кб.
- •3.5.Структура функціональної схеми атс типу атск-у
- •Процес встановлення з’єднання на атск-у.
- •Координатна атс системи «пентаконта»
- •Вертикаль 52х4
- •Вертикаль 74х3
- •Особливістю керуючого пристрою є використання перераховувача, який приймає з ар 1-4 цифри коду напрямку на ступені иги і перетворює ці цифри в 2-цифровий код, що спрощує схему маркера.
- •Основні блоки
- •Сільські координатні станції
- •2.Атс системи к - 50/200м.
- •3. Атс системи к - 100/2000.
- •Системи обслуговування заявок
- •Автоматична міжміська телефонна станція арм 20.
- •9.1. Основні особливості атске
- •9.2. Комутаційні поля атскэ
- •9.3. Принципи роботи програмних керуючих пристроїв
- •Доповнення до структурної схеми іатске
- •Структурна схема кінцевої станції іатске-3
- •11.1. Загальні принципи побудови сучасних систем
- •11.2. Побудова абонентської мережі
- •11.3. Структурна побудова цифрових комутаційних станцій
- •11.4. Принципи цифрової комутації
- •11.5. Керування на атсе
- •12.1. Проблеми переходу від аналогових до цифрових мереж зв'язку
- •12.1.1. Тривалість переходу від аналогових до цифрових телефонних мереж
- •12.1.2. Приклади техніко-економічного аналізу ефективності цифрової техніки на телефонних мережах
- •12.1.3. Забезпечення норм по загасанню сигналу при переході до іцмз
- •12.1.4. Нормування кількості припустимих аналого-цифрових переходів
- •12.1.5. Проблема абонентського інтерфейсу
- •12.1.6. Синхронізація цифрових телефонних мереж
- •12.2. Способи переходу від аналогових до цифрових мереж зв'язку
- •12.2.1. Стратегії переходу до цифрових мереж
- •12.2.2. Методи переходу до цифрових мереж
- •12.2.3. Способи організації зв'язку на цифровому рівні
- •3.2. Кроссовая комутація. Утворення прямих каналів
- •3.3. Комутація каналів
2. Принципи вузлоутворення.
Із зростанням ємності телефонної мережі збільшується число РАТС, а інтенсивність навантаження між ними зменшується. Одним з методів підвищення пропускної спроможності міжстанційних ЗЛ на районованій мережі є утворення вузлових станцій.
Вузлова станція - це сукупність комутаційних пристроїв, до входів та виходів яких підключені ЗЛ до кінцевих станцій, і за допомогою яких навантаження, що надходить з різних напрямків на входи вузла, розподіляється по іншим напрямкам, що ввімкнені у виходи вузла. Вузлова станція не має власних абонентів і, як правило, розміщується в одній будівлі з однією із кінцевих станцій. Обладнання вузла звичайно складається з однієї ступені ГШ.
Вузол вихідного повідомлення ВВП об’єднує вихідне від групи близько розташованих станцій навантаження і розподіляє його по напрямках до інших РАТС чи груп РАТС.
Вузол вхідного повідомлення ВВхП об’єднує вхідне до групи близько розташованих станцій навантаження і розподіляє його по напрямках до цих станцій. При цьому зв’язок всередні групи РАТС, що розглядається, може здійснюватись по принципу “кожна з кожною” або через свій вузол.
Вузол вихідного повідомлення
Вузол вхідного повідомлення
Територія, яка обслуговується кожним вузлом , називається вузловим районом.
Кількість об’єднуваних ВВхП станцій обмежена подільністю (числом напрямків) після застосованої ступені ГШ: для ВВхП ДКС - це 10 РАТС , один ВВП координатної системи 20.
Для ВВП подібних обмежень немає - кількість об’єднаних станцій визначається економічними показниками, зручністю побудови мережі та іншими факторами.
Звичайно застосування ВВхП зв’язують з переходом МТС на 6-значну нумерацію абонентських ліній , а ВВП - на 7- значну.
Мережа з шестизначною нумерацією (максимум 400 - 500 тис.)
