ПОРІВНЯЛЬНА ПЕДАГОГІКА

1. Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки.

Процес побудови національної системи освіти в Україні та її інтеграції в європейські і світові структури вимагає, перш за все, аналізу стану і тенденцій розвитку освіти як в Україну, так і в світі. Тільки зіставляючи результати цього аналізу, порівнюючи їх, а, також враховуючи сформовані умови, можна вийти на ефективну модель викладання.

Саме цій головній меті відповідає порівняльна педагогіка - наука, що вперше з'явилася в 1817 р. у Франції, швидко знайшла розуміння і застосування практично у всіх країнах. Виникнення порівняльної педагогіки зазвичай пов'язують з публікацією в 1817 році французьким ученим Марком-Антуаном Жюльєном брошури «Начерк і попередні нотатки до роботи з порівняльної педагогіки», де було дано аналіз шкільно-педагогічного досвіду Франції і Швейцарії.

Об'єднання дидактів багатьох країн у єдиному міжнародному процесі порівняльної педагогіки спричинило створення Міжнародного інституту порівняльної педагогіки МІПП. Програми та рекомендації його наукових центрів, кафедр, товариств та асоціацій знайшли відображення і позитивний вплив на формування освітньої політики багатьох країн, у тому числі й України.

На даний час порівняльна педагогіка переживає пору розквіту: регулярно проходять європейські та світові конференції, постійно діє Європейське товариство порівняльної педагогіки. У 1995 році на міжнародній конференції в Токіо були зроблені кроки з організації Азіатської асоціації порівняльної педагогіки. У всіх провідних країнах функціонують національні товариства порівняльної педагогіки.

Взагалі для Україні порівняльна педагогіка є новий напрям досліджень, яке знаходиться в стадії становлення. В Україні тільки в середині 90-х р.р. були створені Львівська лабораторія порівняльної педагогіки і спеціальна науково-дослідна лабораторія порівняльної педагогіки при Київському інституті педагогіки і психології професійної освіти.

2. Предмет і завдання порівняльної педагогіки

Порівняльна педагогіка – це наука про зіставлення особливостей загальних і окремих тенденцій, законів і закономірностей розвитку освіти в світовому, регіональному, національному та федеративному масштабах.

Це наука, яка переважно в змістовному плані аналізує стан, основні тенденції та закономірності розвитку освіти в глобальному масштабі, розкриває співвідношення загальних тенденцій національної або регіональної специфіки, виявляє позитивні та негативні аспекти міжнародного педагогічного досвіду, форми і способи взаємозбагачення національних педагогічних культур.

Порівняльна педагогіка – самостійна галузь наукового пізнання, яка має свій об'єкт, предмет, специфічні функції і завдання.

Об'єкт порівняльної педагогіки – освіта як процес соціально-культурного відтворення людини в сучасному світі, а також як соціальний інститут у глобальному, регіональному та національному масштабах.

Предмет порівняльної педагогіки – стан, тенденції та закономірності розвитку світового (зарубіжного і вітчизняного) педагогічного досвіду і національних педагогічних культур сучасності.

При визначенні предмета порівняльної педагогіки не можна упускати її міждисциплінарний характер. Порівняльна педагогіка тісно пов'язана з філософією освіти, історією педагогіки, теорією виховання і освіти, школоведеніе і т. д. В поле її зору можуть виявитися не тільки нинішні реалії, поточна ситуація і перспективи, а й минуле школи і педагогічної думки.

Основні завдання порівняльної педагогіки:

• системний опис новітніх і маловідомих фактів, які відображають реальні процеси розвитку освіти в зарубіжних країнах.

• систематизація та аналіз кількісних даних про розвиток систем освіти в цих країнах.

• виявлення та аналіз найважливіших закономірностей і тенденцій розвитку освіти в різних країнах.

• розробка науково-обгрунтованих критеріїв оцінки якості та ефективності освіти в тій чи іншій країні.

• визначення пріоритетних напрямів освітньої політики.

• зіставлення досягнень та недоліків освіти в зарубіжних країнах.

Головне методологічне питання порівняльної педагогіки полягає в тому, якою мірою і в яких формах можливо і доцільно використовувати досягнення сучасного зарубіжного досвіду в своїй діяльності.

Основні функції порівняльної педагогіки:

• уніфікація і впорядкування термінів і понять педагогічної документації різних країн з метою полегшення вивчення зарубіжного досвіду фахівцями

• зіставлення різних моделей освіти та освітньої політики, теоретичних установок зарубіжних і вітчизняних педагогів та діячів освіти.

• прогнозування імовірних шляхів розвитку освіти в майбутньому.

• розробка планів розвитку освіти.

Основні категорії і поняття порівняльної педагогіки:

освіта, світова система освіти, соціальний інститут освіти, стратегія розвитку освіти, стандартизація освіти, сучасний зарубіжний педагогічний досвід, національна система освіти і виховання, педагогічна культура, освітня політика, педагогічна документація.