4. М'який знак

М'який знак пишуть:

1) після м'яких приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: тінь, молодь, ґедзь, сіль, суть, загальний, близько, восьмий, боротьба;

2) після м'яких приголосних усередині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох;

3) у суфіксах -ськ(о, ий), -зьк(о, ий), -цьк(о, ий), -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: Військо, сільський, близько, близький, хвацька, дивацький, людськість, тоненько, сторононька, тонесенький, гарнісінький, малюсінький;

4) після м'якого приголосного л перед приголосним: вільний, польський, сільський. За винятком груп -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: футболка — футболці, спілка — спілці, спілчанський;

5) у родовому відмінку множини іменників жіночого й середнього роду на -н, -нн(я), -ц(я, е): їдалень, друкарень, крамниць, дільниць, матриць, працівниць, колгоспниць, рахівниць, залізниць, знань, вмінь, місць, сердець або серць;

6) у дієсловах на -ться, а також у дієслівних формах дійсного, наказового способу: будується, робиться, роблять; будьте, станьте, зробіть, напишіть, накресліть.

М'який знак не пишуть:

1) після р у кінці складу або слова: перевірте, договір, секретар, тепер, інженер, тренер, Харків;

2) після губних приголосних б, п, в, м, ф: дріб, короп, кров, верф і після шиплячих ж, ч, ш, щ: піч, наріжте, дишеш, кущ;

3) після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): кінчик, тонший, банщик, інженер, громадянський, громадянство, селянство;

4) після м'яких приголосних, крім л, якщо за ним ідуть інші м'які приголосні: кінцівка, ланцюг, радість, кузня, свято, цвях;

5) після л в іменникових суфіксах -алн(о), -илн(о): держално, ціпилно;

6) між подовженими м'якими приголосними: життя, каміння, ллється, буття, знаряддя;

7) у прізвищах після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Федченко, Безбатченко, Панченко, Радчук, Федчишин, Грінчишин;

8) після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц та ін.

Апостроф (') Апостроф пишуть: перед я, ю, є, Ї:

а) після 6, п, в, м, ф: п'ять, торф'яний, здоров'я, м'ясо, В'ячеслав, зв'язок, сім'я, Стеф'юк; 6) після р: бур'ян, кур'єр, кар'єр, подвір'я;

в) після к у власних назвах типу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янівка та ін.;

г) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: від'їзд, під'їхати, з'єднати, з'їхати, роз'яснити, об'єднати.

Апостроф не пишуть:

а) після губних приголосних 6, п, в, м, ф, коли перед ними стоїть інший приголосний, крім р, який належить до кореня слова: свято, дзвякнути, цвях (але верб'я, торф'яний). Якщо попередній приголосний належить до префікса, то апостроф пишуть: зв'язок, розв'язка, зв'ялили;

б) після м'якого р на початку складу: ряд, рясно, буря, крюк,

гарячий;

в) після префіксів із кінцевим приголосним перед і, е, а, о, у: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

8. Основні правила правопису іншомовних слів

Джерелом поповнення лексики сучасної української мови, зокрема її ділового мовлення, є іншомовні слова. Одні з них, що давно вже засвоєні або означають назви загальновідомих явищ і предметів, увійшли до активної лексики. Наприклад: верстат, майстер, ланцюг, менеджер, спонсор, крейда, папір, вишня, огірок, агроном, юрист, суфікс, академія, буква, м'ята та ін. Від основ таких слів в українській мові творяться нові слова за допомогою різних словотворчих засобів. Наприклад: агроном — агрономія, агрономічний, агро-максимум, агромінімум; гарбуз — гарбузиння, гарбузовий. Інші запозичені слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові, мають виразні ознаки іншомовних. Наприклад: адажіо, женофоб, мольберт, ландтаг, ландшафт, вуаль, фрікасе, фенолфталеїн, ланцет і т. д.

До складу української лексики входить багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів російської мови. Наприклад: укр. втілення — відповідно до рос. воплощение; укр. відродження — відповідно до рос. воз-рождение і т. д.