На МТС з 6-значною нумерацією телефонів утворюються до 8 вузлових районів (ВР) - по кількості різних перших цифр абонентських номерів. В кожному ВР може бути до 10 РАТС, коди яких відмічені другою цифрою.
Зв’язок між РАТС, розрашованих в різних ВР, здійснюється через ВВхП, а між РАТС одного ВР - за принципом “кожна з кожною” або для всіх чи частини координатних РАТС - через свій ВВхП. Для цього на МТС прокладаються пучки ЗЛ наступного вигляду:
Кожна РАТС з’єднується з усіма ВВхП “чужих” ВР. Подібних пучків ЗЛ від РАТС виходить по кількості “чужих” ВВхП, але не більше 7, а на ВВхП приходить також по кількості “чужих” РАТС, але не більш 70.
Кожен ВВхП з’єднується з усіма РАТС свого району. Кількість пучків ЗЛ у ВР залежить від кількості РАТС.
Всередені вузлового району з’єднання від ДК РАТС до інших та між близько розташованими станціями передбачено за принципом “кожна з кожною”, а від координатних РАТС до віддалених - через ВВхП. З’єднувальні лінії від координатних РАТС до свого ВВхП можна також використовувати для організації обхідних з’єднань.
На ДКС напрямок до ВР вибирається на I ступені ГШ, а до РАТС свого ВР - на II ГШ.
Ступінь III ГШ на свіх РАТС звичайно використовується для визначення напрямку до тисячних абонентських груп.
На координатних станціях вибір напрямку до ВВхП і РАТС свого ВР часто поєднується на ступені I ГШ. При цьому напрямок до ВВхП визначається за першою цифрою, а до РАТС свого ВР - по першим двом цифрам.
Оцінка економічності мережі при 6-значній нумерації
Приклад: n - кількість РАТС одного ВР;
k - кількість ВР.
Кількість пучків ЗЛ між РАТС одного вузлового району:
rВР = n×(n-1)
Кількість пучків ЗЛ між ВВхП та РАТС свого ВР:
rвих ВВхП = n
Кількість пучків ЗЛ між РАТС та всіма ВВхП, за виключенням свого, визначається таким чином:
rвх ВВхП = n×(k-1)
Отже, для розрахунку кількості пучків ліній, що використовуються при групоутворенні з використанням ВВхП:
rвузл.(6-т.) = k×(rВР+rвих ВВхП+rвх ВВхП) = k×n×(n+k-1)
ρбез вузл=n∙k∙(n∙k-1)
Мережа з семизначною нумерацією (більш як 450 тис.)
При 7-значній нумерації перша цифра абонентського номера визначає вихід на мільйонну зону, друга - на один з десяти можливих в зоні 100 - тисячних вузлових районів, а третя - на РАТС в цьому ВР.
У відповідності до цього за кожним ВР закріплюється двохзначний код, а за РАТС - трьохзначний.
При переході до семизначної нумерації для збільшення пучків ЗЛ використовують ВВП.
Особливості побудови мережі ЗЛ за наявністю ВВП розглянемо на прикладі двох ВР, що відносяться до різних зон.
Економічність мережі при 7-значній нумерації
Приклад: n - кількість РАТС ВР;
k - кількість ВР;
m - кількість зон.
Кількість пучків міжстанційних ліній при з’єднанні “кожен з кожним”;
rSВР = k×n×(n-1)
Кількість пучків вузлових ліній:
rвих ВВхП+rвх ВвихП = 2×n×k
Кількість пучків міжвузлових ліній:
rвх ВВхП+rвих ВвихП = k×(k-1)
Кількість пучків при вузлоутворенні з використанням ВВхП та ВВП:
rВР = m×[rSВР+rвих ВВхП+rвх ВвихП+rвх ВВхП+rвих ВвихП] = m×k×(n2+n+k-1)
Кількість пучків при з’єднанні по принципу „кожний з кожним”
ρк.к.=m∙k∙n(m∙k∙n-1).
КОМУТАЦІЙНІ ВУЗЛИ МІСЦЕВИХ ТЕЛЕФОННИХ МЕРЕЖ
