2.2 Порядок укладення трудового договору з роботодавцем – фізичною особою

Стороною трудового договору, як роботодавець, можуть бути фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності без створен­ня юридичної особи з правом найму працівників, та фізичні особи, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо).

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, в разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, додержання письмової форми трудового догово­ру є обов’язковим. Зміст такого трудового договору затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики від 8 червня 2001 року № 260. Зокрема, в ньому зазначені певні реквізити сто­рін трудового договору, терміни його чинності, характеристики робіт, які має виконувати працівник, із зазначенням професії та кваліфікації працівника відповідно до вимог тарифно-кваліфіка­ційних довідників, рівня норм чи нормованих завдань із поси­ланням на їх розробників, якості виконання робіт, конкретний режим роботи працівників, рівень заробітної плати та інші умови праці. Визначаючи конкретні умови договору, сторони зобов’я­зані керуватись чинним трудовим законодавством, оскільки умо­ви, що погіршують становище працівника, порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Серед таких умов, передусім, виокремлюються мінімальні державні гарантії з опла­ти праці, тривалості робочого часу та часу відпочинку. У догово­рі потрібно визначати не лише конкретну тривалість робочого часу, а й час початку і закінчення роботи, можливість поділу ро­бочого часу на частини, запровадження підсумованого обліку ро­бочого часу. У договорі мають знайти відображення питання на­дання щорічних відпусток, а саме їх тривалість, період надання, можливість перенесення на інший термін чи заміни частини що­річної відпустки грошовою компенсацією. У разі потреби зазна­чаються й інші види відпусток, на які працівник має право за За­коном України «Про відпустки» [33, с. 123].

У договорі зазначаються зобов'язання фізичної особи щодо ор­ганізації працівникові робочого місця, забезпечення його спеціаль­ним одягом, засобами індивідуального захисту, нормативними інструкціями з питань охорони праці та зобов'язання працівника дотримуватися цих інструкцій.

У разі роботи працівника у важких та шкідливих умовах праці в трудовому договорі має бути зазначено факт проведення атестації робочого місця або зобов'язання провести таку атестацію, що дає змогу працівникові заробити пільговий стаж для призначення пенсії та скористатися іншими, пов’язаними з такою роботою, пільгами.

Обов’язковим елементом трудового договору є поширення на працівників гарантій за рахунок коштів фондів загальнообов’язко­вого страхування та коштів роботодавця, відповідно до законодав­ства, про деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування, зокрема в разі тимчасової непрацездатності, нещас­ного випадку на виробництві, на випадок безробіття тощо.

Невиконання фізичною особою умов трудового договору дає право працівникові у визначений ним термін розірвати укладений трудовий договір за власним бажанням відповідно до частини З ст. 38 КЗпП України. При цьому фізична особа зобов’язана випла­тити працівникові вихідну допомогу в розмірі тримісячного серед­нього заробітку.

Окремим елементом оформлення трудових відносин між фізич­ною особою та працівником є факт реєстрації укладеного трудово­го договору в державній службі зайнятості за місцем проживання фізичної особи. Отже, виконується юридична функція оформлення трудових відносин (замість наказу чи розпорядження власника, що передбачено частиною 3 ст. 24 КЗпП). Реєстрація має бути прове­дена фізичною особою в присутності працівника в тижневий тер­мін з моменту фактичного допущення працівника до роботи. По­рядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою затверджений наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260 [53, с. 276].

Згідно з цим порядком, на реєстрацію до центру зайнятості сто­ронами подаються три автентичних примірники трудового догово­ру, а також такі документи:

• фізичною особою - паспорт, довідка відповідної податкової адміністрації про ідентифікаційний код, а суб’єктом підприємни­цької діяльності, крім того, свідоцтво про реєстрацію суб’єкта під­приємницької діяльності;

• працівником, який влаштовується на роботу до фізичної осо­би,- паспорт, трудова книжка, довідка відповідної податкової адміністрації про ідентифікаційний код.

Після реєстрації трудового договору по одному його примірни­ку з відміткою факту реєстрації в центрі зайнятості повертається працівникові та фізичній особі, а один примірник залишається у посадової особи служби зайнятості. Працівник зобов’язаний за­безпечити збереження своєї трудової книжки та одного примірни­ка укладеного трудового договору. Запис до трудової книжки пра­цівника має бути зроблений фізичною особою після реєстрації трудового договору в державній службі зайнятості із зазначенням в ній номера і дати трудового договору, повної назви центру за­йнятості, а також дати і номера реєстрації трудового договору державною службою зайнятості.

У разі потреби внесення до чинного договору змін, сторони зобов’язані оформити їх додатками до трудового договору та по­дати на реєстрацію до того самого центру зайнятості, де було за­реєстровано останній трудовий договір у порядку, встановленому для реєстрації трудових договорів. Якщо внесені зміни пов’язані зі зміною, зазначеної в трудовій книжці професійної характерис­тики робіт, після реєстрації в службі зайнятості змін до трудового договору вноситься відповідний запис і до трудової книжки пра­цівника.

У разі розірвання трудового договору, фізична особа робить у ньому запис про підстави його припинення з посиланням на відпо­відні статті КЗпП України. Після цього сторони зобов’язані повідо­мити державну службу зайнятості про факт припинення трудових відносин, подаючи свої примірники трудового договору і додатки до нього, а відповідальна особа центру зайнятості має зняти тру­довий договір з реєстрації, внісши до нього відповідний запис. Знятий з реєстрації трудовий договір є підставою для внесення фі­зичною особою до трудової книжки працівника запису про звільнення з роботи з посиланням на відповідну статтю КЗпП України та зазначенням дати зняття трудового договору з реєстрації. Всі внесені фізичною особою до трудової книжки працівника записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував цей договір, та засвідчують­ся його печаткою.

Належні працівникові і фізичній особі примірники трудового договору з відміткою про зняття їх з реєстрації повертаються їм для подальшого зберігання. Примірник, що належить державній службі зайнятості, зберігається в центрі зайнятості [33, с. 125].

Наймані працівники, що працюють у фізичних осіб, підляга­ють загальнообов’язковому державному соціальному страхуван­ню. Такий роботодавець зобов'язаний зареєструватися у всіх соціальних страхових фондах і регулярно робити внески за за­страхованого працівника, в тому числі до Пенсійного фонду, Фон­ду соціального страхування з тимчасової непрацездат­ності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального стра­хування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. Розміри внесків визна­чені Законом України «Про розмір внесків на окремі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року №2213[9].

Трудовий договір про роботу з фізичною особою є звичайним трудовим договором, що, як правило, укладається на невизначений термін. На таких працівників поширюється трудове зако­нодавство. Наймач зобов’язаний дотримувати всіх гарантій, пе­редбачених законодавством щодо найманих робітників: не пе­ревищувати норму робочого часу, встановлену в ст. 50 КЗпП — 40 годин на тиждень; гарантувати скорочений робочий час на­передодні вихідних і святкових днів; оплата праці повинна бути не менше розміру мінімальної заробітної плати; надавати вихідні дні й оплачувану щорічну відпустку тривалістю не менше 24 ка­лендарних днів [28, с. 325].