3. Формування ресурсів страхової компанії

Фінансові ресурси страховика забезпечують його функціонування і підрозділяються за джерелами формування на власні і залучені.

Розглянемо власний капітал, який відображається у пасиві балансу Розділ I “Власний капітал”. Він утворює фінансову основу розвитку страхової компанії і включає такі елементи: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний капітал страховика сформований за рахунок вкладів Акціонерів. Статутний (складений) капітал Товариства складає 185205000,00 грн. (сто вісімдесят п’ять мільйонів двісті п’ять тисяч гривень). Статутний капітал Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»» поділено на 12347 (дванадцять тисяч триста сорок сім простих іменних акцій, номінальною вартістю 15000 гривень кожна).

У товаристві створюється резервний капітал у розмірі не менше 15 відсотків статутного капіталу. Він формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку страховика або за рахунок нерозподіленого прибутку. Резервний капітал створюється для покриття збитків Акціонерного Товариства, а також для цілей передбачених Статутом та/або законодавством. У 2012 році становив – 707 596 грн., що становить 6,4 % статутного капіталу, у 2013 році на кінець звітного періоду – 567 831 грн., що становить 5,2 % статутного капітілу (Додаток З «Звіт про фінансовий стан»).

Нерозподілений прибуток – найважливіший після статутного капіталу елемент у складі власного капіталу страхової організації. Він є джерелом формування власного капіталу, яке має внутрішнє походження і яке виникає за наслідками фінансового року. Він утворюється як залишок прибутку після виконання всіх зобов'язань страхової організації перед бюджетом, після виплати дивідендів, відрахувань до резервного та інших фондів. У даного страховика нерозподілений прибуток становив – на кінець 2012 року – 56 927 грн., на кінець 2013 року – 63 999 грн.

Також у даного страховика є інший додатковий капітал, який включає суму дооцінки необоротних активів; вартість активів, безкоштовно отриманих страховиком від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу. На кінець 2012 року він становив – 185 000 грн., 2013 року – 814 000 грн.

Страхова премія — грошова сума, що її сплачує особа, яка укладає угоду страхування і яка являє собою своєрідну плату за ризик, який бере на себе страхова компанія. Зазвичай страхова премія встановлюється як відсоток від суми угоди страхування, тобто тієї суми, яку страхова компанія сплатить особі у разі настання страхового випадку.

За результатами роботи у 2013 році АТ «СГ «ТАС» зібрала більше 36 млн. грн. страхових платежів за договорами авто-КАСКО та ОСЦПВ.

За звітний період компанія зібрала близько 26 млн. грн. страхових премій зі страхування КАСКО. За договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів страховики зібрали 10 млн. грн. страхових платежів.

Рівень виплат склав 48% при тому, що АТ «СГ «ТАС» виплатила в 2013 році більше 170 тис. грн. За даними видами фахівцями компанії було укладено понад 1 115 296 шт. договорів страхування.

За результатами роботи в 2013 році компанія зібрала з добровільного медичного страхування премії в обсязі 6 575 тис. грн. Ріст премій по даному виду страхування склав 162% (збори по ДМС в 2012 році склали 4054 тис. грн.). У порівнянні з результатами 2012 року обсяг страхових виплат з медичного страхування збільшився на 34%. У 2012 році компанія виплатила своїм клієнтам за договорами ДМС 4640 тис. грн.

Відповідно, збільшилася кількість укладених договорів страхування. Їх кількість в 2013 році склало більше 35 тисяч, що в півтора рази більше показника 2012 року. За звітний період спеціалістами АТ «СГ «ТАС» було врегульовано більше 24 тисяч страхових випадків з ДМС.

За результатами роботи 2012 року компанія зібрала по даному виду страхування премії в обсязі 9 597,5 тис. грн. Зростання премій у цьому сегменті склав 46% (збори по ДМС в 2012 році-6 575 тис. грн.). Крім того, на 37% збільшився обсяг страхових виплат порівняно з результатами 2011 року.

За 2013 рік збільшилася кількість укладених договорів страхування по ДМС, їх число в 2013 році склало більше 28 тисяч. Крім того, в 2013 році фахівці АТ «СГ «ТАС» врегулювали понад 30 тисяч страхових випадків з добровільного медичного страхування. В системі врегулювання страхових подій по ДМС страхової компанії «ТАС» працюють 87 лікарів, 97 аптек, 117 ЛПУ.

