1.2. Поняття класифікації страхування, її наукове та практичне значення

Багатогранність та різноманітність об'єктів страхування, різних ка­тегорій страхувальників, а також широкий спектр страхових відносин передбачають необхідність класифікації страхування. Класифікація страхування – це система поділу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі і види, які розміщені таким чином, що кожна наступна ланка класифікації є частиною попередньої.

Класифікація страхування має важливе значення у розумінні внутрішньої структури, у виробленні методичних підходів до оцінювання страхової справи, а також у теоретичних дослідженнях.

У страховій справі виділяють три сфери діяльності:

1. страхування;

2. співстрахування;

3) перестрахування.

Співстрахування означає, що об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором декількома страховиками. У договорі вказуються права і обов'язки кожного страховика. Один із страховиків може представляти інтереси інших страховиків, все одно залишаючись відповідальним у розмірі своєї частки.

Перестрахування означає страхування одним страховиком (цедентом) ризику, виконання всіх або частини своїх зобов'язань перед страхувальником у іншого страховика (цесіонара або перестрахувальника). При цьому страховик (цедент) залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі взятих на себе зобов'язань, а перестраховик укладає договір перестрахування тільки із страховиком (цедентом).

Основною, визначальною є сфера самого страхування, оскільки лише за наявності страхових відносин є потреба у співстрахуванні і перестраховуванні. Звідси, визначальною є класифікація, насамперед, страхування.

Існують різні підходи до класифікації страхування. Найбільш поширеним є підхід, за яким класифікація страхування здійснюється за історичною, економічною та юридичною ознаками [3, с. 98].

Класифікація за історичною ознакою пов'язана із виділенням етапів розвитку і появи тих чи інших видів страхування.

Класифікація за економічними ознаками передбачає декілька варіантів залежно від цілей класифікації:

а) за спеціалізацією страховика або сферами страхування поділяють на:

- страхування життя;

- загальні (ризикові) види страхування [10, с. 69-71].

Наведена класифікація має важливе значення для формування та розміщення страхових резервів страховика;

б) за об'єктами страхування, на які спрямований страховий захист, виділяють:

- галузі;

- підгалузі;

- види страхування.

Така класифікація є найбільш поширеною у практиці вітчизняних стра­ховиків і її покладено в основу розробки всіх страхових послуг (страхових продуктів);

в) за родом небезпеки або страхових ризиків виділяють страхування:

- автотранспортне;

- морське;

- авіаційне;

- ядерних ризиків;

- кредитних ризиків тощо [13, с. 69].

Класифікація за юридичними ознаками передбачає декілька підходів:

- виділення певних класів страхування відповідно до міжнародних норм, за якими в багатьох країнах світу проводиться ліцензування страхової діяльності. Так, згідно з директивами Європейського Союзу з 1978 року країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка охоплює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування, а саме :

- довгострокове страхування (життя і пенсій):

Наведена класифікація значною мірою наближена до міжнародних стандартів [89; 159-161]. Поділ страхування за формами його проведення – на обов’язкове і добровільне. Добровільні види страхування визначені статтею 6, а обов'язкові види – статтею 7 Закону України "Про страхування" [1,с.2].

Виходячи із наведених підходів до класифікації можна зробити висновок про те, що в основу класифікації страхування закладені розбіжності: у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, а також у формах проведення страхування.

Класифікація за об'єктами є найбільш загальною. Об'єкт страхування є головним фактором, від якого залежить характер та основні умови договору страхування. Вона передбачає виділення галузей, підгалузей і видів страхування. Всі ланки такої класифікації розташовані так, що кожна наступна ланка є частиною попередньої. Вища ланка - галузь; середня - підгалузь; нижча - вид страхування. При цьому всі ланки охоплюють обов'язкову і добровільну форму проведення страху­вання.

В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові розход­ження у визначенні об'єкта страхування. Відповідно до цього критерію всю сукупність страхових відносин поділяють на 4 галузі:

- майнове страхування;

- особисте страхування;

- страхування відповідальності;

- страхування підприємницьких ризиків [9, с. 42].

Але в Законі України “Про страхування” виділяють три галузі страхування: особисте страхування, майнове страхування та страхування відповідальності [2, с. 2].

Розглянута класифікація покладена в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики. На її основі будуються організаційна структура страховика, а також вся страхова справа в Україні. Об'єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить характер договору страхування та його істотні умови - страхова сума, перелік страхових випадків, страхова премія, термін дії договору страхування тощо.

У промислово розвинутих країнах відношення до страхового ринку визначається як до стратегічного сектора економіки і потужного фактора позитивного впливу на неї.