4.1. Диференціальна діагностика.

Диференціальна діагностика. передбачає виключення у великої рогатої худоби бабезіозів, злоякісної катаральної гарячки, бруцельозу, кампілобактеріозу; у овець — бруцельозу, кампілобактеріозу; у свиней — бруцельозу, сальмонельозу; у коней — інфекційноїанемії.

Бабезіози — паразитарні захворювання, що мають сезонний характер і пов'язані з певною місцевістю, наявністю кліщів переносників. Температурна реакція утримується впродовж усієї хвороби незалежно від появи жовтяниці. Некроз слизових оболонок і шкіри відсутній, спостерігається збільшення селезінки. Застосування специфічних хіміопрепаратів дає добрий лікувальний ефект. Вирішальне діагностичне значення має мікроскопічне виявлення в крові кровопаразитів.

Для злоякісної катаральної гарячки характерними є спорадичність захворювання, відсутність жовтяничності й гемоглобінурії, тяжкі нервові ураження, помутніннярогівки. Остаточний діагноз установлюють на підставі бактеріологічних, серологічних, біологічних досліджень.

При бруцельозі та кампілобактеріозі у овець не буває жовтяниці, гемоглобінурії, при бруцельозі спостерігаються орхіти у самців, при кампілобактеріозі — ранні аборти у самок. Під час бактеріологічного дослідження виділяють відповідний збудник хвороби.

У коней інфекційну анемію диференціюють на підставі негативних серологчних показників на лептоспіроз і відсутності лікувальної ефективності протилептоспірозної сироватки. [5]

5. Заходи по оздоровленню тварин від лептоспірозу

При встановленні діагнозу на лептоспіроз органи місцевого самоврядування, місцеві органи державної виконавчої влади за поданням головного лікаря ветеринарної медицини району, міста, району у місті виносять рішення про оголошення господарства (його самостійної частини) або населеного пункту неблагополучним, вводять карантинні обмеження та затверджують план заходів по ліквідації цього захворювання. Водночас головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району у місті повідомляє про це управління державної ветеринарної медицини області та головного лікаря районної санепідемстанції.

Спеціалісти ветеринарної медицини здійснюють клінічний огляд тварин, вимірюють температуру тіла у підозрілих у захворюванні. Хворих і підозрілих у захворюванні тварин ізолюють, лікують гіперімунною сироваткою згідно з настановою по її застосуванню й антибіотиками (стрептоміцино-сульфат — внутрішньо м’язово по 25 тис. од./кг маси тіла з інтервалом 12 год. протягом чотирьох-п'яти днів; свиням, крім того,— дитетрациклін внутрішньо м’язово по ЗО тис. од./кг маси двічі через 48— 72 год.; канаміцин — також внутрішньо м’язово в дозі 15 тис. од./кг маси тіла тричі на добу з інтервалом 8 год. протягом чотирьох-п'яти днів). [3]

Рекомендуються також амоксицилін (15 %-й) внутрішньом'язово або підшкірне по 1 мл на 15 кг маси один раз на день упродовж 3-5 діб; канаміцин (25 %-й) внутрішньом’язово або підшкірно один раз на день упродовж 3-5 діб у дозах: великій рогатій худобі та коням — по 2 мл на 10 кг маси, свиням, вівцям — по 2 мл на 50 кг маси, собакам і котам — по 0,1 мл на 1 кг маси; фармазин — 200 внутрішньом'язово один раз на день у дозах: великій рогатій худобі — по 2 — 5 мл на 100 кг маси, малій рогатій худобі — по 2,5 мл на 50 кг маси, собакам і котам — по 0,5 мл на 10 кг маси. Одночасно застосовують симптоматичне лікування: внутрішньовенне вводять 40 %-й водний розчин глюкози (дорослим тваринам — 500 мл, молодняку — 50 - 100 мл), всередину дають глауберову сіль у вигляді 5—10 %-го водного розчину (дорослим тваринам — 500 г, молодняку — 1 - 2 г). Хворих тварин ізолюють, розмішують у затемнених приміщеннях, забезпечують доброякісними кормами та водою, підкисленою соляною (хлорною) кислотою. Після лікування антибіотиками лептоспіроносійства не буває.

