75

ВСТУП

У сучасних умовах розвитку економіки значно посилюється роль спроможності страхового ринку щодо забезпечення як стабільної фінансової, операційної та інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, так і соціальної захищеності населення країни. Питання ефективності функціонування страхового ринку в Україні залишається актуальним, особливо зважаючи на певну непрозорість проведення операцій на ньому та суттєве зменшення обсягу послуг на ринку в результаті дії фінансової кризи.

Адже страхування є важливим показником стану економіки держави, який характеризує рівень розвитку суспільних відносин. Розвиток страхових відносин відбувався протягом багатовікового досвіду під впливом факторів економічного, правового і соціального характеру. Подібні відносини існували й у феодальному, і в рабовласницькому суспільстві, відбиваючи традиції і звичаї, властиві визначеному історичному періодові.

Страхування все частіше сприймається як необхідний та важливий фінансовий інструмент, що забезпечує соціально-економічну стабільність і безпеку, розвиток підприємства, ефективний захист майнових інтересів громадян і організацій від природних, техногенних, економічних та інших ризиків, реалізацію державної політики соціально-економічного захисту населення.

Актуальність дослідження страхових процесів в умовах сьогодення України зумовлена їх низькою ефективністю, незначними обсягами капіталізації страхового ринку, необхідністю розвитку процесів перестрахувальної рецесії, активізації інвестиційної діяльності та повноцінної інтеграції страхового ринку України до світового. Ефективність розвитку та діяльності страхового ринку як сегмента ринку фінансових послуг тісно пов’язана із розвитком процесів страхування, перестрахування, фінансової стійкості страховика, його інвестиційної діяльності. Проте теоретичні, методичні і практичні аспекти забезпечення розвитку ефективного, конкурентоздатного, фінансово потужного страхового ринку України ще не знайшли належного відображення у наукових працях і тому вимагають подальшої розробки та дослідження. Саме актуальність зазначених проблем зумовила вибір теми магістерської роботи, а також її мету, основні завдання, об’єкт, предмет і методику.

Актуальність теми полягає у тому що, перехід до ринкової економіки забезпечує суттєве підвищення ролі страхування в підприємницькій діяльності, значно розширює сферу страхових послуг. У сучасному ринковому середовищі підприємства мають потребу не тільки у відшкодуванні збитків, пов'язаних із знищенням або пошкодженням майна, а й у компенсації недоотриманого прибутку, додаткових видатків через вимушені простої підприємств (несвоєчасні поставки сировини, неплатоспроможність покупців та інші непередбачені обставини), зміну податкового законодавства, облікової політики тощо. Але значну роль страхування відіграє не лише у підприємницької діяльності, а і у фізичних осіб (громадян). Як юридичні особи, так і громадяни повинні захистити свої майнові інтереси при настанні певних подій (страхових випадків).

Проблема страхування була розглянута та вивчалася в трудах таких вчених як: Машина Н.І., Нікітіна Т.В., Залетов О.В., Балабанова А.І. та Базилевич В.Д. [25]; [27 ]; [12]; [6]; [5].

Метою дипломної роботи є визначення місця та ролі страхування у сенсі фінансового інструменту щодо забезпечення соціально-економічної стабільності держави і суспільства.

Поставлена мета дипломного дослідження зумовила доцільність вирішення таких завдань:

• дослідити економічну сутність страхування, визначити основні функції та специфічні принципи, місце та роль страхування у сенсі фінансового інструменту щодо забезпечення соціально-економічної стабільності держави;

• проаналізувати стан та розвиток сучасного страхового ринку та страхових послуг в Україні;

• визначити методичні підходи з оцінювання ролі страхових організацій в умовах сучасної економіки, зокрема на прикладі Національної Акціонерної Страхової Компанії (далі – НАСК) ”Оранта”;

• провести дослідження складових чинного механізму функціонування основної діяльності НАСК ”Оранта”;

• запропонувати шляхи вдосконалення організації механізму страхового захисту (на прикладі НАСК ”Оранта”) щодо забезпечення безпеки, стабільності, соціальних гарантій в суспільстві, а в перспективі – формування і розвитку потужного механізму перерозподілу інвестиційних ресурсів і механізму вирішення питання зайнятості населення.

