2.7.2. Енциклопедичні видання

До енциклопедичним видань відносяться енциклопедії та енциклопедичні словники. Енциклопедії відрізняються наявністю великої кількості великих за обсягом розгорнутих статей. Енциклопедичні словники складаються, в основному, з коротких статей-довідок. У них, як правило, відсутня апарат відсилань до інших статей, що активно використовуються енциклопедіях.  Енциклопедія - довідкове видання, що містить в узагальненому вигляді основні відомості з однієї або декількох галузей знань і практичної діяльності, викладених у коротких статтях, розташованих в алфавітному або систематичному порядку.  Цільове призначення енциклопедій - тлумачення слів, і повідомлення відомостей по суті питання. Енциклопедія може бути однотомним або багатотомним виданням. Залежно від кола включених відомостей розрізняють такі види енциклопедій:  універсальну (загальну) енциклопедію (Вікіпедія, УРЕ);  спеціалізовану (галузеву) енциклопедію («Економічна енциклопедія», «Філософська енциклопедія»);  регіональну (універсальну або спеціалізовану) енциклопедію («Азія», «Африка», «Латинська Америка»).  З позиції цільового та читацького призначення більшість енциклопедій орієнтоване як на фахівців, так і на широкі кола споживачів. Вони поєднують в собі ознаки наукового, науково-популярного видання. Виходять також чисто популярні енциклопедії для дозвілля («Коротка енциклопедія домашнього господарства», «Фізкультура і спорт» і т.д.), для дітей, школярів та ін  Різні енциклопедії і за обсягом, що виражається в розмірі словника і обсязі статей. За цією ознакою універсальні енциклопедії ділять на великі і малі, галузеві - на повні і короткі енциклопедичні видання.  Енциклопедичний словник - енциклопедія, статті якої розташований в алфавітному порядку. Це однотомне, рідше багатотомне довідкове видання, що містить в узагальненому вигляді основні відомості з однієї чи усіх галузей знань або практичної діяльності, викладені у вигляді коротких статей, не супроводжувані списками літератури («Радянський енциклопедичний словник», «Енциклопедичний словник юного хіміка», «Книгознавство . Енциклопедичний словник »і т.д.).  Для поліграфічного оформлення енциклопедичних видань характерні докладний поділ тексту, двохколонним смуга, застосування шрифтів дрібних чи навіть дуже дрібних кеглів, оскільки необхідна висока ступінь згортання інформації і концентрації довідкового матеріалу. [4] 

