15. Діалектизми

Діалектизми (від грец. διάλεκτοζ —говір, наріччя) — це слова, вживання яких характеризується територіальною обмеженістю і більш-менш різко контрастує з прийнятими в літературній мові нормами. Наприклад: трепета — осика, блават — волошка (південно-західні говори); конопляник — горобець, клювак — дятел (північні говори); баклажан — помідор, калачики — кукурудза (південно-східні говори). Поряд з поняттям діалекту існує поняття говірки. Обидва поняття досить часто вживаються в синонімічному значенні, але інколи їх розділяють: «Діалект звичайно відрізняється від говірки розміром охопленої ним території (говірка може бути поширеною в межах навіть одного села, а діалект може утворювати сукупність однорідних говірок) і характером спільності, яка пов'язує людей, що знаходяться в постійному й безпосередньому мовному контакті (говірка пов'язана лише з поняттям території)». Діалекти української мови поділяються на три основні групи: північну, південно-схід­ну та південно-західну. За сукупністю мовних ознак роз­різняються фонетичні, граматичні та лексичні діалектизми. У довіднику сучасної української мови вони класифікують­ся за такими ознаками:

 

Фонетичні діалектизми відрізняються від літературної норми вимовою певних звуків: кирниця — криниця, гил-тати — глитати, вашко — важко, зора, зорйа — зоря, дієд — Дід, куень, куєнь — кінь.

 

Граматичні діалектизми різняться від літературної нор­ми оформленням певних граматичних форм: співаєть — співає,буду ходив — буду ходити, я му ходити — ходитиму, їсиш — їси, руков — рукою.

 

Лексичні діалектизми поділяються на три групи — власне лексичні, етнографічні та семантичні. Власне лексичні — це діалектні синоніми до загальнонародних слів: вуйко — дядько, кибель — відро, киря — сокира, маржина — худоба, шаркан — буря. Етнографічні діалектизми — це назви місце­вих реалій, що не використовуються на решті національної території: крисаня (різновид чоловічого капелюха), трембіта (духовий інструмент), Ґалаґани (вид печива), каварма(страва), ковганка (вид посуду). Семантичні діалектизми — слова, що в діалекті мають значення, відмінне від загально-мовного: пироги (вареники), базар (майдан), збір (ярмарок), врода (урожай).

Діалектні слова та говірки найчастіше вводяться до тексту твору з метою індивідуалізації й типізації мов­лення героїв, їхньої мовленнєвої характеристики, з метою підкреслення мовного колориту зображуваного, належ­ністю героя до певного побутового середовища, інколи з метою створення комічного враження тощо. Напри­клад: «Мама звелася і поволіклася на постіль. — Семенку, а тепер файно вмийси, і Катруся, і Марія най си вмиють, і побігни в збанок води начерпнути, але не впадь у керни-цу, не хилєйси дуже...» (В. Стефаник, «Кленові листки»).

 

15. Словник мови містить активний шар лексики, що по­стійно використовується носіями мови і не має відтінку новизни чи давності, і пасивний, до якого належать за­старілі слова й неологізми.

Застарілими словами, або архаїзмами (від гр. archais - давній), називаються слова, які вийшли чи виходять з ак­тивного вжитку. Вони поділяються на дві великі групи: історизми і власне архаїзми, або стилістичні архаїзми. Історизми позначають поняття, що зникли у процесі істо­ричного розвитку: смерд, тивун, князь, поміщик, волость, кунтуш, очіпок, мушкет, гаківниця, гетьман, хорунжий, лих­вар. Власне архаїзми - це витіснені іншими синонімами назви понять, які продовжують існувати й нині: град (місто), враг (ворог), вої (воїни), страж (сторож)тощо.

Неологізми (від гр. neos - новий і logos - слово) – це нові слова на позначення нових реалій, що виникають у процесі розвитку суспільства. З часом вони стають загаль­новживаними (відеомагнітофон, радіотелефон) або пере­ходять до розряду історизмів (перебудова, гласність тощо).

Крім загально мовних, виділяють ще й індивідуально-авторські неологізми. Наприклад:

1. І так щодня, щовечора, щоранку,

так щодуші! -мигтять у всі кінці.

А він ішов, насвистував. Шарманку

підтягував щораз на ремінці (Ліна Костенко).

2. А той вітряк давно вхопили вхопини.

Пірнає в хмару місяць-дармовис (Ліна Костенко).

Національну специфіку мови найяскравіше виражають фразеологізми (фразеологічні звороти) – стійкі слово­сполучення, які сприймаються як єдине ціле і вживаються носіями мови в усталеному оформленні. Наприклад: бити байдики (ледарювати), пекти раків (червоніти), одним ли­ком шиті (однакові), облизня спіймати (зазнати невдачі), і усом не моргнути (не реагувати), заткнути за пояс (пе­ревершити), кури не клюють (багато), на вагу золота (цін­ний), не по зубах (непосильний).