Об’єктом дипломної роботи є комплекс економічних відносин, які виникають у процесі основної діяльності страхової компанії з приводу надання та одержання страхового захисту.

Предметом дослідження є теоретичні аспекти і науково-методичні підходи до страхувальної діяльності НАСК ”Оранта” як фінансового інструменту забезпечення соціально-економічної діяльності держави.

Джерела інформації є: звіт головної Одеської дирекції НАСК ”Оранта; інструктивні матеріали, які розроблені правлінням НАСК ”Оранта” та затверджені Кабінетом Міністрів України, законодавчі та нормативно-правові акти з питань регулювання діяльності страхових компаній, статистичні та аналітичні дані Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного комітету статистики України, матеріали інформаційно-аналітичних видань, Європейської страхової асоціації (CEA), а також наукові публікації вітчизняних та закордонних дослідників з питань страхування.

Розділ 1 СутНісТь, принципи та роль страхування в умовах ринкової економіки

1.1. Економічна сутність страхування, функції та специфічні принципи

Нова система економічних і соціальних відносин, зумовлених переходом до ринку, породжує об'єктивну потребу у розвитку страхування як засобу захисту виробництва, майна, добробуту громадян.

Економічна природа виникнення і змісту страхування пов'язана з передачею зацікавленими особами за певну плату іншій ( юридичній) особі, як правило, страховій організації (комерційній організації або товариству взаємного страхування) ризику можливого збитку і подальшого відшкодування фактичних збитків при настанні страхового випадку такою особою учасникам страхування. Страхування завжди передбачає акумулювання коштів багатьох осіб (учасників страхування) у спеціальних цільових фондах, які управляються юридичною особою, що має на це право за законом чи в установленому законом порядку, і використовуються виключно з метою компенсації збитків постраждалим при настанні нещасних випадків. Тому страхові відносини завжди складаються з приводу умов формування і використання коштів цільового фонду.

Технологія страхування – це засіб, обраний для фінансування збитків, які фізичні та юридичні особи зазнають у зв'язку із різноманітними несприятливими випадками [7,с.95].

Характер ризиків, що відшкодовуються через механізм страхування, спосіб дії цього механізму залежить від потреб та бажань того чи іншого суспільства. Потреба у коштах, необхідних для компенсації шкоди, теж буває різною. В одному суспільстві ризик бере на себе уряд, в іншому – приватні компанії. Проте ризики з великими збитками, покрити які неспроможні приватні структури, завжди страхуються урядом через оподаткування або іншим шляхом. Прикладом урядового фінансування є ризик, пов'язаний із використанням ядерної енергії або ризик безробіття.

Страхування є економічною категорією, перебуває у тісному взаємозв'язку з категорією фінансів і входить в економічну систему держави. Як і фінанси страхування зумовлено рухом грошових форм вартості при формуванні і використанні відповідних цільових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових доходів і накопичень.

Специфічність страхування як економічної категорії обумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання страхової події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому вираженні та об'єктивною необхідністю попередження та подолання наслідків вказаної події, відшкодування матеріальних та інших втрат.

Страховий захист може бути забезпечений лише за умови, якщо суспільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування матеріальних втрат. Звідси виникає об'єктивна необхідність відокремлення для цієї мети частини валового національного продукту, тобто формування страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і грошових коштів для забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення і надання допомоги людям при настанні страхових подій.

Тому економічна суть страхової діяльності полягає в утворенні спеціалізованими організаціями – страховиками страхового фонду в грошовому вираженні, який формується із внесків страхувальників з метою відшкодування з нього збитків, спричинених окремим страхувальникам у результаті настання страхових випадків, передбачених договором страхування або чинним законодавством.