2.7.3. Словник

Словник - довідкове видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків), доповнених відповідними довідковими даними.  Словники виконують дві найважливіші функції: інформативну (через слово вони передають знання самим коротким шляхом) та нормативну (фіксуючи знання і вживання слова, сприяють удосконаленню, уніфікації мови, стверджують норми слововживання).  Внутрішня класифікація словників може бути побудована за різними принципами. Їх ділять на загальні та приватні. Загальні відображають всі пласти лексичного складу мови, приватні - тільки один пласт. По повноті відображення мовної лексики їх ділять на повні й короткі.  За мовою опису розрізняють одномовні, дво-і багатомовні. Багатомовний словник зіставляє мовні одиниці кількох чи багатьох мов. Одномовні словники містить відомості про мовні одиницях або охоплюють ними поняттях, які передаються на одній мові.  За характером інформації словники діляться на дві великі групи: термінологічні та лінгвістичні.  Термінологічний словник містить терміни якої-небудь галузі знання або теми, що їх визначення (роз'яснення). Він відображає понятійний апарат науки, виконує функції довідкову та дослідження мови науки, забезпечуючи його нормалізацію та уніфікацію. З розвитком електронно-обчислювальної техніки вони відіграють особливу роль у розробці інформаційно-пошукових мов (ІПМ), дескрипторних систем, тезаурусів і т.п.  На відміну від енциклопедичних словників термінологічні не включають до словника нічого, крім термінів і їх визначень по одній або декількох суміжних наук.  За широтою охоплення відомостей термінологічні словники ділять на:  міжгалузеві («Термінологічний словник з бібліотечної справи та суміжних наук» і ін);  галузеві («Бібліотечна справа. Термінологічний словник», «Інформатика. Короткий термінологічний словник» та ін);  вузькогалузеві («Словник менеджера» тощо);  тематичні.  За обсягом інформації термінологічні словники поділяють на тлумачні (роз'яснюють значення слів) і не містять тлумачень.  За хронологічним охопленням виділяють історичні та словники сучасної термінології.  За функціональним призначенням розрізняють такі різновиди термінологічних словників: наукові (відображають термінологію області з максимально можливою повнотою); нормативні (відображають термінологію певної області в межах її професійного застосування) та науково-популярні словники (відображають термінологію соціальних наук для широких кіл споживачів).  Лінгвістичний словник описує лексико-семантичну структуру мови.  Поняття «лінгвістичний словник» - узагальнююче, об'єднуюче в собі велику групу словників, що відображають всі напрями дослідження мови. Кожному виду словника властиві своя мета, об'єкт, аспект і метод характеристики мовних одиниць.  За цільовим призначенням виділяють наукові, нормативні, навчальні та популярні лінгвістичні словники.  Науковий - це словник-дослідження всієї мови чи мовних одиниць у якому-небудь одному аспекті. Він містить повний опис варіантів, відступів від норми, а також побутування мови в історичному, етнічному чи регіональному аспекті.  Нормативний словник містить семантичну, граматичну, експресивно-стилістичну та валентну характеристики слів у відповідності до сучасних зразковими нормами слововживання.  Навчальний словник призначений для навчальних цілей, використовується в процесі викладання і навчання мови. Особливості навчального словника визначаються характером інформації, зорієнтованої на певний етап навчання і завдання навчальної програми.  За змістом вони можуть бути розумними, орфографічні, орфоепічні, синонімів, антонімів, морфемного, двомовними та ін  Розмовник - словник, що містить общебитовую лексику, фразеологію, що служить посібником для спілкування. Він містить окремі слова і фрази, може бути дво-або багатомовним.  За мовою опису лінгвістичні словники можуть бути одномовними, дво-і багатомовними. Серед дво-і багатомовних словників найбільш поширені перекладні словники.  Переказний словник зіставляє мовні одиниці, відібрані за певною ознакою (загальновживані слова, фразеологічні одиниці, терміни тощо), двох або більше мов.  Одномовні лінгвістичні словники різноманітні за лексичним складом мови. За цією ознакою виділяють кілька груп словників, що поділяються на ряд підвидів.  Семантичну характеристику слів і словосполучень розкриває тлумачний словник (роз'яснює значення слів будь-якої мови, дає граматичну і стилістичну характеристики), фразеологічний (дає тлумачення значень стійких словосполучень),історичний (розкриває походження та історичне зміна значень слів), діалектний (описує лексику одного або групи споріднених діалектів), словник іншомовних слів (фіксує іншомовні слова і вирази, тлумачить їх значення), неологізмів та архаїзмів (показує зміни в словниковому складі мови), лингвострановедческий словник.  Формопоясняющую функцію виконує граматичний (дає освіту форм слова), орфографічний (встановлює нормативне написання слів), орфоепічних (coдержіт слова в їх нормативному, літературному вимові) і словотворчий (розкриває правила утворення слів) словники.  До словників, що розкриває стилістичні відтінки слів, відносяться: словник синонімів (дає слова, різні за звучанням, але близькі або тотожні за змістом), паронімів (містить однакові за звучанням слова), словник мови письменника(відображає лексику, стиль письменника) і т.п .  До лінгвістичним відносяться також словник імен, топонімічний (назв географічних об'єктів) словник, словник скорочень, розмовники та ін  За структурою традиційною формою організації словників є алфавітна система розташування слів, рідше - тематична.  У залежності від функціонального призначення словника визначаються і його конструктивні ознаки: формат (середній або кишеньковий), наявність ілюстрацій (у лингвострановедческих словниках, розмовниках) і т.п. [5]