4. Шляхи пошуку нових лiкiв та iх клiнiчнi випробування.

Пошук нових лікарських препаратів здійснюється за такими напрямками:

a) отримання нових ліків із природної сировини i виділення з неї індивідуальних речовин

6) хімічного синтезу препаратів.

Природними джерелами отримання ліків є органи i тканини тварин та людини, рослини, продукти життєдіяльності грибів та мікроорганізмів, мінеральні речовини. До лікарських пpeпapaтів тваринного походження належать кортикотропін, інсулін, сирепар, панкреатин та інші, які отримують із органів i залоз за6ійної худо6и. Із людської крові отримують лейкоцитарний інтерферон, a із сечі вагітних жінок а6о з плаценти - деякі гормони.

Із рослинної сировини отримано багато ліків, які широко застосовуються в медицині. Це галенові (відвари, настої, рідкі екстракти, настойки) та новогаленові (омнопон, адонізид) препарата. Із рослин також виділені індивідуальні діючі речовини, які часто використовуються як ефективні лікарські препарати: алкалоїди (атропін, папаверин, морфін), глікозиди (строфантин, дигоксин), 6іофлавоноїди (силібімін). До продуктів життєдіяльності грибів та мікроорганізмів належать антибіотики: 6ензилпеніцилін, стрептоміцин, поліміксин, граміцидин. Препаратами мінерaльного походження є натрію хлорид, магнію сульфат, cipкa.

Великого поширення на6ув метод направленого хімічного синтезу нових ліків, коли створюються речовини з 6ажаними, заздалегідь відомими, запланованими властивостями. Одним із його напрямків є відтворення природних 6іологічних спoлук. Таким способом отримано адреналін, норадреналін, дофамін, простагландини, деякі гормони. Шляхом зміни структури відомих сполyк, із метою створення 6ільш активних і менш токсичних речовин, син тезовано тріамцинолон, дексаметaзон, сaльбутамол, Нові антибіотики з групи пеніцилінів та цефалоспоринів. Деякі синтетичні ліки e антагоністами природних речовин: сульфаніламіди – парааміно6ензойної кислоти, неодикyмарин – вітаміну К, спіронолактон – гормону альдостерону.

З' явилися лiки, які отримано методом reнної інженерії, наприклад, інсулін. для цього в культуру кишкової палички вводиться ген, що відповідає за синтез цього гормону в людини. У результаті мікроорганізми отримують властивість продукувати сполуку, що абсолютно тотожна.

Деякі препарати впровадили в медичну практику в результаті випадкових знахідок. Так, при призначенні сульфаніламідних препаратів було встановлено, що вони мають здатність знижувати рівень цукру в крові. Згодом синтезували засоби (бутамід та інші), що використовуються для

лікування цyкровогодіа6ету.

5. Лiкарськi речовини, лiкарськi форми, IX класифiкацiя. Лiкарськi препарати.

Лікарська речовина – окрема хімічна сполука (елемент), що має певні фармакологічні ферменти і може застосовуватися як лікарський засіб.

Лікарський засіб - фармакологічний засіб, дозволений уповноваженим на те органом відповідної країни у встановленому порядку для застосування з метою лікування, попередження або діагностики захворювань у людини або тварини. Дозвіл на застосування нового препарату в якості лікувального засобу видає Фармакологічний комітет (центр) Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України.

Лікарський препарат - це лікарський засіб у вигляді відповідної лікарської форми. Лікарська форма - це зручний для застосування стан лікарського засобу, який дає найкращій ефект, і максимальну стабільність при зберіганні. Лікарські форми в залежності від консистенції поділяються на рідкі, м'які і тверді. За складом ліки можуть бути прості і складні. Прості ліки мають один компонент. Складні містять декілька інгредієнтів. Залежно від кількості компонентів у складних ліках розрізняють: 1. Основну речовину - Basis, яка визначає основний ефект ліків. 2. Допоміжну (що посилює або послаблює дію основної) речовину - Adjuvans. 3. Коригуючу (виправляючу) речовину - Corrigens, яка покращує якість ліків, надає їм приємного смаку, попереджує подразнювальну дію на слизову оболонку шлунка.  4. Формоутворювальну речовину -Constituens, яка надає лікам потрібної форми. Лікарська форма - вигляд, який надається лікам для отримання оптимального ефекту і зручності в застосуванні. За агрегатним станом лікарські форми поділяють на аерозолі, м'які, тверді, рідкі і газоподібні. За прописом (складом) розрізняють рецептурні й офіцинальні (фармакопейні) лікарські форми. Лікарські форми, що складаються за індивідуальними лікарськими прописами для виготовлення їх в аптеці, які, проте, не увійшли до діючої фармакопеї, називаються рецептурними, серед яких виділяють магістральні та мануальні..  Магістральні - нестандартні, індивідуальні прописи, призначені лікарем конкретному хворому.  Мануальні - стандартні, затверджені, клінічно перевірені прописи, які широко застосовуються на практиці. Описання таких прописів даються не в фармакопеї, а в спеціальних збірниках, які називаються мануалами. Офіцинальні - лікарські форми та складні прописи ліків, що зазначені у фармакопеї або інших документах, затверджених фармакопейним комітетом, називаються фармакопейними або офіцинальними. Офіцинальні лікарські форми виготовляються на фармацевтичних заводах. Виготовляють лікарські препарати за вимогами та правилами, що відображені в спеціальному збірнику фармацевтичного законодавства - фармакопеї. За способом дозування лікарські форми є: дозовані і недозовані.