Отже, можна виділити такі суттєві категорії:

• виникнення грошових перерозподільних відносин, зумовлених імовірністю настання страхових випадків;

• під час страхування здійснюється розподіл завданого збитку між учасниками страхування – страхувальниками, який завжди носить замкнутий характер (це зумовлено тим, що випадковий характер понесення збитку тягне за собою матеріальні чи інші витрати, які, як правило, охоплюють не всі господарства, не всю територію певної країни чи регіону, а лише їх частину, що створює умови для компенсації збитків шляхом розподілу збитків одних господарств між усіма застрахованими, а отже, - чим більше учасників страхування, тим менша частка в розподілі збитків припадає на кожного страхувальника);

• замкнутий розподіл збитків передбачає повернення коштів, мобілізованих у страховий фонд (страхові премії кожного страхувальника, що вносяться в страховий фонд, мають лише одне призначення – компенсації ймовірної суми збитків у визначеному територіальному масштабі і протягом визначеного періоду, а тому вся сума страхових платежів повертається у формі компенсації збитків за визначений період у тому самому територіальному масштабі);

• перерозподіл збитків як між територіальними одиницями, так і в часі. Для ефективного територіального перерозподілу коштів страхового фонду в межах одного року необхідна досить велика територія і значна кількість об'єктів, що підлягають страхуванню. Розподіл збитків у часі пов'язаний із випадковим характером виникнення страхових випадків. Це породжує необхідність резервувати частину страхових премій, що надійшли, для створення запасного фонду як джерела компенсації збитків [15,с.154-155].

Основу страхових відносин складають:

- страхувальники (юридичні та фізичні особи), які вносять страхові внески (платежі), тобто передають ризик на страхування;

- страховики (страхові організації, зокрема НАСК “Оранта”), які утворюють спеціальний фонд страховика та проводять виплату відшкодування та страхових сум у разі настання страхових подій.

Отже, суб'єктами страхування виступають страхувальники, страховики, страхові агенти, страхові брокери.

Інакше кажучи, страхування – система заходів щодо створення страхових (грошових) фондів, призначених для повного або часткового відшкодування втрат суб'єктами господарювання від непередбачених обставин (стихійних лих, аварій, нещасних випадків тощо) та надання допомоги громадянам (їх сім'ям) у разі настання страхових випадків у їхньому житті (досягнення певного віку, втрата працездатності, настання смерті тощо) [9, с. 25].

Страхування - це вид цивільно–правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб при настанні визначених подій (страхових випадків), обумовлених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом сплати цивільними і юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів [1, с. 6]. Дане визначення слід розглядати з кінця, тобто з сплати юридичними та фізичними особами (страхувальниками) страхових платежів. Саме страхові платежі є джерелом формування фондів страховиків. Під час функціонування страховики призводять перерозподіл засобів фонду між його учасниками, викликаного необхідністю задоволення потреб окремих страхувальників у покритті збитків.

Проте, деякі автори визначають страхування як діяльність спеціально вповноважених організацій та суб’єктів, пов’язану з наданням страхових послуг юридичним особам чи громадянам відносно захисту їх майнових інтересів у випадку настання передбаченого законом чи договором страхування події (страхового випадку), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальником страхових платежів [4, с. 18 – 19].

Л. М. Горбач стверджує, що страхування – система заходів щодо створення страхових фондів, призначених для повного або часткового відшкодування втрат суб’єктами господарювання від непередбачуваних обставин (стихійних лих, аварій, нещасних випадків) та надання допомоги громадянам у разі настання страхових випадків у їхньому житті, досягнення певного віку, втрата працездатності, смертельні випадки) [6, с. 82].

Деякі вчені вважають, що страхування – це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відношень між його учасниками з приводу формування за рахунок внесків страхових фондів, призначених для відшкодування матеріального й іншого збитку підприємствам, організаціям і фізичним особам [11, с. 59].

Метою страхування є забезпечення страхового захисту матеріальних інтересів громадян, підприємств, закладів, організацій, банків, бірж, інших господарських об'єктів різноманітних форм власності у вигляді повного або часткового відшкодування заподіяних шкоди і втрат, спричинених стихійними лихами, надзвичайними подіями тощо, а також виплати громадянам грошових сум під час настання страхових подій за рахунок страхового фонду, який створюється на основі страхових платежів учасників страхування.

Об'єктом страхування є життя, майно, грошові кошти, матеріальні цінності, відповідальність різних видів, договірні обов'язки, зокрема щодо лізингу, транспорту, вантажів, інших інтересів громадян та юридичних осіб.

Відомо, що крім зниження навантаження на витратну частину бюджету (оскільки відшкодовуються збитки при настанні непередбачених надзвичайних природних і техногенних явищ), страхування виконує у суспільстві дві важливі функції.