Розділ мовознавчої науки, який вивчає лексичне значен­ня, походження і вживання фразеологізмів, називаєтьсяфразеологією (від гр. phrasis - зворот). Таку саму назву має і сукупність фразеологічних одиниць.

Серед мовознавців немає єдиної думки щодо виділення і класифікації фразеологізмів. Найпоширенішою є класифікація фразеологічних одиниць академіка В.В. Виногра­дова, за якою розрізняють фразеологічні зрощення, фразео­логічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - це семантично неподільні фразеологізми, цілісне значення яких не пов’язане зі зна­ченням компонентів. Наприклад: бити байдики, точити ляси, правити теревені, собаку з’їсти, дати дуба, залиши­тися з носом, зарубати на носі.

Фразеологічні єдності - це семантично неподільні фразеологізми, значення яких певною мірою пов’язане зі значенням слів-компонентів. Наприклад: прикусити язи­ка, тримати язик за зубами, води в рот набрати, ні пари з вуст, тримати камінь за пазухою, робити з мухи слона, замилювати очі, море по коліна, накивати п’ятами, кіт наплакав, стріляний горобець.

Фразеологічні сполучення - це семантично подільні фразеологізми, один із компонентів яких характеризуєть­ся вільним лексичним значенням, а другий – фразеологіч­но зв’язаним. Наприклад: розв’язати питання, надати допомогу, храм науки, зло бере. Компонент фразеологічно­го сполучення з вільним лексичним значенням можна за­мінити іншим: розв’язати питання, розв’язати завдання; надати допомогу, надати підтримку; храм науки, храм мистецтва; зло бере, страх бере, сміх бере, жаль бере.

Окрім названих фразеологічних одиниць, виділяють іще й фразеологічні вислови - стійкі, семантично неподільні мовні звороти, до складу яких входять слова з вільним зна­ченням і які відтворюються в процесі мовлення як сталі мовні одиниці. Вони характеризуються лаконізмом і афо­ристичністю. Це прислів’я, приказки, крилаті вислови тощо.

Фразеологізми, як і слова, вступають у синонімічні від­ношення. Наприклад, поняття непотрібний можна переда­ти такими фразеологічними синонімами: приший кобилі хвіст; потрібний як п’яте колесо до воза, як сліпому дзер­кало, як лисому гребінь, як торішній сніг, як коло тракто­ра віжки, як зайцеві бубон, як собаці п’ята нога та ін.

Джерела виникнення фразеології української мови різно­манітні. Це насамперед народна мудрість, шліфована віками:дати гарбуза; як горохом об стінку; наче блекоти наївся; душа в п’ятах; їсть, як іржа залізо; мов у воду опущений; що посієш - те й пожнеш; сам не гам і другому не дам; рука руку миє; як дбаєш, так і маєш.

Одним із джерел української фразеології є виробничо-професійні вислови, що прижилися в народній мові як фразеологізми з образним значенням: грати першу скрип­ку; увійти в роль (із мови артистів); тріщати по всіх швах; сім разів відмір, а раз відріж (із мови кравців); лити воду на млин (із мови мірошників); стригти під один гребінь (із мови перукарів); прясти на тонку (з мови пряль).

З розвитком науки й техніки українська літературна мова поповнилася новими фразеологізмами, які виникли внаслідок переносного вживання термінологічних слово­сполучень: ланцюгова реакція, зсув за фазою, спускати на гальмах, зводити до спільного знаменника, з космічною швидкістю, лакмусовий папірець, коефіцієнт корисної дії, питома вага, температура кипіння, вийти на фінішну пряму, зійти з орбіти.

Чимало фразеологічних одиниць української мови має книжне походження:

а) зі Святого Письма: сіль землі; пісня пісень; поверта­тися на круги своя; земля обітована; не хлібом єдиним живе людина; притча во язицех; лікарю, зцілися сам;

б) з античної міфології: розрубати гордіїв вузол, авгієві стайні, нитка Аріадни, сізіфова праця, піррова перемога, дамоклів меч;

в)перекладені з інших мов: тут собака заритий (з німецької), апетит приходить під час їжі (з французької), синя панчоха (з англійської), відкладати в довгу шухля­ду (з російської);

г)вислови відомих людей: «Іду на ви!» (князь Свято­слав), «Борітеся – поборете» (Т. Шевченко), «Караюсь, му­чуся, але не каюсь» (Т. Шевченко), «Вогонь в одежі слова»(І. Франко), «А судді хто?» (О. Грибоєдов), «Бути чи небути?» (В. Шекспір).