4. Підрахунок посилань і збирання сміття

Опишемо реалізацію вивільнення пам’яті, зайнятої об’єктами. Основна проблема, що виникає при цьому, пов’язана із необхідністю відслідковувати використання кожного об’єкта у програмі. Це потрібно для того щоб визначити, коли можна вивільнити пам’ять, яку займає об’єкт. Для реалізації такого відстеження використовують два основні підходи:підрахунок посилань (reference counting) і збирання сміття (garbage collection).

Підрахунок посилань

Підрахунок посилань зводиться до того, що для кожного об’єкта підтримують внутрішній лічильник, збільшуючи його щоразу при заданні на нього посилань і зменшуючи при їх ліквідації. Коли значення лічильника дорівнює нулю, пам’ять з-під об’єкта може бути вивільнена.

Цей підхід добре працює для структур даних з ієрархічною організацією і менш пристосований до рекурсивних структур (можуть бути ситуації, коли кілька об’єктів мають посилання один на одного, а більше жоден об’єкт із ними не пов’язаний; за цієї ситуації такі об’єкти не можуть бути вивільнені).

Збирання сміття

Розглянуто збирання сміття із маркуванням і очищенням (mark and sweep garbage collection). Така технологія дає змогу знайти всю пам’ять, яку може адресувати процес, починаючи із деяких заданих покажчиків. Усю іншу пам’ять при цьому вважають недосяжною, і вона може бути вивільнена. Алгоритм такого збирання сміття виконують у два етапи.

На етапі маркування виділяються спеціальні адреси пам’яті, які називають кореневими адресами. Як джерела для таких адрес звичайно використовують усі глобальні та локальні змінні процесу, які є покажчиками. Після цього всі об’єкти, які містяться у пам’яті за цими кореневими адресами, спеціальним чином позначаються. Далі аналогічно позначають всю пам’ять, яка може бути адресована покажчиками, що містяться у позначених раніше об’єктах, і т. д.

На етапі збирання сміття деякий фоновий процес (збирач сміття) проходить всіма об’єктами і вивільняє пам’ять з-під тих із них, які не були позначені на етапі маркування.

5. Охорона праці

1. Охорона праці користувачів пк

Однією із характерних особливостей сучасного розвитку суспільства є зростання сфер діяльності людини, в яких використовуються інформаційні технології. Широке розповсюдження отримали персональні комп'ютери. Однак їх використання загострило проблеми збереження власного та суспільного здоров'я, вимагає вдосконалення існуючих та розробки нових підходів до організації робочих місць, проведення профілактичних заходів для запобігання розвитку негативних наслідків впливу ПК на здоров'я користувачів

Зараз у нашій країні проводиться розробка національних нормативних документів, спрямованих на охорону праці користувачів ПК. Найбільш повним нормативним документам щодо забезпечення охорони пращ користувачів ПК є «Державні санітарні правила й норми роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин» ДСанШН 3.3.2.007–98.

2. Вимоги до виробничих приміщень для експлуатації пк

Об'ємно-планувальні рішення будівель та приміщень для роботи з ПК мають відповідати вимогам ДСанПіН 3.3.2.007–98.

Розміщення робочих місць з ПК у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонено.

Площа на одне робоче місце становить не менше ніж 6,0 м3, а об'єм – не менше ніж 20,0 м3.

Приміщення для роботи з ПК повинні мати природне та штучне освітлення відповідно до СНиП П-4–79/

Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ чи північний схід, і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче, ніж 1,5%.

Виробничі приміщення повинні обладнуватись шафами для зберігання документів, магнітних дисків, полицями, стелажами, тумбами тощо, з урахуванням вимог до площі приміщень.

У приміщеннях з ПК слід щоденно робити вологе прибирання.

Приміщення із ПК мають бути оснащені аптечками першої медичної допомоги.

При приміщеннях із ПК мають бути обладнані побутові приміщення для відпочинку під час роботи, кімната психологічного розвантаження. В кімнаті психологічного розвантаження слід передбачити встановлення пристроїв для приготування й роздачі тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою (СНиП 2.09.04. – 87).