По-перше, страхування дає змогу успішно вирішувати питання соціального забезпечення, оскільки є важливим елементом соціальної системи держави. У країнах з розвинутою ринковою економікою система соціального захисту населення включає в себе державне соціальне забезпечення, корпоративне страхування, індивідуальне страхування, недержавне пенсійне забезпечення.

По-друге, функція страхування полягає в тому, що воно є важливим механізмом залучення в економіку інвестиційних ресурсів. Наприклад, страхові компанії Японії, Європи, США управляють загальним обсягом вкладених в економіку коштів на суму в 4 трлн. дол. США (80 % цих вкладань забезпечуються операціями з довгострокового страхування життя) [15, с. 157].

Але деякі автори, наприклад, Л. В. Нечипорук, виділяє інші функції страхування, такі як: ризикова; функція створення та використання страхових резервів; функція заощадження коштів, контролююча функція.

Ризикова функція страхування відіграє основну роль, оскільки страховий ризик як ймовірність збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування – надавати грошове відшкодування потерпілим суб'єктам, або застрахованим громадянам. Ця функція полягає в передаванні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачений чинним законодавством або договором зі страхувальником. Саме в рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій.

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Зміст цієї функції полягає у фінансуванні за рахунок частини коштів страхового фонду на зменшення наслідків страхового ризику. З метою забезпечення покриття збитків, заподіяних страхувальникові страховою подією, кожним страховиком створюється система страхових резервів.

Формування страхових резервів – це спосіб концентрації та використання коштів, необхідних для розподілу між усіма страхувальниками не лише збитків, зумовлених страховими випадками поточного періоду, а й для покриття таким шляхом можливих масштабних збитків у наступних періодах.

Функція заощадження коштів найкраще проявляється в особистому страхуванні (щодо життя, пенсій, ренти тощо). Такі довгострокові види страхування є засобом накопичення населенням коштів до настання певної події в їх житті, безпосередньо до закінчення строку страхування. У такому разі виплати, пов'язані із втратою життя і здоров'я внаслідок нещасного випадку, становлять близько 10 %, а решту – заощадження.

Збереження грошових сум за допомогою страхування на дожиття пов'язано з потребою у страховому захисті досягнутого рівня життя (в разі дожиття застрахованого до певного віку або події).

Через розвиток заощаджувальних видів страхування, держава активно впливає на вирішення соціальних проблем, поліпшення стану грошового обігу, підвищення купівельної спроможності національної валюти, збільшення інвестиційних можливостей країни. Тому у багатьох країнах створюються пільгові умови оподаткування страхових виплат, спадщини, доходів компанії тощо. Контролююча функція полягає у цільовому формуванні і використанні коштів страхового фонду. Властивість фінансів полягає в їх здатності кількісно відображати рух фінансових ресурсів, попереджувати про їх відхилення. Вона проявляється саме через контролюючу функцію, яка діє не ізольовано, а витікає з трьох попередніх і проявляється разом з ними в конкретних страхових випадках. Функції страхування – зовнішній прояв суті страхування як економічної категорії [9, с. 168-170].

Оскільки страхування відбиває ідею застереження, захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб та безпеки, то окремі автори виділяють ще такі функції: ризикову; створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну (попереджувальну); контрольну, інвестиційну функцію [8, с. 56]. Отже, на сьогоднішній день серед вчених не має однозначного підходу до визначення функцій страхування. Одні вчені розглядають ці функції лише з боку мікро- або макрорівня, а це на наш погляд, потребує уточнення, тому що не надає можливості у повному обсязі розкрити сутність та значення страхування як економічної категорії.

На нашу думку, більш докладно суть даної економічної категорії можливо висловити у наступних функціях, а саме: ризикова, формування спеціалізованого страхового фонду; відшкодування збитків та виплат страхових сум; попереджувальна; зберігаючи-накопичена (ощадна); контрольна. Ключова роль належить ризиковій функції. Саме ризик безпосередньо пов'язаний з основним призначенням даної економічної категорії. Якщо б не було ризику, тоді не було б необхідності формувати страховий фонд та не було б необхідності у страхуванні взагалі. Саме у рамках даної функції відбувається перерозподіл серед учасників коштів та збитків у територіальному розрізі та у часі.

