
- •1.Особливості статусу та предметної сфери етнології.
- •2. Історія становлення і розвитку етнологічної науки.
- •3. Особливості етнологічної науки в різних державах світу.
- •4. Методологія та метод польових досліджень в етнології.
- •5. Еволюціонізм — перша наукова школа в етнології. Неоеволюціонізм
- •6. Дифузіонізм і його основні напрями
- •10. Американська історична школа
- •13. Взаємозв’язок етнології з іншими науками
- •18. Основні етнологічні поняття і категорії
- •21. Процеси етнічної дезінтеграції
- •25. Антропологічна класифікація народів світу і особливості її використання в етнологічних дослідженнях
- •26. . Класифікація народів за господарсько-культурними типами
- •27. Особливості етнолінгвістичної класифікаці народів (мовної)
- •28. Класифікація за релігійною належністю та релігійна структура населення світу
- •30. Історико-культурні райони Австралії та Океанії і їх етнічний склад
- •31. Антропологічний тип, мовні родини, побут, суспільна організація, традиційні заняття, вірування народів Австралії
- •32. Антропологічний тип, мовні родини, побут, суспільна організація, традиційні заняття, вірування народів Меланезії
- •33. Антропологічний тип, мовні родини, побут, суспільна організація, традиційні заняття, вірування народів Мікронезії
- •34. Антропологічний тип, мовні родини, побут, суспільна організація, традиційні заняття, вірування народів Полінезії
- •35. Етнічні процеси в Австралії та Океанії
- •36. Загальна характеристика регіону Австралії та Океанії
- •37. Країни, народи та мови Південно-Східної Азії
- •38. Матеріальна та духовна культура народів Південно-Східної Азії
- •39. Етногенез і етнічна історія народів Східної Азії
- •40. Антропологічний склад, мови та релігії регіону
- •41. Соціальна організація та особливості духовної культури народів регіону
- •41. Соціальна організація та особливості духовної культури народів регіону
- •42. Етнічні процеси у Південній, Південно-Східній та Східній Азії
- •43. Основні етапи історії Південно-Східної Азії
- •44. Господарсько-культурні типи та специфіка матеріальної культури народів Східної Азії
- •45. Загальна характеристика народів Сибіру
- •46. Особливості матеріальної і духовної культури народів Центральної Азії
- •47. Етнічні процеси у Центральній Азії та Сибіру
- •48. Антропологічний, етнолінгвістичний та релігійний склад населення Африки.
- •49. Історико-географічне районування Африки
- •50. Етногенез та етнічна історія народів Африки
- •51. Характеристика особливостей традиційно-побутової культури історико-географічних районів Африки
- •57. Етнолінгвістична класифікація народів регіону
- •58. Регіональні особливості традиційно-побутової культури народів Західної Європи
- •59. Етнічні процеси в Західній Європі
- •67. Етнічні землі та політичні кордони України
- •60. Етногенез та етнічна історія доколумбової Америки
- •61. Сучасний стан господарства народів Північної Америки
- •62. Державні об’єднання доколумбової Америки: інки, ацтеки, майя
- •64. Загальна характеристика слов’ян
- •66. Загальна характеристика Кавказу як особливої історико-етнографічної області
- •67. Етнічні землі та політичні кордони України
- •68. Історико-етнографічне районування України.
- •69. Концепції етногенезу та етнічна історія українців.
- •70. Традиційні народні вірування та обряди.
- •71. Етнічні процеси в Україні.
- •72. Концепції етногенезу слов’ян. Основні етапи етнічної історії
- •73. Коротка історія української етнології.
- •74. Особливості матеріальної культури українців.
- •75. Духовна культура українців
1.Особливості статусу та предметної сфери етнології.
Етнологія (від грец. ethnos — народ і logos — поняття, вчення, букв, народознавство) — це наука, що вивчає процес формування і розвитку різних етнічних груп, їх ідентичність форми культурної самореалізації, закономірності колективної поведінки і взаємодії. Об’єктом вивчення Е. Є етнос, їхня історія, соціальні структури, розселення, культура і побут, їхнє походження та розвиток на всіх етапах походження людства. Предметом Е. є людина, народ і суспільство. Наявні кілька народознавчих дисциплін, які певною мірою можна назвати дисциплінами-двійниками, — етнографії, культурної антропології та ін. — що зумовлено історичними особливостями формування науки, розбіжностями її національних шкіл, різним окресленням предметної сфери цієї науки тощо.
У процесі розвитку предметна сфера і статус етнології неодноразово змінювалися. На першому етапі існування етнологія включала в себе фізичну антропологію. З серед. XIX ст. виникає тенденція протиставляти етнологію і антропологію. Пізніше її розглядали як складову соціальну частину антропології. Етнологія сприймалась і як описова дисципліна, матеріали якої узагальнювалися соціологією. Існує також погляд на Е. як науку про народи (переважно «примітивні»), тоді як етнографія розглядається як сукупність емпіричних відомостей про них. Нарешті етнографія, етнологія та антропологія розглядаються як три послідовні етапи в процесі наукового пізнання культури людства.
2. Історія становлення і розвитку етнологічної науки.
У науковій обіг термін «етнологія» був введений ще 1784 p. А. Шаванном, проте справжнє поширення він набув лише у першій половині XIX ст. завдяки роботам В. Едвардса і Жан-Жака Ампера. У різних наукових школах та у різні періоди етнологія мала неоднозначний статус: і як наука про народи на відміну від антропології — науки про людину, і як частина соціальної антропології, і як дисципліна описова і, навпаки, теоретична галузь знання. Згідно з найбільш усталеною концепцією (К. Леві-Строса) етнологія є проміжним етапом у процесі наукового пізнання людини взагалі. Етнологія — це перший крок до синтезу знань та філософсько-соціологічного осмислення емпіричних даних. Етнографія позначає науку описову, а етнологія — загальнотеоретичну, яка розв'язує загальні народознавчі проблеми. Проте таке розмежування досить умовне, бо етнографія не виключає узагальнень теоретичного плану, так само як етнологія застосовує методи опису. Уже в античні часи мислителі роздумували про причини схожостей і відмінностей традиційно-побутової культури різних етносів. Іноді античні автори ставили питання про походження етносів, їх спорідненість та сформулювали гіпотезу про поступальний розвиток господарства від збиральництва і полювання до скотарства, а від нього до землеробства. У раннє середньовіччя внаслідок демографічних, екологічних та соціальних змін інтерес до етнографічних знань у Європі падає. Провідними центрами їх нагромадження і збереження стають Візантія, Китай і Арабський Схід. Відродження інтересу знаннь про інші народи у Західній Європі було викликане інтересами католицької Церкви і колоніальної політики європейських держав. Хрестові походи, подорожі місіонерів і купців, Великі географічні відкриття дозволили європейцям зібрати інформацію про народи Африки, Америки, Південно-Східної Азії, а пізніше Океанії і навіть Австралії. З епохи Просвітництва (XVIII ст.) починається безпосередня передісторія етнології як особливої науки про народи. Саме тоді була поширена теорія географічного детермінізму, відповідно до якої людина, народи і їхня культура розглядалися як продукти довкілля.