Криміналістика

1.Предмет, завдання та система криміналістики.

2.Поняття і принципи криміналістичної ідентифікації. Її види.

3.Поняття криміналістичної діагностики та її види.

4.Поняття криміналістичної версії та її види.

5.Планування розслідування та їх види.

6.Поняття і структура криміналістичної техніки.

7. Техніко-криміналістичні засоби збирання ( виявлення,фіксації ) доказової інформації.

8. Судово-медична експертиза в кримінальному проваджені.

9. Криміналістична фотографія і відеозапис.

10. Загальні положення криміналістичної експертизи.

11.Поняття та система судової трасології.

12. Властивості папілярних візерунків і їх види.

13. Криміналістичне авторознавство і почеркознавство.

14. Техніко-криміналістичне дослідження документів.

15. Криміналістичне ототожнення людини за її зовнішніми ознаками.

16. Судова акустика.

17. Основні положення судової балістики.

18. Загальні положення криміналістичної тактики.

19. Слідчий огляд. Тактика його проведення.

20. Характеристика етапів огляду місця події та тактика його проведення.

21. Планування першочергових слідчих дій при розслідуванні викрадань.

22. Сутність, завдання і види допитів. Тактика проведення допиту.

23. Значення і порядок проведення слідчого експерименту.

24. Пред’явлення для впізнання. Тактика його проведення.

25. Поняття і завдання криміналістичної методики.

26. Першочергові слідчі дії при розслідуванні умисних вбивств.

27. Розслідування вбивств.

28. Розслідування зґвалтувань.

29. Розслідування службових злочинів.

30. Розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху.

31. Поняття і сутність обшуку. Тактика його проведення.

1. Криміналістика — це наука про закономірності зло­чинної діяльності та її відображення в джерелах інфор­мації, які слугують основою для розробки засобів, прийо­мів і методів збирання, дослідження, оцінки і викорис­тання доказів з метою розкриття, розслідування, судово­го розгляду та попередження злочинів.

Предмет криміналістики є багатогранним і складним. У юридичній літературі мають місце різні визначення пред­мета криміналістики: як науки про розслідування злочи­нів, або науки про розкриття злочинів, або науки про суку­пність технічних засобів, тактичних прийомів і методич­них рекомендацій.

Ппредмет криміналістики — це система, складовими якої є важливі типові елементи, що узгоджуються між собою:

1. закономірності виникнення слідів;

2. виявлення (відшукання) слідів;

3) збирання (фіксація і закріплення) слідів;

4) вилучення слідів, визнання їх речовими доказами, приєднан­ая до справи й дослідження;

5) зберігання речових доказів; 6) дослідження речових доказів;

7) оцінка речових доказів;

8) використання речових доказів у процесі доказування в кри­мінальній справі про злочин.

Предмет криміналістики як науки поділяється на дві частини. Перша частина предмета криміналіс­тики охоплює три групи необхідних елементів (закономірностей), між якими є об'єктивно існуючий зв'язок. Це: елементи механізму злочину; елементи виникнення інформації про злочин і осіб, при­четних до його вчинення; елементи збирання (виявлення, вилу­чення), дослідження, оцінки і використання доказів. Друга части­на предмета криміналістики охоплює спеціальні засоби і методи дослідження доказів і запобігання злочинам.

Система криміналістика — це складові її розділи (частини), які мають поміж собою стійкі, взаємопов'язані зв'язки та мають тісне сплетіння. Сучасні уявлення про зміст криміналістики дозволяють вирізнити в її системі чотири розділи:

1. Загальна теорія криміналістики — це її методоло­гічна основа, яка являє собою систему принципів, концеп­цій, категорій, понять, методів, що відбивають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до за­гальної теорії криміналістики; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення про мову криміналістики; д) криміналістична систематика.

2. Криміналістична техніка — розділ криміналісти­ки, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів і методів, призначе­них для збирання, дослідження і використання доказів. Криміналістична техніка виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику бо­ротьби зі злочинністю. Система криміналістичної техніки охоплює такі основні галузі: судова фотографія; судовий кіно- і відеозапис; трасологія; судова балістика; криміна­лістичне дослідження письма; техніко-криміналістичне дослідження документів; криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; кримінальна реєстрація.

3. Криміналістична тактика є інтелектуальним яд­ром криміналістики. Це розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і планування досудо-вого і судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів прове­дення слідчих та судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, на встановлення обставин, що сприя­ють вчиненню і прихованню злочинів. До складу криміна­лістичної тактики входять: вчення про криміналістичну версію і планування розслідування, концепція слідчої си­туації, тактичного рішення і тактичного ризику, системи тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (так­тичні комбінації) та ін. Криміналістична тактика пропонує доцільні прийоми проведення огляду, обшуку, пред'явлен­ня для впізнання, допиту та інших слідчих (судових) дій, вибір моменту їх проведення, послідовність виконання, творчий підхід в конкретній ситуації, обрання напряму розслідування та лінії поведінки.

4. Науково-технічні засоби і тактичні прийоми застосо­вуються стосовно до розслідування конкретних видів зло­чинів. Типізація таких рекомендацій, їх синтез дозволив утворити певні методичні поради. Криміналістична ме­тодика (методика розслідування злочинів) — розділ кри­міналістики, який являє собою систему наукових поло­жень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо ор­ганізації і здійснення розслідування і запобігання окремим видам злочинів. Зміст криміналістичної методики станов­лять загальні положення (криміналістична класифікація злочинів, криміналістична характеристика злочинів, кри­міналістичне вчення про розкриття злочинів, проблеми взаємодії під час розслідування та ін.) і окремі криміналіс­тичні методики (методики розслідування крадіжок, грабе­жів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо).

Найбільш загальним завданням криміналістики є забезпечення швидкого і пов­ного розкриття злочинів, викриття винних, запобігання та припинення усіх кримінальне караних посягань.

Специфічними завданнями криміналістики є:

1) вивчення закономірностей, які становлять предмет криміналістики;

2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів;

3) удосконалення тактичних і методичних основ досу-дового й судового слідства, основ судової експертизи;

4) удосконалення криміналістичних методів попере­дження злочинів;

5) вивчення можливості використання зарубіжного до­свіду в боротьбі зі злочинністю.

2. Криміналістична ідентифікація - це процес встановлення конкретного матеріального об'єкта шляхом його виокремлення із заданої сукупності об'єктів за неповторним комплексом ознак, які відображені за обставин, пов'язаних зі злочином.

Об'єктом ідентифікації може бути особа людини або труп. У криміналістиці розрізняють такі типи ідентифікації: а) встановлення тотожності об'єкта за ознаками, відбитими у пам'яті людини; б) встановлення тотожності за описом; в) встановлення тотожності за фото зображенням; г) встановлення тотожності за слідами, які відображають ознаки зовнішньої будови та інших речових проявів; При ідентифікації є два види об'єктів: ідентифіковані (відображувані) та ідентифікуючі (відображуючі). Ідентифікованим називається об'єкт, встановлення тотожності якого складає завдання даного дослідження. Ідентифікуючими називаються об'єкти, за допомогою яких встановлюють тотожність чи групову належність.

Ідентифікація як процес встановлення тотожності розпадається на дві основні стадії: аналітичну і синтетичну.

Аналітична стадія починається з вивчення загальних, а потім окремих, індивідуальних ознак ідентифікованого об'єкта або ідентифікуючих об'єктів, походження яких безсумнівне, після цього вивчаються інші ідентифікуючі об'єкти.

Перед синтетичною стадією ставиться завдання науково пояснити виявлені збіги і розбіжності та дійти висновку про тотожність або відмінність.