5. Методи дослідження порівняльної педагогіки. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.

Тільки комплексне дослідження педагогічних явищ у взаємозв’язках і взаємодія може створити загальну достовірну картину як національної так і глобальної системи освіти. Методи дослідження, якими користується порівняльна педагогіка різноманітні і доповнюють один одного.

Емпіричні:

1) Описово-споглядальний. Метод безпосереднього спостереження і опису педагогічних фактів. Основні вимоги методу: точності і об’єктивності опису. Це досягається за допомогою:

• Віднаходження типових (а не одиничних) фактів;

• Лінгвістична обізнаність спостерігача;

• Професійна підготовленість спостерігача.

2) Анкетування, опитування.

Буває двох видів: індивідуальне(опитування респондентів, які знають зарубіжні системи освіти, експертів) та масове («поштове опитування», яке часто використовують міжнародні організації, зокрема ЮНЕСКО).

Вимоги до масового опитування:

• Тематичність опитування;

• Орієнтація на регіональні і національні особливості;

• Широкий загал респондентів (пед.. працівники, школярів, студентів, батьків, тих, хто займається питаннями освіти);

• Використання стандартизованих запитань.

3) Вивчення освітньої документації.

Перелік документації, яка може надати інформацію для порівняльної педагогіки.

• Матеріали і документи міжнародних організацій;

• Міжнародні двосторонні та багатосторонні договори (наприклад Сорбонська (1998) і Болонська (1999) декларації);

• Законодавчі акти окремих країн, урядові постанови ( їх зміст не завжди відповідає дійсності);

• Шкільна документація (навчальні плани і програми, підручники, розклади занять тощо).

4) Статистичний. Це числові дані про різні педагогічні явища і поняття. Статистика поділяється на: національну (інформацію збирають міністерства освіти або урядові підрозділи) і міжнародну (міжнародні організації – ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Світовий банк, Організація Економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та ін.). Національна статистика найбільші традиції має в США, Франції. Японії. Міжнародна в ЮНЕСКО, що виражено в наступному:

• 1950р. утворено відділ статистики ЮНЕСКО;

• 1963р. – початок видання «Статистичного щорічника».

• 1969 р. – об’єднання з МБО;

• 1999 р. – створено інститут статистики ЮНЕСКО.

Ступінь об’єктивності статистичного методу значний. Але із-за того. Що в світі не існує однозначного трактування одних тих же пед.. понять (наприклад.: неграмотність, вища освіта, державна і приватна освіти тощо.) в цифрах вимірюються різні явища.

5) Історичний метод. Вивченню будь-яких пед.. явищ передує, як правило, вивчення історичних коренів цих явищ. Історичний метод допомагає глибоко зрозуміти сучасне через минуле. Деякі компаративісти вважають, що порівняльна педагогіка – це продовження історії педагогіки в сучасності.

Теоретичні:

1) Аналітичні методи. Найчастіше в компаративістиці застосовуються такі методи, як: аналіз, синтез, узагальнення і ін.. Аналітичні методи на основі конкретних фактів дають можливість виявляти причини, походження, функції освітніх національних і глобальних освітніх систем.

2) Матричний метод. Розміщення матеріалу, який аналізується в таблицях( на зразок тих, які пропонував Жульєн).

3) Метод порівняння. Це найвагоміший метод порівняльної педагогіки. Він передбачає співставлення кількісних і якісних даних, пед.. явищ, фактів. Вимоги до успішного здійснення порівняльно-педагогічного дослідження:

• Виявлення спільних, типових і відмінних рис національних і регіональних пед.. систем;

• Визначення необхідних показників порівняння ( так званих точок порівняння). Підібрати їх для цілого ряду країн, які порівнюються буває складно, оскільки національні системи мають значну кількість відмінностей.