Оскільки страхова діяльність, як і будь-який різновид економічної діяльності, пов'язана з витратами, визначення витрат, необхідних для страхування даного об'єкта, називається актуарними розрахунками. Поняття "актуарні розрахунки" походить від слова актуарій, що в перекладі з грецької мови означає "скорописець", "обліковець". Сучасне значення поняття "актуарій" — фахівець зі страхової справи, який займається розробкою наукових методів обрахунку тарифних ставок, резервів, премій, розміру страхового ризику і т. ін. За допомогою актуарних розрахунків визначається частка участі кожного страхувальника в створенні страхового фонду, тобто розмір тарифних ставок. Форма, за якою ведеться обрахунок витрат на ведення певного об'єкта страхування, називається актуарною калькуляцією. За її допомогою можна визначити собівартість послуги страховика, страхові платежі, розмір страхового ризику, суму та частку витрат на ведення справи з обслуговування договору страхування.

Актуарні розрахунки у страховій справі ґрунтуються на таких засадах: – страхові події мають імовірний характер, що мусить впливати на величину страхових платежів;

– загальна закономірність тут проявляється через сукупність відокремлених страхових випадків, що зумовлює необхідність розрахунку собівартості страхової послуги стосовно всієї страхової сукупності; – нерівномірність та імовірний характер подій, що підлягають страхуванню, зумовлюють необхідність формування спеціальних резервів, які перебувають в розпорядженні страховика, а також визначення їх оптимального розміру; – необхідність прогнозування сторнування (зменшення страхового портфеля) договорів та експертного оцінювання їхньої величини; – необхідність дослідження норми позичкового процента впродовж певного проміжку часу та виявлення тенденцій його руху;

– наявність повного або часткового збитку, пов'язаного зі страховим випадком, зумовлює необхідність вимірювання його величини та здійснення його розподілу в просторі та в часі за допомогою спеціальних таблиць; – необхідність дотримання еквівалентності між страховими внесками страхувальника та страховим забезпеченням з боку страховика; – потреба у виділенні групи ризику в межах даної страхової сукупності. Завдання актуарних розрахунків:

– дослідження та групування ризиків у межах страхової сукупності; – визначення математичної імовірності настання страхового випадку, обчислення частоти і міри складності наслідків спричинених збитків як за групами ризику, так і за всією страховою сукупністю;

– математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення страхової справи та прогнозування тенденцій їх розвитку;

– математичне обґрунтування необхідних резервних фондів страховика, а також джерел та способів їх формування;

– дослідження норми дохідності капіталу при інвестуванні страховиком зібраних страхових внесків, а також тенденцій її зміни протягом певного часового інтервалу;

– визначення залежності між величинами процентної ставки та брутто-ставки.

Класифікація актуарних розрахунків:

– за видами страхування: актуарні розрахунки в майновому, особистому страхуванні та страхуванні відповідальності. У майновому страхуванні у зв'язку зі значним коливанням ризику актуарні розрахунки передбачають визначення надбавки за ризик. Ця надбавка, як правило, не визначається при актуарних розрахунках за особистим страхуванням, де ризик більш-менш рівномірний;

– залежно від часу складання: планові (для нових видів страхування) та звітні (за здійсненими операціями);– залежно від ієрархії.: для всієї країни (загальні), для регіону (зональні), для району (територіальні).

Обчислення страхових тарифів актуарії здійснюють до початку проведення страхової діяльності з певного виду страхування. Розрахунок тарифних ставок подається до Нацкомфінпослуг у складі інших документів, які потрібні, щоб отримати ліцензію на проведення даного виду страхування або внести певні зміни до вже проліцензованих Правил страхування. Страховик розраховує страхові тарифи, виходячи з того , що страхових премій, обчислених на основі цих тарифів, має бути достатньо, аби, по-перше, він міг виконати свої зобов’язання перед страхувальниками з конкретних видів страхування (тобто провести виплати); по-друге – покрити витрати на утримання страхової компанії і на проведення страхування (ці витрати у страхуванні називаються “витрати на ведення справи”); по-третє, отримати прибуток. Тому повний страховий тариф (брутто-тариф) включає в себе дві невіддільні частини: нетто-тариф і навантаження (яке, в свою чергу, включає витрати на ведення справи і прибуток).

При розрахунку тарифів спочатку обчислюється нетто-тариф. Саме він забезпечує формування необхідних коштів для здійснення майбутніх виплат. Тому рівень нетто-тарифу має бути визначений якомога точніше. Якщо нетто-тариф занижений, то страхових премій, зібраних страховиком на базі цього тарифу, не вистачить для покриття ймовірних збитків страхувальників.

Після визначення нетто-тарифу обчислюється навантаження. Необхідність навантаження випливає з того, що страховикові, як і будь-якому суб’єктові підприємницької діяльності, потрібні кошти, які він міг би спрямувати на утримання компанії, включаючи оплату послуг страхових посередників. Крім того, страхова компанія, як і будь-яке інше підприємство, створюється з метою отримання прибутку. Якщо страхові премії надходитимуть страховикові лише на базі нетто-тарифу, то перелічені потреби не матимуть фінансового покриття. У забезпеченні цього фінансового покриття і полягає значення навантаження.

