
- •1.Особливості статусу та предметної сфери етнології.
- •2. Історія становлення і розвитку етнологічної науки.
- •3. Особливості етнологічної науки в різних державах світу.
- •4. Методологія та метод польових досліджень в етнології.
- •5. Еволюціонізм — перша наукова школа в етнології. Неоеволюціонізм
- •6. Дифузіонізм і його основні напрями
- •10. Американська історична школа
- •13. Взаємозв’язок етнології з іншими науками
- •18. Основні етнологічні поняття і категорії
- •21. Процеси етнічної дезінтеграції
- •25. Антропологічна класифікація народів світу і особливості її використання в етнологічних дослідженнях
- •26. . Класифікація народів за господарсько-культурними типами
- •27. Особливості етнолінгвістичної класифікаці народів (мовної)
- •28. Класифікація за релігійною належністю та релігійна структура населення світу
- •30. Історико-культурні райони Австралії та Океанії і їх етнічний склад
- •31. Антропологічний тип, мовні родини, побут, суспільна організація, традиційні заняття, вірування народів Австралії
- •32. Антропологічний тип, мовні родини, побут, суспільна організація, традиційні заняття, вірування народів Меланезії
- •33. Антропологічний тип, мовні родини, побут, суспільна організація, традиційні заняття, вірування народів Мікронезії
- •34. Антропологічний тип, мовні родини, побут, суспільна організація, традиційні заняття, вірування народів Полінезії
- •35. Етнічні процеси в Австралії та Океанії
- •36. Загальна характеристика регіону Австралії та Океанії
- •37. Країни, народи та мови Південно-Східної Азії
- •38. Матеріальна та духовна культура народів Південно-Східної Азії
- •39. Етногенез і етнічна історія народів Східної Азії
- •40. Антропологічний склад, мови та релігії регіону
- •41. Соціальна організація та особливості духовної культури народів регіону
- •41. Соціальна організація та особливості духовної культури народів регіону
- •42. Етнічні процеси у Південній, Південно-Східній та Східній Азії
- •43. Основні етапи історії Південно-Східної Азії
- •44. Господарсько-культурні типи та специфіка матеріальної культури народів Східної Азії
- •45. Загальна характеристика народів Сибіру
- •46. Особливості матеріальної і духовної культури народів Центральної Азії
- •47. Етнічні процеси у Центральній Азії та Сибіру
- •48. Антропологічний, етнолінгвістичний та релігійний склад населення Африки.
- •49. Історико-географічне районування Африки
- •50. Етногенез та етнічна історія народів Африки
- •51. Характеристика особливостей традиційно-побутової культури історико-географічних районів Африки
- •57. Етнолінгвістична класифікація народів регіону
- •58. Регіональні особливості традиційно-побутової культури народів Західної Європи
- •59. Етнічні процеси в Західній Європі
- •67. Етнічні землі та політичні кордони України
- •60. Етногенез та етнічна історія доколумбової Америки
- •61. Сучасний стан господарства народів Північної Америки
- •62. Державні об’єднання доколумбової Америки: інки, ацтеки, майя
- •64. Загальна характеристика слов’ян
- •66. Загальна характеристика Кавказу як особливої історико-етнографічної області
- •67. Етнічні землі та політичні кордони України
- •68. Історико-етнографічне районування України.
- •69. Концепції етногенезу та етнічна історія українців.
- •70. Традиційні народні вірування та обряди.
- •71. Етнічні процеси в Україні.
- •72. Концепції етногенезу слов’ян. Основні етапи етнічної історії
- •73. Коротка історія української етнології.
- •74. Особливості матеріальної культури українців.
- •75. Духовна культура українців
5. Еволюціонізм — перша наукова школа в етнології. Неоеволюціонізм
Еволюціон́ізм — напрям в антропології і етнографії, прибічники якого передбачали існування універсального закону суспільного розвитку, що полягає в еволюції культури від нижчих форм до вищих, від дикості до цивілізації і так далі. Головна ідея еволюціоністів полягала в переконанні про повну тотожність історичних доріг різних народів.
