Адміністративний процес

1. Поняття адміністративно-правових методів.

2. Державний примус та його види.

3. Заходи адміністративного припинення: поняття та призначення.

4. Поняття та основні ознаки адміністративні відповідальності.

5. Характеристика обстави, які виключають адміністративну відповідальність.

(ст. 21 КпАП України)(ст. 22,44 КпАП України)(ст. 15 КпАП України).

4. Законодавче визначення адміністративного правопорушення.

5. Структура юридичного складу адміністративного правопорушення.

6. Сутність адміністративних стягнень.

7. Характеристика окремих видів адміністративних стягнень.

10. Загальні правила накладення адміністративних стягнень.

11. Сукупність і рецидив.

12. Загальна характеристика адміністративних правопорушень на транспорті, у галузі шляхового господарства та зв’язку.

13. Система адміністративних правопорушень на транспорті.

14.Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок.

15.Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління.

16.Юридичний аналіз окремих адміністративних проступків.

17.Елементи юридичних складів проступків.

18. Поняття корупції та корупційних діянь.

Поняття адміністративної юрисдикції.

20. Повноваження виконавчих комітетів селищних і сільських рад народних і депутатів.

21. Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення.

!

22. Докази в провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

23. Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. (ст. 17)(ст. 18)

24. Склад суду. Відводи. (ст. 23-24, ст. 27); ( ст. 32). ;

25. Судові виклики і повідомлення. (ст. 33, 34).

26. Учасники адміністративного процесу.(ст. 48, 49,50,47, 53, 56,62).

27. Звернення до адміністративного суду та відкриття провадження. (ст. 105); (ст. 106); (ст. 107); (ст.108);

28. Судовий розгляд справи. (ст. 122); (ст. 124); (ст. 130-132);

29. Судові рішення. (ст. 160); (ст. 163); (ст. 165).

30. Апеляційне провадження.

1. Поняття адміністративно-правових методів.

Під адміністративно-правовими методами розуміють способи та прийоми безпосереднього й цілеспрямованого впливу виконавчих органів (посадових осіб) на підставі закріпленої за ними компетенції, у встановлених межах і відповідній формі на підпорядковані їм органи та громадян.

Найхарактернішими ознаками для методів управління є: 1) способи впливу виконавчого органу (посадової особи) на підпорядкований йому орган і громадян; 2) вираження державного публічного інтересу, керівної ролі держави; 3) засоби досягнення мети; 4) способи організації, прийоми здійснення функцій, що виникають у процесі здійснення спільної діяльності; 5) способи реалізації компетенції.

За головними характеристиками метод управління є засобом цілеспрямованого керуючого впливу. Дана обставина зближує його з методом правового регулювання суспільних відносин. Проте, цілком очевидно, що це різні правові явища. Відмінності між ними такі:

• метод правового регулювання містить у собі веління законодавчої влади. Єдине джерело закладеної в ньому юридичної сили — норми законів; воно рівнозначно поширюється на всіх учасників суспільних відносин, у тому числі й на органи державного управління вищих рівнів;

• метод державного управління містить у собі веління виконавчої влади, джерело його юридичної сили — підзаконна діяльність органів державного управління. Юридична сила і сфера дії методів управління прямо залежать від того органу, який їх застосовує. Так, методи управління, що застосовуються місцевими державними адміністраціями, не поширюються на Кабінет Міністрів і поступаються за своєю юридичною силою методам, які застосовує Кабінет Міністрів;

• метод правового регулювання виражається в нормативах, бо правове регулювання завжди нормативне;

• методи державного управління в найтиповішому варіанті індивідуалізовані, тобто часто містяться в ненормативних (індивідуальних) правових актах;

• метод правового регулювання — функція адміністративного права;

• метод управління — функція суб'єкта адміністративного права, причому не кожного, а тільки того, який одночасно є й суб'єктом державного управління.

Види адміністративно-правових методів. Методи керування розділяються на загальні й спеціальні. До загальних методів, як правило, ставляться методи переконання й примуса, адміністративного й економічного впливу, нагляду й контролю, прямого й непрямого впливу, регулювання, керівництва й керування (у тому числі оперативного).