Страхування як економічна категорія найчастіше визначається як система економічних, замкнутих, перерозподільних відносин, що охоплюють:

по-перше, утворення за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб спеціального фонду коштів,

по-друге, його використання для відшкодування майнових збитків внаслідок стихійних лих та інших випадкових явищ, а також для надання громадянам допомоги при настанні різних ситуацій в їх житті.

Характеристика ринкового змісту страхування як системи перерозподільних відносин ґрунтується на виділенні таких специфічних його ознак: наявність у страхових відносинах не менше двох сторін та співпадіння їх інтересів; страхування породжує грошові перерозподільні відносини, специфікою яких є те, що вони виникають між учасниками, котрі пов'язані з солідарним розподілом величини збитку одного із них на всіх.

Саме замкнутий розподіл збитку є відмінною ознакою категорії страхування, її особливістю щодо інших фінансових категорій; страхування передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як за територіальною (просторовою), так і за часовою ознаками. Страхування передбачає зворотність страхових платежів, внесених до страхового фонду та цільове використання страхових резервів (фондів) виключно на покриття наперед визначених збитків, які можуть відбутися в тих чи інших випадках[2, с. 150]. Страхування розглядається як один із способів відшкодування за рахунок страхових резервів збитків юридичних і фізичних осіб, спричинених несприятливими обставинами (страховими подіями, ризиками).

Страхування асоціюється, насамперед, з компенсацією збитків у грошовій формі, а не з відшкодуванням товарно-матеріальних цінностей.

З розвитком суспільства зростають і ризики, а, відповідно, потреба у способах захисту та інструментах обмеження ризику. Хоча страхування не може повністю усунути порушень перебігу відтворювального процесу, воно послаблює залежність підприємництва від непередбачуваних негативних випадків. Можна вважати, що це своєрідний механізм підтримки економічної рівноваги в країні.

Страхування є важливим фактором стимулювання економіки, господарської активності окремих суб’єктів, так як створює для всіх учасників рівні права, можливість отримати вигоду, бажання ризикувати, надає впевненості у розвитку підприємницької діяльності, створює нові стимули зростання продуктивності праці і забезпечення економічного розвитку. Насамперед страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або в сферу послуг, не враховуючи можливого ризику втрат авансованих ресурсів. Передаючи за невелику плату відповідальність за наслідки ризикових подій страховикові, інвестор упевнений, що в разі настання страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.

Страхування вважається інвестиційним сектором економіки, так як зібрані страхові внески використовуються страховиком на інвестиційні цілі, разом з тим, суб'єкти господарювання мають можливість направляти кошти на інвестування.

Особливо велику роль відіграє страхування в аграрному секторі. Саме тут багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводить до великих втрат.

В умовах ринку актуальним стає страхування від комерційних, технічних, правових і політичних ризиків. Страхування сприяє оптимізації ресурсів, спрямованих на організацію економічної безпеки. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання наслідкам стихії, чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи. В ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захист бізнесу та благополуччя людей, а з іншого – видом підприємницької діяльності, що приносить прибуток. Займаються такою діяльністю відповідні організаційні структури - страховики (страхові компанії), що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Джерелами прибутків страхових компаній є доходи від страхової діяльності та від інвестування тимчасово вільних коштів в об'єкти виробничої та невиробничої сфер діяльності, акції підприємств, банківські депозити, цінні папери тощо.

Економічна категорія страхування є складовою частиною фінансів. Однак, якщо фінанси в цілому пов'язані з розподілом і перерозподілом доходів і накопичень, то страхування охоплює тільки сферу перерозподільчих відносин. Суть страхування, як і інших фінансових категорій, розкривається в його функціях, які дають змогу виявити особливості страхування як ланки фінансової системи.

Страхування як система економічних відносин ґрунтується на таких специфічних принципах: вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком – виду страхування; страховий ризик; страховий інтерес; максимальна сумлінність; відшкодування в межах реально завданих збитків; франшиза; суброгація; контрибуція; співстрахування і перестрахування; диверсифікація. Таку точку зору щодо принципів страхування висловлює А. П. Архипов [1, с. 96].