
- •1.7 Потік і циркуляція магнітного поля
- •2.2 Магнітна сприйнятливість
- •5.2 Вільні коливання в коливальному контурі без активного опору
- •2.1. Коливальний контур
- •3.1. Рівняння вільні коливань в контурі з активним опором.
- •5.4 Вимушені електричні коливання
- •7 .1 Інтерференція світла
- •7.2 Світлова хвиля
- •7.3 Інтерференція світлових хвиль
- •7.4 Способи спостереження інтерференції
- •8.1 Дифракція світла
- •8.1 Принцип Гюйгенса – Френеля.
- •8.3 Зони Френеля
- •8.4 Дифракція Френеля від різних перешкод
- •8.5 Дифракція Фраунгофера від щілини
- •8.6 Дифракційна решітка
- •9.1 Дисперсія світла
- •9.2 Групова швидкість
- •9.3 Елементарна теорія дисперсії
- •9.4 Поглинання світла
- •10.1 Поляризація світла
- •10.2 Поляризоване світло
- •10.3 Ефект Брюстера
- •10.4 Поляризація при подвійному заломленні промені
- •10.5 Обертання площини поляризації
- •10.6 Ефект Фарадея
7 .1 Інтерференція світла
І
нтерференція
світла – явище
перерозподілу інтенсивності (підсилення
в одних і ослаблення в інших точках
простору) світлових хвиль при їх
накладанні; окремий випадок інтерференції
хвиль. Інтерференційна картина, яка
утворюється внаслідок І. с, має вигляд
світлих і темних (для монохроматичного
світла) або кольорових (для білого
світла) смуг, що чергуються в просторі.
Явище І. с. спостерігається тільки в
разі когерентності хвиль світлових.
Оскільки елементарними випромінювачами
світла є атоми й молекули, які в звичайних
джерелах світла випромінюють світлові
хвилі неузгоджено між собою, довільні
два джерела не будуть когерентними;
тому при накладанні світлових пучків
від незалежних джерел інтерференція
не спостерігається. Джерелом когерентного
випромінювання в оптичному діапазоні
є лазер. Для одержання інтерферуючих
пучків світла від звичайних джерел
спонтанного випромінювання застосовують
метод поділу променів від одного джерела
(за допомогою дзеркал, призм, напівпрозорих
пластинок тощо) на дві або більше груп
хвиль, які внаслідок спільного походження
будуть когерентними. Явище І. с. широко
застосовують у спектроскопії та
метрології, воно лежить в основі методу
просвітлення оптики.
Найпростішим випадком інтерференції є накладання двох гармонічних хвиль з однаковою частотою і поляризацією. В такому випадку результуюча амплітуда А вираховується за формулою:
де
— амплітуди відповідних хвиль, а —
різниця фаз цих хвиль.
7.2 Світлова хвиля
7.3 Інтерференція світлових хвиль
Інтерференція - додавання двох світлових хвиль у просторі, внаслідок чого спостерігається стійка в часі картина підсилення або послаблення результуючих світлових коливань у різних точках простору. Зони підсилення називають зонами максимумів, зони послаблення - мінімумів. Щоб положення цих зон було незмінним і картина інтерференції залишалась стійкою в часі, хвилі мають зберігати свої властивості, не змінюючи їх з часом. Якщо ця умова виконана (різниця фаз у хвилях з часом їх частота є однаковою), то хвилі називають когерентними.
Оскільки світло - це електромагнітна хвиля, тому, якщо в просторі одночасно поширюються дві чи більше хвиль, то в кожній точці (зокрема і в точці А) хвилі будуть накладатись одна на одну, утворюючи інтерференційну картину. Вона складається із повторюваних мінімумів (min) і максимумів (max) освітленості.
Н
ехай
від джерел S1 i S2 поширюються дві
хвилі, які збігаються в точці А (рис.
6.36). d1 і d2 - довжина ходу першої
і другої хвиль; Dd = d1 – d 2 - різниця
ходу.
Якщо в різницю ходу Dd вкладається парна кількість півхвиль, то обидві хвилі надійдуть в точку А в однакових фазах і підсилять одна одну - в точці А буде максимальним. Якщо в різницю ходу Dd вкладається непарне число півхвиль, то хвилі прийдуть в точку А в протифазах і погасять одна одну - в точці А буде мінімум інтенсивності світла.
Математично умови максимум i мінімум можна виразити так:
- умова максимуму;
- умова мінімуму.
де k = 1, 2, 3,…, n (ціле число); l - довжина хвилі.