При виявленні захворювання в господарстві застосовують карантинні обмеження. За умовами карантинних обмежень забороняється: виводити (вивозити) тварин з неблагополучного господарства, використовувати хворих тварин для відтворення, продавати їх населенню; перегруповувати тварин без дозволу головного лікаря господарства; виводити не вакцинованих проти лептоспірозу тварин; випасати і напувати не вакцинованих тварин на території, де перебували хворі на лептоспіроз тварини; використовувати м'ясо, продукти забою від хворих і підозрілих у захворюванні тварин на харчові й кормові цілі без відповідного знезараження їх згідно з Правилами ветеринарного огляду забійних тварин та ветеринарно-сані­тарної експертизи м'яса і м'ясних продуктів, використовувати молоко від хворих тварин на господарські цілі без кип'ятіння. Молоко від клінічно здорових тварин, сиро­ватка крові яких дає позитивну РМА без наростання титру, використовують без обмежень.

Плідників, інфікованих лептоспірами (позитивна РМА або наявність лептоспір у сечі), ізолюють, припиняють взяття у них сперми, обробляють лептоспіроцидними препаратами. Через 10—12 днів ефективність лікування контролюють шляхом мікроскопії сечі. При виявленні там лептоспір повторюють курс лікування і перевірку його ефективності. Запаси сперми, одержаної від плідників-лептоспіроносіїв за шість місяців до встановлення діагнозу, знищують.

Корми, до яких мали доступ хворі .на лептоспіроз тварини, згодовують вакцинованому проти цього захворювання поголів'ю.

Плідників на племпідприємствах (станціях, пунктах штучного осіменіння), розташованих у зонах природного вогнища лептоспірозу, вакцинують проти лептоспірозу.

Повторне дослідження сироватки крові в РМА і мікроскопію сечі всіх плідників на раніше неблагополучному підприємстві (станції) здійснюють через три місяці . і при одержанні негативних результатів — надалі кожні шість місяців.

Забивають хворих тварин на санітарній бойні, а при її відсутності — у забійному цеху м'ясокомбінату в кінці зміни після видалення із залу всіх туш і субпродуктів. Приміщення та обладнання цеху після цього дезінфікують. Продукти забою використовують згідно з Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м’ясопродуктів. [5]

У розплідниках службового собаківництва клінічно хворих і підозрілих у захворюванні тварин ізолюють, лікують гіперімунною сироваткою і стрептоміцин-сульфатом, який уводять один раз на добу протягом чотирьох-п'яти днів по 25 тис. од./кг маси тіла. Клінічно здорових собак усіх вікових груп вакцинують проти лептоспірозу. Продаж тварин із неблагополучного щодо лептоспірозу розплідника забороняється. [6]

Після ізолювання хворих і підозрілих у захворюванні на лептоспіроз тварин у приміщенні та загонах проводять механічне очищення і дезинфекцію 1 — 2%-ним розчином формаліну, 2%-ним розчином їдкого натру, освітленим розчином хлорного вапна, який містить 3 % активного хлору.

Господарство (ферма, стадо) вважають оздоровленим від лептоспірозу після проведення ветеринарних заходів і при відсутності хворих тварин і тварин-лептоспіроносіїв.

Перед зняттям карантинних обмежень через один-два місяці після проведення заходів досліджують у РМА не менш як 50 проб сироватки крові молодняку (не повинно бути позитивних реакцій) і не менш як 100 проб сечі від кожної тисячі дорослих тварин, але не менш як від 100 тварин, серед яких не повинно бути лептоспіроносіїв. Реакція мікроаглютинації у дорослих тварин може лишатися позитивною. Повторне обстеження на лептоспіроз у раніше неблагополучних господарствах проводять через шість місяців після зняття карантинних обмежень. [6]