47. Етнічні процеси у Центральній Азії та Сибіру

В цілому процеси трансформації в ЦА пішли "китайським шляхом". Авторитарний режим дозволяє проводити жорсткий курс на переструктуризацію економічних систем. після отримання незалежності держави ЦА почали відходити від початкової лінії на збереження тісного зв'язку з СНД. країни регіону включені в інтеграційні процеси кількох систем: євразійська (СНД, Ташкентський пакт), ісламо-тюркська (OEC) та власна центральноазійська. У сибірських татарраннефеодальное державна освіта -Сибирское ханство. І після взяття Казані 1552 року, коли з'являються кордони між Російським державою іСибирью, встановлюються відносини іншого плану. Починається процес приєднання Сибіру до Московського царства. На той часугорское ісамодийское населення сплачувало данина сибірським татарам і брало участь у їх військових компаніях. Та й після походів Єрмака у 80-ті рр. 16 століття, що є точкою відліку приєднання Західного Сибіру до терені Росії, корінні народи починають платити данина Російському державі.Всі ці культурно-історичні і етнічні процеси, безсумнівно, вплинули для формування й оформлення самобутньої традиційної культури нечисленнихсверенних народів.

48. Антропологічний, етнолінгвістичний та релігійний склад населення Африки.

В Африці-народи всіх трьох головних рас.Представники європеоїдної раси (араби, бербери і туареги)- північ(смагляву шкіру, вузький ніс і овальне обличчя, темне очей і волосся) Народи Північної Африки говорять арабською. На південь- народи екваторіальної раси (негроїди( темний колір шкіри широке плоске обличчя і товсті губи, кучеряве волосся) У вологих лісах живуть пігмеї а на півдні— бушмени і готтентоти, у яких жовтуватий колір шкіри і широке плоске обличчя. На Мадагаскар живуть малагасійці( монголоїдної раси) Негроїди спілкуються переважно мовами групи банту, до якої належать суахілі та лінгала.. Із трьох світових релігій — християнства, ісламу і буддизму в Африці поширені дві: в арабських країнах Північної Африки переважає іслам, у решті — поширене християнство. В Африці й досі існують численні місцеві релігії.

49. Історико-географічне районування Африки

За комплексом природних умов в Африці можна виділити чотири великих регіони: Північну, Центральну , Східну й Південну Африку. Північна Африка простягається в найширшій частині материка від Середземного моря на півночі до південних кордонів зони саван, а на південному сході – до Ефіопського нагір’я. Центральна Африка займає території з рівномірним зволоженням на протязі року на узбережжі Гвінейської затоки й впадини Конґо. Східна Африка знаходиться на схід від Судану й басейну Конґо, займають територію Ефіопського нагір’я й Східно-Африканського плоскогір’я. Південна Африка займає найвужчу частину материка, що лежить на південь від вододілу рік Конґо і Замбезі.

50. Етногенез та етнічна історія народів Африки

З найдавніших часів етногенез народів Африки протікав цілком самостійно , без переважної участі прийшлих етнічних елементів . Звичайно , мали місце міграції і змішання в межах континенту. Одна з причин цього - термічний максимум , який приблизно 7 - 4 тисячоліття тому привів до всихання раніше родючої Сахари. З північної околиці тропічних лісів Конго і Камеруну - стародавньої батьківщини банту - на південь йшло переміщення цих народів , які відтіснили бушменів і готтентотів , нілотов і кушитів . Приблизно тисячу років назад банту вийшли до східного узбережжя Африки і в район Великих Озер . Бантуязичних пігмеїв , цього аборигенного населення тропічної Африки , також є результатом міграцій банту . Внаслідок термічного максимуму відбувалося і просування частини семіто - хамитской спільності на Азіатський континент , з яким Африка була з'єднана Суецьким перешийком.