У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження — грецизми. Це назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил; назви побутових предметів: парус, миска, ванна; поняття церковно-релігійні: вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп; терміни науки, культури, мистецтва: апостроф, граматика, діафрагма, логіка, математика, філософія, кафедра, ідея, театр, музей, корал, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт, іподром, гігант, ксерокс.

З грецької мови запозичено більшість українських імен людей, наприклад: Ірина, Марина, Катерина, Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Тарас, Микола, Андрій, Степан, Федір, Олександр, Олексій та ін.

В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юстиція, юрист, прокурор, нотаріус, ректор, декан, екзамен, студент, університет, гумор, цирк, екскурсія, експедиція, депутат, консул, секретар, адміністрація.

З латинської мови запозичені деякі імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

З французької мови запозичені слова, що стосуються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, кабінет, сержант, гарнізон, атака, фронт, каска, кавалерія, корпус, маршал, комюніке, дебати, кур 'єр, департамент, шосе, десант, паркет, пансіон, пасаж.

З німецької в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни, назви предметів побуту, рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, масштаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер, офіцер, орден, мундир, кухня, швабра, бутерброд, фарш, паштет, квасоля, вафлі, шпинат, галстук, фартух, матрац, страус, танці, кеглі та ін.

Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр, трест, тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс, спорт, докер, яхта, мічман, картер, танк, вокзал, рейс, світер, піжама, кекс, пунш, біфштекс, ром та ін.

З італійської прийшли до нас такі слова, як: опера, бемоль, інтермецо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада, каса, валюта, банк.

З голландської запозичені українською мовою переважно терміни мореплавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль, а також слова ситець, дюйм, картур та ін.

Із скандинавських мов увійшла до української мови незначна кількість слів, зокрема: клеймо, дротик, оселедець, якір; власні імена: Ігор, Олег, Аскольд та ін.

З тюркських та інших східних мов українська мова запозичила слова: гарба, сарай, сабантуй, могорич, чарка, балик, лапша, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, каракуль, базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик і т. д.

У словниковому складі української мови є запозичення й з інших мов, здебільшого рідковживані: булат, тахта, караван, гиря (з іранської); чесуча, чай (з китайської); сакля, чурек (з грузинської); орангутанг (з малайської) тощо.

Входячи в українську мову, іншомовні слова засвідчували чутливість лексики до змін у житті суспільства —політичних, економічних та культурних — і водночас збагачували словниковий склад нашої мови.

У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) і т. д.

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и: директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж, Ньютон, Віньї (але мадяр).

2. Уживання іншомовних слів у ділових паперах; узгодження  невідмінюваних іншомовних одиниць у роді, числі, відмінку.

Книжна лексика характерна для стилів, які функціонують здебільшого в письмовій формі, це — діловий, науковий, художній і публіцистичний. Книжне забарвлення мають терміни, слова, що виражають загальнонаукові поняття й уживаються в широкому значенні. Наприклад: асигнація, прогрес, історія, економіка, політика, експеримент, демократизм, форум, характеристика, абітурієнт тощо.

Значне місце відведено й словам з абстрактним значенням на -ання, -ення, -іння, -ство, -цтво: функціонування, примирення, товариство, сумісництво та ін.

Серед книжних слів є чимало таких, що характеризуються незначним відтінком книжності. Це дієслова на -увага, -ювати {панувати, утримувати, заповнювати, призначувати та ін.); віддієслівні іменники на -ння, -ття {спостереження, посвідчення, вибуття); дієприкметники {виконуючий, призначений, накреслений). У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, бо саме їх вживання у даній сфері спричиняє чимало недоречностей. Не рекомендується використовувати урочисту лексику в робочих документах, що мають офіційний характер.

Слід бути обережними й уважними під час використання у діловому мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання —недоречне. Якщо ж іншомовні слова ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, тоді їх можна використовувати в окремій ділових паперах, що стосуються питань угоди чи міжнародних проблем. Це лексика з фінансової сфери обслуговування: банк, фінанси, бюджет, факсиміле, авізо, кредит, дебет; поштово-телеграфного зв'язку: телеграф, телефон, бандероль, телеграма, бланк, шифр, номер, серія тощо.