Якщо структуру тарифної ставки здобровільних видів страхування визначає сам страховик, то при проведенні обов’язкових видів страхування тут існують певні обмеження. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 року № 358 “Про удосконалення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування” встановлено, що розрахунки тарифів з обов'язкового страхування в нашій країні провадяться із застосуванням нормативу витрат на ведення страхової справи не повинен перевищувати:

– з обов’язкового державного страхування – 6 % розміру тарифу;

– з обов’язкового особистого страхування – 15 % розміру тарифу;

– з обов’язкового страхування майна та відповідальності – 20 % розміру тарифу.

Ці обмеження покликані стримати зростання цін на страхові послуги хоча б у сфері обов’язкового страхування. Адже головним чинником зростання обсягів страхових премій,що їх мобілізують страховики, має бути не занадто висока ціна, а збільшення кількості договорів страхування, розширення сфери діяльності. На цій основі збільшуватиметься “сукупна страхова сума” з розрахунку на кожний окремий вид страхування і при використанні навіть досить низьких тарифів доходи страхових компаній у вигляді премій зростатимуть.

Структура страхового тарифу з погляду співвідношення між нетто-тарифом і навантаженням, включаючи ведення справи і прибуток, не однакова для різних видів страхування. Існують “дорожчі” і “дешевші” види страхування залежно від того, скільки коштів витрачає страховик на укладання договорів страхування і їх обслуговування. “Дорогі” види страхування характеризуються вищою часткою витрат на ведення справи у структурі страхового тарифу. У вітчизняній практиці більших витрат потребує надання страхових послуг населенню. Відносні витрати на укладання та обслуговування договорів страхування тут, як правило, значно вищі, ніж аналогічні витрати при роботі страховика з юридичними особами. Це значною мірою впливає на уподобання страхових компаній у виборі клієнтів, оскільки страхувати корпоративних клієнтів видається вигіднішим.

Якщо нетто-тариф обчислюється спеціалістами з використанням математичних методів на базі теорії ймовірності, то навантаження визначається емпіричним шляхом, з урахуванням фактичних розмірів витрат на ведення справи, що склалися за попередній період. Витрати на ведення справи можна вважати “умовно-постійними витратами” (якщо страховик проводить нормальну, звичну діяльність), їх обсяг може бути орієнтиром при плануванні відповідних обсягів надходжень страхових премій для покриття цих витрат. Прибуток у структурі тарифу планується з огляду на середній рівень тарифів на даний вид страхових послуг, а також на обчислені раніше нетто-тариф і витрати на ведення справи.

Страхові тарифи, як і ціни на будь-які інші товари і послуги, регулюються попитом і пропозицією.

Згідно із Законом України “Про страхування”, “страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків,а за договорами страхування життя – також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін”.

Страхові тарифи при обов'язковій формі страхування страховиком не обчислюються. Вони (точніше їх максимальні розміри) встановлюються Кабінетом Міністрів України у відповідних постановах, які регламентують проведення того чи іншого виду обов'язкового страхування. Кабінет Міністрів України встановлює також методику актуарних розрахунків з обов'язкових видів страхування.

Актуарії, що розробляють страхові тарифи, мають зважати на законодавчі обмеження та вимоги. Професійна кваліфікація актуарія має відповідати вимогам, встановленим Нацкомфінпослуг, і засвідчуватись відповідним свідоцтвом.

Для забезпечення майбутніх виплат страхового відшкодування і страхових сум Товариство утворює страхові резерви. Страхові резерви – основний елемент залученого капіталу усіх страховиків. Поряд із статутним капіталом страхові резерви – основа фінансової стійкості страховика та його платоспроможності.

Страхові резерви утворюються шляхом відрахувань від надходжень страхових платежів та доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів, в порядку, визначеному чинним законодавством та рішенням Правління Товариства.

Страхові резерви мають суворо цільове призначення: вони протистоять зобов’язанням з відшкодування збитків і уособлюють ту частку ресурсів страхової компанії, яка за звичайних умов діяльності достатня для сплати страхового відшкодування за усіма укладеними договорами страхування.

Тимчасово вільні кошти страхових резервів розміщуються Товариством та його структурними підрозділами з урахуванням безпечності, прибутковості, диверсифікованості та ліквідності згідно з вимогами чинного законодавства.Вони подані активами таких категорій:

– коштами на розрахунковому рахунку;

– банківськими депозитними вкладами;

– цінними паперами, що емітуються державою;

– цінними паперами, що передбачають отримання прибутку;

– валютними вкладеннями згідно з валютою страхування;

– правами вимоги до перестраховиків;

– готівкою в касі в обсягах лімітів залишків каси, які встановлені НБУ.

Страхові резерви АТ“ СК «ТАС»” становили – у 2012 році – 215 530,6 тис. грн., у 2013 році – 267 207,52 тис. грн.