Неоеволюціонізм-у ньому збереглися основні постулати класичного еволюціонізму, але замість ідеї однолінійного розвитку культури розвивалися ідеї універсальної еволюції (виявлення глобальних змін, які мають форму розвитку) та багатолінійної (можливі декілька шляхів соціокультурного розвитку, відсутність орієнтації на встановлення загальних законів еволюції)
6. Дифузіонізм і його основні напрями
Дифузіонізм — напрям в соціальній антропології і етнології соціології, в основі якого покладена ідея поширення культурних явищ через контакти між народами — торгівлю, переселення, завоювання. Представники цього напряму вважають головним змістом історичного процесу дифузію, контакт, зіткнення, запозичення, перенесення культур. Засновником був Ратцель. У диф.: акцент на взаємовплив культур; їх зміни шляхом запозичення; ідея про якийсь один або кількох центрах, з яких почався розвиток людства. Основний об'єкт дослідження — предмети матеріальної культури , що утворюють певну цілісність у просторі та часі . Ратцель відводив людині другорядну роль і припускав відносну незалежність культури від нього.
7. Функціоналізм і його національні особливості.
Функціоналізм — один із головних напрямів в американській соціології після Другої світової війни О. Конта і Г. Спенсера. соціальна статика Конта спиралася на принцип, за яким інститути, вірування, моральні цінності суспільства взаємопов'язані і становлять одне ціле. Пояснити будь-яке явище можна, описавши закон його співіснування з іншими явищами. Спенсер використовував функціональні аналогії між процесами в людському організмі й суспільстві
8. Французька соціологічна школа в етнології
19 – пер. пол. 20 ст., заснований Е. Дюркгаймом. Основні ідеї:1)Соціологізм-полягав у виділенні соціальної дійсності в якості специфічної сфери буття і діяльності, самостійної по відношенню до біологічної чи психічної дійсності, принципово важливої, інтегративної при вивченні людини; затвердження об’єктивного, характеру суспільства 2)Опоненти-Соціологізм Французької соціологічної школи протистояв соціологічним напрямкам як католицька соціологія; соціологічний номіналізм ; біологічний і психологічний редукціонізм 3)Соціологізм і соціалізм- Для Дюркгейма соціологія була науковою альтернативою революційного соціалізму. «Соціальне питання», вони розглядали переважно як релігійно-етичну, а не економіко-політичну проблему.
9. Структуралістська школа в етнології
Помітне місце в сучасній культурології займають концепції структуралізму, розроблені К.Леві-Строссом, Р.Бартом, М.Фуко, Ж.Деррідою. Структуралісти поставили завдання подолати описовість і дослідити культуру за допомогою суто наукової методології природничих наук, що включає формалізацію, комп'ютеризацію, математичне моделювання. Структурування здійснюється в різних галузях культури: мові і літературі, соціальних уявленнях та ідеології, мистецтві і масовій культурі. К.Леві-Стросс стверджує, що всі культурні уявлення (міфи, ритуали, правила) є певного роду знаковими системами, які передають інформацію і здійснюють культурний обмін всередині структури. Гармонію почуттєвого і раціонального начал (надраціоналізм), до якої необхідно прагнути сучасному людству, культуролог вбачає у феномені первісного мислення. Метою структурного аналізу є пошук системоутворюючого чинника, сукупності правил, за якими можна формувати культурні об'єкти.
Структуралізм – це інтелектуальний рух, для якого характерне прагнення до розкриття моделей, що лежать в основі соціальних та культурних явищ. Методологічним зразком для структуралізма є структурна лінгвістика – найбільш впливовий у ХХ столітті напрямок в науці про мову. Основоположником структуралізма вважають Ф. де Соссюра (1857 – 1913 ),який ввів розмежування між реальними актами мовлення, висловлюваннями, та системою, що лежить в основі їх. У попередній період лінгвістика приділяла велику увагу історичній еволюції елементів мови. Ф. де Соссюр наполягав на тому, що синхронна лінгвістика повинна мати перевагу над історичною.