Аби правильно вживати іншомовні слова, варто дотримуватися таких рекомендацій:

а) не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

б) вживання іншомовного слова в діловодстві допустиме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в словниках;

в) не слід користуватися в одному і тому ж документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою, що значною мірою полегшить ведення справочинства.

Подаємо ряд слів іншомовного походження, що часто вживаються у діловому мовленні і, на жаль, не завжди доречно. Зверніть увагу на їх українські відповідники:

анархія — безладдя, безвладдя.

3. Відмінювання слів іншомовного походження

1. Іменники іншомовного походження відмінюються як відповідні українські іменники:

1.      І відміна: капсула — капсули, капсулі; фізика — фізики, фізиці; вакуоля — вакуолі, вакуолею; ескадрилья — ескадрильї, ескадрильєю, род. мн. ескадрилей; Будда — Будди, Буддою; Венеція — Венеції, Венецією; Гойя — Гойї, Гойєю.

2.      ІІ відміна: арсенал — арсеналу, арсеналом, в арсеналі; блок — блока (і блоку), блоком, на блоці; автомобіль — автомобіля, автомобілем; Шиллер — Шиллера, Шиллером; Рафаель — Рафаеля, Рафаелем; Дарвін — Дарвіна, Дарвіном; Бюлов — Бюлова, Бюловом.

3.      ІІІ відміна: магістраль — магістралі, магістраллю.

2. Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються, а саме: іменники -а з попереднім голосним: амплуа, боа, Жоффруа; на -е: кафе, кашне, турне; Беранже, Гейне, Гете, Данте; на -є: ательє, Барб’є, Готьє, Лавуазьє; на -і: колібрі, поні, таксі; Гальвані, Голсуорсі, Россіні, Фірдоусі, Шеллі; на -ї: Віньї, Шантійї; на -о: бюро, депо, кіно, манто, метро, радіо; Арно, Буало, Віардо, Гюго, Дідро, Лонгфелло, Тассо (але пальто відмінюється); на -йо: імброльйо, Пількомайо; на -у: какаду, рагу, Шоу; на -ю: інтерв’ю, меню, Сю; жіночі імена на приголосний, а також жіночі прізвища на -ін, -ов: Аліс, Долорес, Зейнаб; (Ельза) Вірхов, (Джеральдіна) Чаплін.

Примітка. Слов’янські чоловічі імена та прізвища на -о відмінюються: Бранко — Бранка, Давичо — Давича, Костюшко — Костюшка, Тіто — Тіта, Цветко — Цветка.

