Нейротоксикоз

Діагностичні критерії:

1. Нейротоксикоз – важка форма eнцефалiчної реакції внаслідок інфекційного та токсичного ушкоджень ЦНС. Часто виникає при респіраторних вірусних захворюваннях (грип, аденовірусна інфекція та ін), пневмонії, гострих кишкових інфекціях (дизентерія, харчова токсикоінфекція та ін).

2. Клінічні прояви: гіпертермія, порушення свідомості, менiнгеальнi явища, судоми.

Алгоритм медичної допомоги:

1. У разі гіпертермічного синдрому - парацетамол 10-15 мг/кг або ібупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину, або ацелiзин 0,1-0,2 мл/рік життя або 50%-й розчин анальгіну в дозі 0,1 мл/рік життя в/м або в/в.

2. У випадку менiнгеального синдрому - преднізолон 2-3 мг/кг в/в або в/м, лазикс 1-3 мг/кг в/в або в/м.

3. При судомах - бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сибазон) у дозі

0,2-0,5 мг/кг в/в повільно, лазикс 1-3 мг/кг в/в, преднізолон 2-3 мг/кг в/в.

4. Госпіталізація до відділення інтенсивної терапії.

Неконтрольовані психоемоційні порушення

Діагностичні критерії:

1. Необхідно розрізняти психогенні шокові реакції та раптові реактивні психози, у тому числі - при стресових ситуаціях.

2. Психогенні шокові реакції (ПШР) виникають несподівано на сильні стресові подразники, перебіг їх короткочасний.

3. ПШР перебігають у формі психогенного ступору (ПС) і психогенних афективних реакцій (ПАР). Для ПС характерна рухова загальмованість до повної зупинки рухiв. На обличчі яскраво виражена маска страху. Відсутність реакції на явну небезпеку, відсутність контакту з оточуючими.

4. Для ПАР характерно: виражена афективнiсть страху, рухове порушення, некоригованi поведінкові реакції.

Алгоритм медичної допомоги:

1. Залежно від форми ПШР або ПАР - ізольовання хворих від впливу стресу.

2. У разі агресивності або психомоторного порушення - м'яка фіксація хворих.

3. Для купірування психомоторного порушення - введення бензодiазепiнів (седуксен, реланiум, дiазепам, сибазон) у дозі 0,3-0,5 мг/кг в/в, у разі неефективності – тіопентал 1%-й в дозі 3-5 мг/кг в/в.

4. Госпіталізація до спеціалізованого відділення.

Гострі респіраторні вірусні захворювання

Діагностичні критерії:

1. Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВI) характеризуються ураженням різних відділів дихальних шляхів та інтоксикацією.

2. Перенесені ГРВI найчастіше не залишають за собою тривалого і стійкого імунітету, тому можливі повторні захворювання або рецидиви.

3. Джерелом зараження є хвора людина або вiрусоносiї, шлях передачі - повітряно-краплинний.

4. Клінічні прояви ГРВI залежать від типу збудника захворювання:

4.1.Грип - характеризується великою поширеністю (епідемії і пандемії) і важкiстю перебігу, клінічна картина мало залежить від серотипy вірусу;

- починається гостро із симптомів інтоксикації та максимального підвищення температури в першу добу захворювання;

- у дітей раннього віку інтоксикація проявляється млявістю, адинамією, втратою апетиту, у дітей старшого віку - головним болем,що наростає, зменшенням рухової активності, нерідко блюванням, менiнгеальними симптомами;

- катаральні явища нерізко виражені та виявляються серозним ринітом, гіперемією зіва в області дужок, незначним фарингітом;

- найхарактернiшими симптомами є трахеїт, сухий стiйкий кашель, тахікардія відповідно до підвищення температури, помірне приглушення тонів серця, у деяких випадках - збільшення печінки;

- загальна тривалість захворювання становить 7-10 днів, в ослаблених дітей або із супровідними хронічними захворюваннями - 2-2,5 тижня, характерна тривала астенiзацiя в період реконвалесценценцiї;

4.2. Парагрип - починається гостро (рідше - поступово), з'являється покахикування, незначна нежить, субфебрильна температура;

- поступове наростання симптомів хвороби, з'являється інтоксикація, ларинготрахеїт, бронхіт, що нерідко мають затяжний перебіг;

4.3. Аденовірусна інфекція - відрізняється тривалим рецидивним перебігом, найчастіше уражається область ротоглотки;

- у клініці характерне підвищення температури, фарингіт, кон’юнктивiт і так звана фарингокон’юнктивальна гарячка;

- для аденовірусної інфекції характерне залучення в процес паренхіматозних органів;

4.4. Риновiрусна інфекція – виявляється яскраво вираженим катаральним синдромом, рясними серозно-слизуватими виділеннями з носу, звичайно протікає без явищ інтоксикації та підвищення температури;

4.5. Ентеровiрусна інфекція - обумовлюється eнтеровiрусами типу Коксакi А21, ЛУНА8 та ін;

- клінічна картина подібна до картини риновiрусної інфекції, часто супроводжується болями в животі, рідким випороженням, нудотою;

- можливі прояви захворювання у вигляді серозного менінгіту, екзантеми, герпетичної ангіни, нападоподiбнi болі в животі, що симулюють гостру патологію органів черевної порожнини.

Найчастiшими ускладненнями цієї групи захворювання є пневмонії, бронхіти, бронхiолiти, ГОСЛТБ, отiти, лакунарні та фолікулярні ангіни, захворювання придаткових пазух носа, інфекції сечових шляхів, шлунково-кишкові розлади, міокардит, менiнгоeнцефалiт, гострий і пiдгострий панкреатит.

Алгоритм медичної допомоги:

1. Медична допомога неускладнених ГРВI надається посиндромно.

2. З метою зменшити інтоксикацію призначається багато пити, полівітаміни, у більш важких випадках - iнфузiя 5%-го розчину глюкози або 0,9%-го натрію хлориду зі швидкістю 5-10 мл/кг/год.

3. У разі гіпертермічного синдрому - парацетамол 10-15 мг/кг або ібупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину, або ацелiзин 0,1-0,2 мл/рік життя або 50%-й розчин анальгіну в дозі 0,1 мл/рік життя в/м або в/в.

4. При неускладнених формах захворювання сульфаніламіди й антибіотики не показані.

5. Діти віком до 1 року з ускладненими формами ГРВI підлягають госпіталізації до профільного відділення.