10. Американська історична школа

Американська школа історичної етнології - напрям етнологічних досліджень, метою якого є створення цілісного уявлення про історію, заснованого на вивченні кожного окремого народу, його мови та культури. Головним предметом етнологі Американська школа історичної етнології вважає людську культуру, а точніше культуру людських «груп». Головні положення Американської школи історичної етнології: етнологія має вивчати конкретно і всебічно кожний народ окремо - мову, культуру і антропологічний тип; взаємодія культур різних народів утворює їх культурну спільність у певних географічних ареалах; в межах цих ареалів слід шукати конкретні форми взаємного впливу народів, дифузію окремих культурних елементів;

11. Етнопсихологічна школа

Псіхоетнографія - напрямок в етнографії США, що панував в 30-40-х рр.. 20 в. Глава школи - психіатр А. Кардинер, Сутність культури кожного народу етнопсихологи бачили в психічні особливості особистості, досліджуваних методами фрейдизму. Культура народу - це - «індивідуальна психологія, відкинута на великий екран, що отримала гігантські пропорції і велику тривалість в часі. «Структура основної особистості» складається в перші роки життя людини під впливом характерних способів догляду за дитиною (годування, сповивання) і утворює незмінний базис культури.

12.Постмодернізм в етнології

Розвиток усього комплексу гуманітарних наук засвідчив, що нині етнологія не спроможна вибудувати універсальну концепцію розвитку людства і його культури. Тому сучасна етнологія не пропонує таких загальни теорій, які б мали пояснити всю багатогранність етнічних проявів людства, а зосереджує увагу на вивченні більш найбільш соціально знакових явищ. При цьому в наукових дослідженнях використовуються всі відомі етнології методи і теорії. Таку ідеологію етнологічних досліджень називають “постмодернізмом”. Його основною рисою є плюралізм методик, методів і теоретичних підходів. Нинішня постмодерна етнологія зосередила свою увагу на вивченні: множинності принципів і форм самоорганізації етнокультурного життя; множинності етнокультурних реальностей, ідентичних процесів; тих явищ і механізмів, які визначають зміст і характер етнічних культур і зберігають їх усталеність у різних умовах соціального життя. Постмодернізм виходить з визнання безлічі принципів і форм самоорганізації етнокультурного життя. Тому постмодернізм слід розглядати як послідовну домінанту, яка походить з присутності і співіснування в світі абсолютно різних етнокультурних реальностей та думок.

13. Взаємозв’язок етнології з іншими науками

Етнологія безпосередньо взаємодіє зі іншими науками, що також вивчають людини, народи, культури, суспільство.Найбільш близькими до етнології на уроках своїх досліджень є антропологія, культурологія, соціологія, політологія, географія, етнографія.

Соціологія складалася як наука про форми спільного життя та банківської діяльності людей; предметом її вивчення є форми людської соціальності: соціальні групи і бідні верстви, соціальна структура, соціальні інститути тощо. Центральна категорія соціології—суспільство, що означає форми перетинів поміж людьми, котрі спільно живуть, зазвичай, на загальній території. Етнологія вивчає соціальні процеси та явища в різних етнічних середовищах і етнічні процеси в соціальних групах. У цьому всьому і є взаємозв'язок етнології з соціологією.Найближчою і спорідненою наукою для етнології є етнографія,її метою є збирання та систематизація соціокультурних матеріалів про різні народи.Термін «етнографія» використовується для позначення описового рівня досліджень, на відміну від етнології, аналізованою як теоретичною, узагальнюючою наукою про етноси.етнографія фіксує культурно-побутові і соціальні відмінності між народами, передусім відмінності неєвропейських народів від європейських.Етнографія особливу увагу приділяє відживаючим явищам культурного та соціального життя етносів з єдиною метою ретроспективного аналізу світу, об'єктивно сприяє оцінці її як науки про пережитки, отже, немає майбутнього. які відрізняють один від іншого.Для етнології дуже валиві дані географії.При вивченні етносів завжди уточнюються умови їх життя, тобто географічне середовище,в якому вони живуть: рельєф,клімат, рослин.і тварин. світ етнічних територій.Географія фіксує розміщення етносів,їх чисельність,висвітлює територіальні,соціальні,економічні,політичні та культурні взаємвідносини між ними;картографує господарський розвиток територій.

