Eлектротравма. Враження електричним струмом

Діагностичні критерії:

1. Ураження електрострумом можливі у випадку безпосереднього контакту з провідником електроструму через eлектродугу, від «крокового напруження», що виникає під час зіткнення ділянок тіла із землею поблизу лежачого на землі електропроводу.

2. Уражаюча дія електроструму залежить від його фізичних характеристик (сили та напруги, виду і частоти), умов контакту та стану організму.

3. У випадку ураження електрострумом виникають специфічний і неспецифічний його впливи на організм: специфічне виявляється в біологічному, електрохімічному, тепловому та механічному ефектах.

4. Біологічний ефект виявляється порушенням функції зовнішнього дихання, фiбриляцiєю шлуночкiв, артеріальною гіпертензією; електрохімічний – у виникненні коагуляцiйного і калiквацiйного некрозів тканин у місці входу і виходу петель струму; тепловий – в електроопiці (аж до обвуглювання тканин); механічний – у розшаруванні і розриві тканин.

5. Неспецифічна дія електроструму виявляється у впливі світлового випромінювання на органи зору (опіки рогівки, електроофтальмiя і т.д.), ураженні органа слуху (розриви барабанної перетинки) у випадку виникнення вибуху від вольтової дуги.

Ураження атмосферною електрикою

Виникають внаслідок ураження блискавкою через електрострум надвисокої напруги, ударну хвилю, надсильний світловий і звуковий імпульси.

Розрізняють чотири ступені тяжкостi враження блискавкою:

I ступінь - короткочасні судорожні скорочення м'язів без утрати свідомості;

II ступінь - судороги з утратою свідомості при збереженому подиху і серцевій діяльності;

III ступінь - утрата свідомості, порушення подиху і серцевої діяльності;

IY ступінь - блискавична смерть.

Електричні опіки

Розрізняють контактні ушкодження (справжні електроопiки), опіки спалахом вольтової дуги, вторинні термічні опіки, змішані та комбіновані ураження. Справжні електроопiки розташовуються в місцях входу і виходу петель струму, що позначаються як «знаки струму», в основному вони глибокі. Опіки спалахом вольтової дуги проявляються електроофтальмiєю. Вторинні термічні опіки виникають у випадку загорання одягу, оточуючих предметів.

Алгоритм медичної допомоги:

1. Звільнення потерпілого від впливу електроструму з дотриманням правил особистої безпеки.

2. У випадках клінічної смерті - реанімаційні заходи.

3. ЕКГ-контроль для верифікації порушень ритму серцевої діяльності.

4. Аналгезія: трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0,5-5,0 мл, або 50%-й анальгін

0,3-0,5 мг/кг із дiазепамом (седуксеном) 0,2-0,3 мг/кг в/м; у разі великіх опіків - промедол 0,01 мг/кг в/в з дiазепамом.

5. У разі наявності опіків - асептичні пов'язки.

6. Госпіталізація до опікового відділення або відділення інтенсивної терапії.

Теплова травма

Діагностичні критерії:

1. Тривалий вплив теплового фактора на організм дитини може викликати загальне перегрівання і/або тепловий удар.

2. При загальному перегріванні - скарги на слабість, головний біль; шкірні покриви вологі, підвищена температура тіла, тахікардія, ортостатична гіпертензія. У важких випадках спостерігаються нестабільність АТ, аритмія серцевої діяльності, мiгренеподiбнi і мiньєроподiбнi пароксизми, астенія, уповільнення зорово-моторних реакцій.

3. Розрізняють 4 ступені тяжкостi теплового удару:

- легкий - слабість, головний біль, запаморочення, спрага, нудота; температура нормальна або субфебрильна, сільне потовидiлення; тахікардія;

- середній - пульсівний головний біль, нудота, блювання; температура тіла підвищена до 38-39С, шкіра гiперемiрована, сільне потовидiлення; дратівливість, немотивований гнів; гіперрефлексія, порушення координації рухів; виражена тахікардія;

- важкий – сильний головний біль, запаморочення, порушення зору, багаторазове блювання; психомоторне порушення, дезорієнтація, порушення свідомості; гіперрефлексія, тонічні та клонiчнi судороги, патологічні рефлекси, парези і паралічі; температура тіла підвищена до 40-41С, виражена тахікардія, аритмія серцевої діяльності; може розвиватися мозкова кома;

- украй важкий - клінічна смерть.

Алгоритм медичної допомоги:

1. Ізолювання потерпілого в прохолодне місце. Холодна вода або лід (у целофанових мішках) на шию, у пахвові западини, на пахові області. Жарознижувальні ліки недоцільні.

2. Інгаляція 100%-го кисню в кількості 10-12 л/хв.

3. Бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сибазон) у дозі 0,2-0,5 мг/кг в/м.

4. Глюкокортикоїди в дозі 2-3 мг/кг (по преднізолону) в/м.

5. При судомах - бензодiазепiни 0,5 мг/кг в/в або 1%-й гексенал 5-7 мг/кг, якщо ефект відсутній - iнтубацiя трахеї (без премедикацiї атропіном) і переведення на ШВЛ.

6. Iнфузiя 0,9% NaCl із 5%-м розчином глюкози в співвідношенні 1:1 у дозі 20 мл/кг/год.

7. При необхідності - СЛЦР.

8. Госпіталізація до соматичного стаціонару, у важких випадках - до ВIТ.