Такі універсальні методи, як переконання й примус забезпечують належне поводження учасників управлінських відносин. Вони взаємозалежні, мають об'єктивний характер, ступінь їхнього використання визначається рівнем розвитку суспільних відносин. переконання - це система мер правового й неправового характеру, які застосовуються державними й суспільними органами, проявляються в реалізації виховних, роз'яснювальних і заохочувальних методів, спрямовані на формування в громадян розуміння необхідності чіткого дотримання законів і інших правових актів

Адміністративні методи звичайно кваліфікуються як способи або засоби впливу на діяльність підприємств, установ і організацій, посадових осіб і громадян шляхом прямого встановлення їхніх прав і обов'язків через систему наказів.. Адміністративні методи використаються разом з економічними, які виступають способами або засобами економічної або непрямої дії з боку суб'єктів державно-управлінської діяльності на відповідні об'єкти керування через їхні інтереси. Застосування економічних методів означає формування таких економічних умов і стимулів, які створюють у виконавців зацікавленість у кінцевому результаті праці.

Нагляд є необхідним пасивним методом керування. З його допомогою можна оцінити стан справ, але він не дає можливості суб'єктам, які його здійснюють, втручатися в діяльність відповідних органів, організацій і посадових осіб. Впливати безпосередньо на стан справ шляхом активного втручання в діяльність підконтрольних суб'єктів дозволяє використання різних форм контролю

Органи державного керування можуть впливати на об'єкти керування шляхом прямого або непрямого впливу. Прямий вплив виражає волю відповідного органа - наказ. Непрямий вплив - це створення умов зацікавленості у виконавців, надання їм можливості вибрати варіант поводження й др.

Застосування методу регулювання означає встановлення загальної політики й принципів її реалізації через державне фінансування; пільги. Керівництво має на меті практичне втілення в життя загальної політики й принципів, здійснення контролю за підлеглими об'єктами, розробку напрямків їхньої діяльності. Систематичний, безпосередній вплив суб'єктів на об'єкти являє собою метод керування.

Переконання як метод державного управління. Переконання формує правосвідомість, внутрішню психічну готовність об'єкта управління до виконання керівної вказівки і пов'язане із використанням різних організаційних, роз'яснювальних та виховних заходів.

З переконанням тісно пов'язане застосування заохочення, як своєрідна форма позитивної оцінки результатів виконання управлінських завдань.

Адміністративний примус - це різновид державного примусу, окремий інститут адміністративного права, який по суті є втручанням у сферу правових інтересів особи, яка допустила неправомірні дії. Він полягає у застосуванні суб'єктами виконавчої влади передбачених адміністративно-правими нормами примусових заходів до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Примус застосовується до осіб, не здатних будувати свою поведінку у відповідності з волею суб'єкта управління. Адміністративний примус включає в себе:

1) адміністративне попередження, яке відіграє, як правило, профілактичну роль:

o перевірка документів;

o заборона випуску на маршрут водіїв, які знаходяться у стані сп'яніння;

o заборона випуску на маршрут транспортних засобів, що не відповідають технічним вимогам безпеки;

o огляд ручної поклажі;

o встановлення карантину;

o закриття певних ділянок кордону та інше.

2) адміністративне припинення правопорушення - це сукупність заходів спрямованих на припинення правопорушень, що вже розпочалися, відновлення юридичних відносин, що ними порушені, попередження шкідливих наслідків, забезпечення умов, Передбачених законом, для притягнення винних осіб до юридичної відповідальності:

- вимога Працівника правоохоронного органу припинити протиправну поведінку;

- перевірка і вилучення фальшивих документів і речей, обмежених чи заборонених у цивільному обігу;

- застосування примусового лікування алкоголіків, наркоманів та інших осіб;

- застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

- адміністративне затримання, тобто короткочасне обмеження особистої свободи правопорушника (право такого затримання мають співробітники міліції, СБУ, військовослужбовці прикордонних військ, працівники воєнізованої охорони, інспектори рибохорони, лісового, мисливського господарства - для встановлення особи правопорушника і складання протоколу);

3) застосування адміністративного стягнення, тобто притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності