2.2. Функціональне зонування території дослідження.

На території де проводиться дослідження можна визначити п’ять зон:

1. Парадна зона.

У парадній зоні зосереджено навчальний корпус №1, перед входом в корпус розміщено пам’ятник засновнику практичної школи бджільництва О.Х. Андріяшину (1902 рік) (Рис.2.8) Перед корпусом створено композиції в поєднанні з газоном та декоративними зеленими насадженнями. При в’їзді алея з бузку звичайного (Syringa vulgaris L.), яку за традицією поповнюють новими насадженнями випускники відділення Екології, Лісового і Садово-паркового господарства.

2. Житлова зона.

Зона представлена студентським гуртожитком та житловим будинком для працівників коледжу (Рис.2.9).

3. Рекреаційна зона.

Зона призначена для відпочинку населення, у ній розміщені лави для короткочасного відпочинку людей, по території розміщені сміттєзбірники (Рис.2.10), у даній зоні знаходиться майданчик для танців у теплу пору року (Рис.2.11). Рекреаційна зона знаходиться між навчальним корпусом №2 та гуртожитком, а також біля студентської їдальні.

4. Спортивна зона.

Представляє собою футбольне поле, спортивний майданчик, баскетбольне та волейбольне поля (Рис.2.12), де проводять різні види змагань. Дана зона знаходиться в Південній частині території коледжу.

5. Господарська зона.

Ця зона знаходиться позаду навчального корпусу №2 (Рис.2.13), в неї входить котельня, завдяки якій обігрівають навчальні корпуси, гуртожиток, та житловий будинок для працівників коледжу.

Рис. 2.8. Парадна зона

Рис. 2.9. Студентський гуртожиток

Рис.2.10. Лави для тимчасового відпочинку та сміттєзбірники

Рис. 2.11. Майданчик для танців

Рис. 2.12. Футбольне поле

Рис. 2.13. Котельня позаду навчального корпусу №2

2.3. Дорожньо-стежкова мережа.

Дорожньо-стежкова мережа створена так щоб людям було зручно пересуватись по навчальному закладу. Дороги та доріжки розмежовують територію на окремі зони. Зальна площа дорожньо-стежкової мережі може складати 5-20% усієї площі.

Усі дороги та доріжки території коледжу розділяємо на три класи:

Перший клас – до нього відноситься головна дорога, яка проходить від головного входу, поряд з корпусом №1 та корпусом №2 і до житлового будинку. Основним матеріалом дороги є асфальтобетон який довговічний та малозношувальний.

Другий клас – другорядні доріжки які з’єднують головну дорогу між собою і призначені для поєднання функціональних зон. Їх основним покриттям є бетонні плити та мощення ФЕМом.

Третій клас – до нього можна віднести стежки, щоб можна було б розминутись двом людям. Такі стежки найчастіше мають ґрунтове покриття(табл.2.1).

Таблиця 2.1

Відомість стану доріг, доріжок та майданчиків

№ п/п	Клас доріжки	Матеріал	Стан	Функціональне призначення
1	2	3	4	5
1	Перший клас	Асфальтобетон	Задовільний	Основний рух пішоходів
2	Другий клас	Бетонні плити, ФЕМ	Задовільний	Розмежування функціональних зон
3	Третій клас	Ґрунтове покриття	Задовільний	Для зручного підходу до елементів благоустрою

2.4. Інвентаризація зелених насаджень.

По усій території коледжу була проведена інвентаризація декоративних насаджень. Протягом інвентаризації було виявлено 710 екземплярів рослин, з яких 492 дерев та 218 кущів.

Таблиця 2.2

Зведена відомість інвентаризації декоративних насаджень

№ п/п	Назва рослини			К-ть, шт.
	Українська		Латинська
1	2		3	4
Хвойні дерева
1	Сосна звичайна	Pinus sylvestris L.		138
2	Тис ягідний	Taxus baccata L.		3
3	Туя західна	Thuja occidentalis L.		24
4	Туя західна ‘Golden Tuffet’	Thuja occidentalis ‘Golden Tuffet’		3
5	Туя західна ‘Ericoides’	Thuja occidentalis ‘Ericoides’		2
6	Ялина звичайна	Picea abies Karst.		16
7	Ялина колюча ‘Glauca’	Picea pungens ‘Glauca’		2
8	Ялина колюча ‘Globosa’	Picea pungens ‘Globosa’		1
9	Ялина канадська ‘Conica’	Picea canadensis ‘Conica’		1
Хвойні кущі
10	Ялівець козацький	Juniperus Sabina L.		3
11	Ялівець віргінський	Juniperus virginiana L.		4
12	Ялівець звичайний	Juniperus communis L.		2
Листяні дерева
113	Акація біла	Robinia pseudoacacia L.		2
114	В’яз шорсткий	Ulmus glabra Huds.		34

Таблиця 2.2.

15	Береза повисла	Betula pendula Roth.	51
16	Береза біла	Betula alba Roth.	1
17	Верба біла	Salix alba L.	3
18	Вишня пташина	Cerasus avium L.	1
19	Горіх чорний	Juglans nigra L.	2
20	Дуб звичайний	Quercus robur L.	21
21	Дуб червоний	Quercus rubra L.	11
22	Клен гостролистий	Acer platanoides L.	13
23	Клен прирічковий	Acer ginnala Maxim.	2
24	Клен цукристий	Acer saccharinum L.	3
25	Липа серцелиста	Tilia cordata Mill.	43
26	Липа широколиста	Tilia platyphyllos Scop.	12
27	Тополя тремтяча	Populus tremula L.	3
28	Тополя срібляста	Populus alba L.	1
29	Самшит вічнозелений	Buxus sempervirens L.	93
30	Ясен звичайний	Fraxinus excelsior L.	6
Листяні кущі
31	Барбарис звичайний	Berberis vulgaris L.	3
32	Барбарис Тунберга	Berberis thunbergii L.	2
33	Бузок звичайний	Syringa vulgaris L.	9
34	Магонія падуболиста	Mahonia agguifolium Nutt.	2
35	Сніжноягідник білий	Symphoricarpus albus Blake.	86
36	Сумах оленерогий	Rhus typhina L.	3
37	Таволга вангутта	Spiraea vanhouttei Briot.	22
38	Таволга японська	Spiraea japonica	82
Всього			710

Загалом стан зелених насаджень задовільний (Рис.2.14.).

Рис. 2.14. Діаграма стану зелених насаджень.

2.5. Короткий опис зелених насаджень які зростають на території.

Хвойні дерева:

Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) – вiчнозелене, смолисте, струнке, однодомне дерево до 30 м заввишки. Кора в нижній частинi cipa i потрiскана, а в горішнiй – свiтло-коричнева. Листки сосни голкоподiбнi, розмiщенi по два, зовні закругленi, а всерединi жолобкyваті, з лускою при основі. Чоловiчi квітки сосни являють собою жовтi шишечки і зiбранi в несправжнi грона з багатьма тичинками i двома пиляками. 

Тис ягідний (Taxus baccata L ) - вічнозелене дерево або чагарник заввишки 3—10 (15) м. Передсім'яник (аріллус) м'ясистий, в стиглому стані яскраво-червоний. Перше насіння дає на 30-м-коді року життя в культурі і на 70—120-м-коді року в  природних умовах.

Релікт третинного періоду. На Україні зустрічається дуже рідко в Карпатах і досить рідко в Криму.

Туя західна (Thuja occidentalis L.) - це вічнозелене однодомне дерево, до 30 м заввишки. Крона густа, пірамідальна. Корастовбура темно-бура або сірувато-коричнева, повздовжньо-борозенчаста, однорічних пагонів — зелена, при основі — червоно-коричнева. Листки лусковидні (у ювенільних рослин — голковидні), розміщені супротивно.

Туя західна  (Golden Tuffet) - Дуже мініатюний та повільнозростаючий вічнозелений чагарник. Форма крони куляста, компактна. Виростає карликова лише тує до 15-30 в діаметрі. Золотисто-оранжева хвоя взимку починає темніти.

Віддає перевагу вологим і родючим ґрунтам. Найкраще росте на сонці чи легкій напівтіні. Зимостійкість сорту ‘Golden Tuffet’ висока. Нормально переносить міські умови.

Ялина звичайна (Picea abies Karst).неоднорідна по зовнішньому вигляду, що обумовлене різними типами її галуження. Ці типи передаються по спадку, а найбільш декоративні з них виділені, отримали певні назви і широко введені в культуру. Батьківщина - Европа. Дерево висотою 30 - 35 (50) м, діаметр крони 6 - 8 м, діаметр стовбура до 1.2 (2,4) м.

Крона густа, ширококонічеськая, з гострою вершиною. Кора у молодому віці бура, гладка, потім червонувато-бура, лускато-шорстка. 

Ялина колюча (Glauca) - дуже гарне дерево з оригінальним кольором хвої. Ялина сиза чудово переносить міські умови і відрізняється особливою стійкістю до загазованості. Використовують для декорування парків та алей. Високе дерево досягає до 40 м у висоту з щільною ширококонусоподібної, зазвичай низько опущеною кроною. Зростає повільно.

Ялина колюча (Picea pungens Glauca) - декоративна карликова форма ялини колючої. Висота рослини досягає 1 м, діаметр - 1,5 м. Росте повільно, молода крона пухка, неправильної форми. Кора жовтувато-коричнева, пагони тонкі. По мірі зростання крона стає більш щільною, схожою за формою на кулю або широкий конус, хвоя густіє.

Ялина канадська (Picea glauca Conica) - це карликова ялина конічної форми. Досягає висоти 3-4 м, діаметра крони 2 м. Річний приріст у висоту 6-10 см, в ширину 3-5 см. Хвоя голчаста, радіальна, рідко розташована, 10 мм довжиною, дуже м'яка, світло-зелена.

Хвойні кущі:

Ялівець козацький (Juniperus sabina L.) - належить до роду ялівець родини кипарисові. Це стланик, що має червонувато-буру кору та лускоподібну ромбічну і ланцетну хвою 1-2 мм завдовжки, розташовану черепитчато. На пагонах хвоя зберігається до трьох років.

Ялівець віргінський (Juniperus virginiana Hetz) - це чагарниковий ялівець, що досягає 3-4 м висоти при діаметрі 4-6 м. Сорт швидко росте і добре розростається. Гілки жорсткі, розпростерті над землею, а у старих екземплярів розташовані косо.

Використовується в одиночних посадках, групах і живоплотах.

Ялівець звичайний (Juniperus communis L. ) - вічнозелений кущ або невелике деревце (4-6 м заввишки) родини кипарисових (Cupressaceae) з прямим стовбуром і конусоподібною або яйцеподібною кроною; кора сірувато-бура. Молоді пагони червонувато-бурі, на них кільчасто розміщені по три колючі кілюваті хвоїнки (8-20 мм завдовжки).

Листяні дерева:

Акація біла (Robinia pseudoacacia L.) - дерево родинибобових, світлолюбне, до 35 м заввишки, проріджене дерево, що пізно розпускається, з коричневою корою з глибокими тріщинами. Квітки білі, 2 см в довжину, в червні, в густих кистях завдовжки 10-20 см, сильно запашні.

В’яз шорсткий (Ulmus glabra Huds. ) - потужне дерево висотою 25-30 м, яке швидко росте. Верхні листки — великі й шорсткі, а нижні — жестковолосістие. В осінній час нижнє листя завжди жовтіють. Грунти можуть бути будь-якими, але рівень pH обов'язково повинен становити 7-8. Грунтові води повинні залягати на рівні від 2 метрів. В'яз шорсткий — зимостійке дерево, але кінці пагонів іноді можуть підмерзати.

Береза повисла (Betula pendula Roth. ) - дерево 10-20 м заввишки з гладенькою білою корою, при основі стовбура кора чорно-сіра, глибокотріщинувата. Крона ажурна з пониклими гілками. Молоді пагони червоно-бурі, густо вкриті смолистими бородавками. Листки (3,5-7 см завдовжки, 2,5-5 см завширшки), чергові, ромбічно-яйцеподібні або трикутио-ромбічні з ширококлиноподібною основою, гострозубчасті по краю, з обох боків гладенькі. Квітки одностатеві, рослина однодомна.

Береза біла (Betula alba L. ) - струнке дерево до 20 м заввишки з повислими гілками і гладенькою білою корою. У старих беріз стовбур внизу темно-сірий з тріщинами. Листки ромбічно-яйцевидні або трикутно-яйцевидні, біля основи ширококлиновидні, інколи майже серцевидні, на кінці загострені, двічі гострозубчасті, з обох боків гладенькі, черешкові.

Верба біла (Salix alba L. ) - дводомна рослина родини вербових. Дерево заввишки 20-30 м. Молоді гілки на кінцях сріблясто-пухнасті, старі — голі, бурі. Листки цілісні, чергові, ланцетні або широколанцетні, загострені, пилчасті, 5-12 см завдовжки і 1-3 см завширшки; молоді́ — притиснутоопушені, з обох боків біло-сріблясті, дорослі — біло-сріблясті з обох боків або зверху, зісподу опушені вздовж центральної жилки, зверху — голі.

Вишня пташина (Prunus avium L.) - деревна рослина (до 10 метрів заввишки) з сімейства Рожеві (Rosaceae), виростає в дикому вигляді в лісах України, південної Росії, в Криму, на Кавказі, інших регіонах Европи, в Північній Африці і Західній Азії, також широко поширено в культурі. Вишня пташина — найстародавніша з форм вишні

Горіх чорний (Juglans nigra L.) - велике дерево, яке досягає 30—40 і навіть 50 м висоти і до 2 м в діаметрі. Батьківщина — східна частина Північної Америки. Кора стовбура у дворічному віці розтріскується і темніє, а у дорослих екземплярів укривається глибокими тріщинами і мас темно-бурий колір. Деревина шоколадно-коричнюватого кольору, питома маса 0,60, дуже тверда, міцна, легко обробляється і добре полірується.

Дуб звичайний (Quercus robur L.) - кремезне довговічне дерево до 40 м заввишки. Крона густа, коренева система міцна, кора темно-сіра з глибокими тріщинами. Листки довгасто-обернено-яйцевидні з 4—7 заокругленими лопатями на кожній половині, з вушками біля основи, зверху зелені блискучі, знизу матові, блідіші, голі, черешкові. На листках наприкінці літа інколи з'являються кулясті нарости — «горішки», або гали.

Дуб червоний (Quercus rubra L.) - це велике швидкозростаюче довговічне дерево, що досягає висоти 25 метрів. На батьківщині в США дуб червоний має велике лісогосподарське значення. Його важка тверда деревина красивого бурштинового кольору з червонуватим відтінком використовується для виготовлення дощок, меблів, фанери.

Клен гостролистий (Ácer platanoídes L.) - листопадне дерево заввишки 12-28 м з широкою, густою кулястою кроною. 

Кора молодих дерев гладка, сіро-коричнева, з віком темніє до майже чорної і покривається довгими, вузькими, переплітаються поздовжніми тріщинами. 

Клен прирічковий (Acer negundo L.) - листопадне дерево , вид роду Клен сімейства Кленові ( за іншою системою класифікації - сімейства сапіндових ), родом з Північної Америки. Навмисно інтродукований до Європи в XVII столітті. У Росії (м. Санкт -Петербург , Імператорський Ботанічний сад , також м. Москва ) виростає з 1796 року. У XIX столітті вдалося розвести клен з насіння , отриманих з Канади.

Клен цукристий (Acer sacharinum L. ) - листопадне дерево 25-37 ( 40 ) м заввишки і 76-91 см в діаметрі з густою , розкидистою кроною. Кора від світло -сірого до сіро -коричневою , груба , з глибокими тріщинами , з віком темніє. Гілки блискучі , червоно -коричневі. Має досить глибоку кореневу систему з великим розгалуженням .

Листки прості , супротивні , на довгих черешках , довжиною 5-11 см і приблизно такої ж ширини , з п'ятьма неглибокими , тупокінцевими або коротко - загостреними лопатями , з шорсткими зубчастими краями , у верхній частині гладкі і темно -зелені , знизу більш-менш шорсткі і бліді .

Липа серцелиста (Tilia cordata Mill.) - Довговічне дерево з шатроподібною кроною, до 25 м заввишки. Листки серцеподібні, дрібнозубчасті, зверху темно-зелені, знизу сизуваті. Квітки — жовтувато-білі, запашні, по 5—16 в суцвіттях з жозтувато-зеленим плівчастим приквітком. Плід — горішкоподібпий, рудувато-повстистий. Цвіте в червні — липні. Медонос.

Липа широколиста (Tilia platyphyllos Mill.) - високе (до 35 м заввишки) дерево родини липових. Молоді гілки волосисті, бруньки мохнасті. Листки чергові, округлі або яйцевидно-округлі, серцевидні, по краю гострозубчасті, зісподу — з борідками білих волосків у кутах жилок; черешки листків волосисті.

Тополя тремтяча (Populus tremula L. ) - це листопадне дерево роду Тополя. Стовбур осики колоноподібний, його найбільша висота — 35 м, діаметр до 1 м. У молодих дерев кора гладка, зеленувато-сіра, ближче до окоренка у старих дерев — темно-сіра, тріщинувата. Листки рослини округлі, з великими тупими зубцями з країв.

