Опіковий шок

Діагностичні критерії:

1. В анамнезі уточнити причину, характер і час впливу джерела травми і наявність супровідних ушкоджень.

2. Ступінь шокогенностi опікової травми визначається площею та глибиною враження тканин: великими вважаються опіки в немовлят і дітей до 1 року площею 5-7% поверхні тіла, у дітей старше 1 року - більше 10%.

3. Для визначення площі опікової поразки в педіатричній практиці застосовується діаграма Lund і Browder.

4. До найбільш шокогенних належать опіки:

- що супроводжуються опіком дихальних шляхів або іншими важкими травмами;

- повношарові опіки кистей рук, стіп, обличчя, статевих органів, а також циркулярні або кругові опіки кінцівок;

• повношарові опіки, що займають більше 5% поверхні тіла;

- неповношарові опіки, що займають більше 7-10% поверхні тіла.

5. Визначення Індексу Ваги Поразки (IВП) здійснюється в такий спосіб: 1% опіку I-II ступеня - 1 од. IВП, 1% опіку ІІІА ступеня - 2 од. IВП, 1% опіку ІІІБ ступеня – 3 од. IВП, 1% опіку IV ступеня - 4 од. IВП.

6. У разі IВП до 10 од. - легкий ступінь травми, 10-15 од. - середній ступінь тяжкостi, 15-30 од. - важкий ступінь, більше 30 од. - найважчий.

Алгоритм медичної допомоги:

1. Припинити вплив фактора, що ушкоджує.

2. За показниками провести комплекс серцево-легеневої реанімації.

3. По можливості: фізичне охолодження опікової поверхні проточною холодною водою з температурою не менше 15С протягом 15-25 хв.

4. Накласти суху асептичну пов'язку, в разі великих опіків - накрити стерильним простирадлом, просоченим 0,5%-м розчином новокаїну.

5. У випадку опіків середнього ступеня важкості проводити анальгезію ненарко-тичними анальгетиками із дiазепамом або седуксеном в дозі 0,2-0,3 мг/кг в/м.

6. У разі опіків важкого ступеня - знеболити наркотичними анальгетиками - промедолом 0,01 мг/кг або 1%-й розчин 0,1 мл/рік життя, або кетамiном (кеталар, калiпсол) 1-3 мг/кг із дiазепамом або седуксеном 0,2-0,3 мг/кг в/в повільно.

7. У разі важких опікових ушкоджень, під час транспортування більше 30 хв, необхідно провести катетеризацію магістральних судин та iнфузiю сольових розчинів або 0,9%-й NaCl в об΄ємі 20-30 мл/кг/год, або 7-7,5%-й розчин натрію хлориду в об΄ємі 2-4 мл/кг/20 хв, або препаратів гідроксиетилкрохмалю в дозі 4-8 мл/кг/год.

8. У випадку важких опікових ушкоджень – в/в ввести глюкокортикоїди: преднізо-лон 2-3 мг/кг або гідрокортизон 5-10 мг/кг.

9. У разі важких ступенів опікової травми – встановити назогастральний зонд.

10. Госпіталізувати до опікового відділення або відділення інтенсивної терапії.

Анафiлактичний шок

Діагностичні критерії:

1. В анамнезі: введення сироваток і вакцин, ін'єкції медикаментів, застосування рентгенконтрасних препаратів, вдихання алергенів, укуси членистоногих комах.

2. Переважно симптоматики розрізняють такі клінічні варіанти анафiлактичного шоку:

- кардіально-судинний - блідість або «палаюча» шкіра, ангінозні болі, колапс, аритмії серцевої діяльності, дисфункцiя мікроциркуляції (диференціювати з гострою коронарною патологією);

- астматичний (асфiктичний) - кашель, ядуха, експіраторна задишка, тотальний бронхiолоспазм, явища механічної асфіксії (диференціювати з бронхіальною астмою);

- церебральний - осередкова неврологічна та загальномозкова симптоматика, що симулює епiстатус;

- абдомінальний - спастичнi розлиті болі в животі, нудота, блювання, діарея, шлунково-кишкові кровотечі (диференціювати з гострою черевною патологією).

3. Враховувати стрімкість розвитку клініки, поліморфну бурхливу симптоматику, тяжкість перебігу, особливо у випадку блискавичної форми шоку.

Алгоритм медичної допомоги:

1. Припинити подальше надходження алергену в організм: накласти джгут на кінцівку проксимальнiше місця проникнення алергену, обколоти цю ділянку 0,1%-м розчином адреналіну 0,3-0,5 мл.

2. У випадку блискавичної форми - реанімаційні заходи та інтенсивна терапія за загальноприйнятою програмою.

2. Інгаляція 100%-го кисню через маску в кількості 10-12 л/хв.

4. В/в або е/т 0,1%-й розчин адреналіну в дозі 5 мкг/кг з подальшим його в/в введенням в дозі 1-2 мкг/кг/хв крапельно в 200 мл 0,9%-го розчину натрію хлориду до відновлення ефективного кровообігу та появи тахікардії.

5. Iнфузiя реополiглюкiну та кристалоїдiв у співвідношенні 1:2 зі швидкістю

10 мл/кг/год.

6. Дифенгiдрамiн (димедрол) 1%-й розчин у дозі 1-2 мг/кг в/в.

7. Еуфілін 5 мг/кг в/в.

8. У разі недостатнього ефекту – в/в краплинно 0,2%-й розчин норадреналiну в дозі 1- 3 мкг/кг.

9. В/в глюкокортикостероїди: гідрокортизон у дозі 5-15 мг/кг або преднізолон у дозі 2-5 мг/кг.

10. У випадку некупованого бронхiолоспазму - інгаляція селективних бета-2 агонiстiв (сальбутамол, вентолiн).

10. У разі явищ шоку, що зберігаються, після попередньої премедикації 0,1%-го атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більше 0,5 мл) в/в кетамiну в дозі 5 мг/кг в/в - iнтубацiя трахеї та переведення на ШВЛ.

11. Екстрена госпіталізація до відділення інтенсивної терапії незалежно від ступеня важкості шоку.