14. Поняття етносу. Структура етносу

Етнос -суть понятя, якыма ся звичайно означує історічно выникла ґрупа людей, котри може мають то саме історічне походжиння, расовий тип, мову, матеріалну і духовну культуру, менталітет і традіції та перебувають на одній території. Він може складатися з (1) етнічного ядра - компактно живе на певній території основної частини етносу, (2) етнічної периферії - компактних груп представників даного етносу, так чи інакше відокремлених від основної його частини, і, нарешті, (3) етнічної діаспори - окремих членів етносу, розсіяних по територіях, які займають інші етнічні спільності.

15. Основні теорії походження етносів

Проблеми теорії етносу цілком нові в етнології. До середини XX ст. жоден із вчених не ставив питання про природу, сутність і буття етносу.Біологічна теорія етносу. Виходячи з ідеї німецького філософа Гердера, який народ зводив до єдності “крові і землі”, спираючись на традиції еволюціоністської і дифузіоністської етнології, рос. етнолог М.С.Широкогоров розробив першу справжню теорію етносу.,він видав працю “Етнос: Дослідження основних принципів зміни етнічних і етнографічних явищ”. Її автор вважав, що “етнос” — це така людська спільнота, в якій відбувається процес творення, розвитку і смерті тих елементів, котрі дають можливість існувати людству як окремому виду. При цьому етносом він вважав таку групу людей, яка об’єднана спільністю походження, звичаїв, мови і укладом життя. Широкогоров розглядав розвиток етносу як процес пристосування до середовища і пристосування середовища до своїх потреб. Ототожнюючи етноси з біологічними спільнотами, він механічно переносив закони біології, точніше зоології, на історичні процеси. Це підтверджується його висновком, що для етносу будь-яка форма існування виправдана, якщо вона забезпечить йому виживання, бо основна мета етносу — вижити. Енергетична теорія етносу. Творець теорії Л.Гумільов у її основу поклав вчення укр вченого Л.Вернадського про “живу речовину” нашої планети, яка складається з сукупності всіх живих істот. Людина — складова частина живої речовини землі, а тому втягнута у всі біогеохімічні процеси біосфери, входить до неї у вигляді етносів. Л.Гумільов наголошував, що людина відрізняється від тих живих істот, які не усвідомлюють своєї діяльності. Людина ж може свідомо і цілеспрямовано змінювати умови свого існування. Але при цьому вона, як і всі живі істоти, нерозривно пов’язана з навколишнім середовищем.Гумільов підходив до етносів як до таких складних систем, які не можна звести до ряду рис (мови, культури, етнічної території,і т.ін.). Суттєвою рисою етносів Гумільов вважав їх зв’язок з енергією Сонця, що пронизує всю біосферу. Етноси як частина біосфери підпорядковані закону збереження енергії. Л.Гумільов вважав етноси такими стійкими природно сформованими колективами людей, які протиставляють себе всім іншим аналогічним колективам, характеризуються почуттям компліментарності і відрізняються своєрідними стереотипами поведінки, що закономірно змінюються в історичному часі.

16. Поняття етнічності

Етнічність, — поняття, яке в сучасній науці заміщає поняття «етнос», як певну категорію, що позначає існування окремих етнічних груп чи ідентичностейКонцепція етнічності бере під сумнів подібний погляд на культурну окремість і звертає увагу насамперед на багатокультурний характер більшості сучасних суспільств і на практичну відсутність культурних ізолятів.Етн- наявність уявлень, що їх поділяють члени групи, про спільне територіальне й історичне походження, єдиної мови, спільних рис матеріальної та духовної культури;політично оформлені уявлення про батьківщину;почуття окремішності

17. Поняття етногенезу

Поняття «етногенез» вживається для означення процесів формування і розвитку етнічних спільностей. Поняття «етногенез», має різні тлумачення, що не у всьому узгоджуються одне з одним, особливо тоді, коли такі тлумачення здійснюються або винятково в контексті культурно- антропологічних чинників (такою, зокрема, є традиційна оцінка етносів за характеристиками мови, культури, антропологічними ознаками), або лише в контексті біогеографічних чинників (у цьому разі етнос визначається не стільки як аспект життя суспільства, а як аспект життя природи — її космічних, географічних і біосферних складових).