Тополя срібляста (Populus alba L. ) - високе, 15-25 (35) метрів заввишки, листопадне дерево родини вербових. Має широку наметовидну крону і циліндричний Стовбур стовбур діаметром до 2 метрів, укритий гладенькою світло-оливковою корою; в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора темно-сіра, глибоко тріщинувата.

Самшит вічнозелений (Buxus sempervirens L. ) - невеликий (до 1 м заввишки) віч­нозелений кущ родини самшито­вих. Листки супротивні, цілокраї, шкі­рясті, короткочерешкові, від яй­цевидних до видовженоеліптичних, на верхівці тупі, іноді трохи виїмчасті, зверху темно-зелені, зісподу ясніші.

Ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.) - листопадне, до 30 м заввишки дерево родини маслинових. Кора сіра, на молодих гілках зеле­нувато-сіра з білуватими соче­вичками. Листки супротивні, не­парноперисті, 15—20 см завдовж­ки, листочки (їх 7—15) довгасті або ланцетні, загострені, по краю зубчасті, сидячі, голі, лише зіспо­ду по жилках волосисті.

Листяні кущі:

Барбарис звичайний (Berberis vulgaris L.) - гіллястий кущ (1,2-2,5 м заввишки). Пагони сірі, ребристі, дугоподібні, несуть трироздільні, рідше п'ятироздільні колючки (2 см завдовжки), Молоді гілочки жовтуваті або жовтувато-червоні. Листки чергові, тонкі, овальні, обернено-яйцеподібні або видовжені (1-4 см завдовжки і 0,5-2 см завширшки), на верхівці тупуваті, з клиноподібнозвуженою основою; по краю гострозубчасті, зісподу сітчасті, з невеликими прилистками.

Барбарис Тунберга (Berberis thunbergii L.) - листопадний чагарник з добре розгалуженою кроною. Висота 1,5 м , ширина до 1,5 м. Основні гілки вертикальні , бічні - дугоподібно відхилені . Пагони світло червоні , горіння , з поодинокими шипами. Листки чергові , яйцевидні , довжиною до 3,5 см. , пурпурно - червоні або червоно - коричневі (залежно від освітленості) . Осіннє забарвлення яскраво червона.

Бузок звичайний (Syringa vulgaris L. ) - це листопадний кущ заввишки 2-5 м. Листки супротивні, яйцеподібні, цілокраї. Квітки двостатеві, зазвичай з бузковим чи фіолетовим, рідше білим віночком, зібрані у китиці. Цвітуть у травні. Плід — коробочка, дозріває у липні-серпні.

Магонія падуболиста (Mahonia agguifolium Nutt. ) - вічнозелений чагарник сім. барбарисових вис. до 1 м, утворює зарості. Листки складні, непарноперисті з 5-9 шкірястих листочків з колючими зубцями по краю. Квіти жовті в прямостоячих багатобарвних мітелках. Плоди синювато-чорні, ягоди з сизим нальотом, покриті ворсинками. В Україні культивується повсюдно.

Сніжноягідник білий (Symphoricarpus albus Blake. ) - листопадні прямостоячі або сланкі кущі. Представник родини жимолостевих - красивий і високопродуктивний медоносний чагарник, що використовується в придорожніх і декоративних насадженнях.   Листки супротивні овальні або яйцевидні. Квітки дрібні, поодинокі або зібрані в китиці.

Сумах оленерогий (Rhus typhina L. ) - листопадне дерево висотою 3-10 м.

Листя непарноперістосложние довжиною 25-55 см, з 9-31 листочками. Кожен листочок 6-11 см завдовжки. Молоді гілки і листові черешки покриті бархатистими волосками. Квітки червоно-коричневі, зібрані в густі конусоподібні волоті 10-20 см завдовжки і 4-6 см в діаметрі.

Таволга Вангутта (Spiraea vanhouttei Briot. ) - чагарник до 2 м висоти з сімейства розоцвітих.Поширений в Західній Європі та Північній Америці. Це витончений чагарник з широкою розлогою кроною, дугоподібно вигнутими і звисаючими квітковими пагонами. Кінці пагонів щорічно підмерзають, але це не зменшує її декоративності.

Таволга японська (Spiraea japonica L. ) - це дуже гарний сорт таволги, завдяки щільній округлій формі крони. Висота таволги японської «Little Princess» не перевищує 60 см. Листя яскраво зеленого кольору, восени набуває жовто-оранжевих відтінків.

РОЗДІЛ III

ПРОЕКТНІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ ОЗЕЛЕНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ ВП НУБІП УКРАЇНИ «БКЕ І ПР УКРАЇНИ»