М'який знак і апостроф в іншомовних словах

В іншомовних словах м'який знак і апостроф вживаються в основному так само, як і в українських: асфальт, шагрень, пномпенський (хоч Пномпень); об'єкт, прем'єра, кур'єр. Але тут є й свої відмінності. 1. В іншомовних словах м'яким знаком позначається м'якість зубних приголосних також перед й, я [йа], ю [йу], е [йе], ї [йі]:батальйон [-л'йон], каньйон [-н'йон], монтаньяр [-н'йар], Ньютон [н'йу-], портьєра [-т'йе-], рельєф [-л'йеф]. Проте в українських іменах відповідно до вимови м'який знак перед я не пишеться: Тетяна [-т'а-], Уляна [-л'а-], Наталя,Омелян, Касян [-с'а-], Севастян [-т'ан]. 1. Летіть, мої пісні, на крилах марсельєзи [-л'йези]. (В.Сосюра.) 2. Мільйони [-л'йони] свічок на каштанах звучать, наче дзвони ясної весни. (Л.Горлач.) 3. Тихо спустивши портьєри [-т'йери], день переходить в останню фазу. (Б.Олійник.) 4. А вгорі золотим медальйоном [-л'йоном] теплий місяць над морем пливе. (В.Сосюра.) 5. Тихо пливе блакитними річками льон [-л'он]. (М.Коцюбинський.) 6. Жінкам було наказано варити обід, і Уляна [ул'ана] з Юлею порядкували біля казана. (Григорій Тютюнник.) 7. Браконьєр [-н'йер] хитрий, а ми ще хитріші. (Є.Гуцало.) В іншомовних словах апостроф перед я, ю, є, ї ставиться не тільки після губних та р, а й після шиплячих та задньоротових, якщо після них чується звук [й]: комп'ютер [-пйу-], Дансм'юр |-мйур], бар'єр [-рйер], Руж'є [-жйе], Х'юстон [хйу-], Г'ята [гйа-]. Як виняток після зубних апостроф ставиться в таких словах: ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктивіт, кон'юнктура. 1. Ад'ютант [виняток] приніс карту і розстелив її на столику. (Ю.Бедзик.) 2. Записав газетяр інтерв'ю [-вйу] — про дні бойові, про героїв плацдарму. (І.Нехода.) 3. Я знаю, що бійця нащадки спом'януть і нашу віру й кров знесуть на п'єдестали [пйє-]. (А. Малишко.) 3. Апостроф в іншомовних словах не ставиться перед я, ю, якщо ці букви позначають пом'якшення попереднього приголосного:бюро [б'у-], бязь [б'а-], пюре [п'у-], кювет [к'у-], рюкзак [р'у-], манікюр [-к'у-). 1. Два бюсти [б'у-] — рядом: Гус великий, пророк землі — Сковорода. (А.Малишко.) 2. Музики розставили свої пюпітри [п'у-], порозкладали ноти. (І.Нечуй-Левицький.) 3. В бюро [б'у-] перепусток сива жінка перевірила їхні документи. (В.Кучер.) 4. Ніби на гравюрі [-в'у-] Хокусаї, ліс грабовий золотом цвіте. (М.Рильський.) 5. Кохати — нові землі відкривати, нюанси [н'у-] свіжі і відтінки нові. (І.Драч.) 1.1 У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються

акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер

1.2 Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння

аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра

2 При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово

апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм)

К оли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального, приголосний не подвоюється на письмі

нотація — анотація, конотація

3 Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах

Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бет, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, Шиллер

П одвоєні приголосні зберігаються в усіх похідних словах

андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа)

Передача приголосних у словах іншомовного походження

Приголосні іншомовного походження	Українські відповідники	Приклади
l	передається твердим або м'яким л - залежно від того, як узвичаєне те чи інше слово в українській мові:	л твердим (л, ла, ло, лу): капітал, футбол, халва; глазур, клас, план; блок, велосипед, флот; блуза, металургія; Албанія, Атлантичний океан, Гренландія, Ла-Манш, Лондон, Осло, Тулуза; Веласкес, Голсуорсі, Флобер та ін.; л м'яким (ль, ля, льо, лю): автомобіль, бульдог, гольф; ляпіс, пляж; кльош, туберкульоз; алюміній, революція; Любляна, Арль, Ольстер, Фінляндія; Лінкольн, Золя, Лютер, Рафаель та ін.
	сполучення le передається через ле:	білет, желе, легенда, лекція; Валенсія, Каледонія, Палермо, Толедо; Галілей, Лессінг.
g, h	звичайно передаються літерою г:	авангард, агітація, гвардія, ембарго, лінгвістика, міграція; гандбол, гербарій, гінді (мова), гіпотеза; Гавана, Гарвард, Гаронна, Гвінея, Гельсінгфорс, Гельсінкі, Гіндустан, Греція, Йоганесбург, Люксембург; Ганнібал, Гейне, Гете, Гізо, Гомер, Гюго, Магомет.
	в окремих словах англійського походження h передається літерою х:	хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін.
f, ph, th	передаються літерою ф:	фабрика, факт, фартух, фах; ефемерний, фараон, корифей, фізика, фонетика; Флоренція, Франція; Філіппіни, Фінікія; Лонгфелло, Фірдоусі та ін.;
	th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф, то літерою т:	арифметика, ефір, кафедра, логарифм, міф, орфографія, пафос, Федір; бібліотека, ортодокс, ортопедія, театр, теорія; Тадей, Теодор.
	англійське th - через т:	Ворт, Мередіт, Агата, але Голсуорсі, Резерфорд.
Неподвоєні й подвоєні приголосні	1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються:	акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.
	Але в окремих загальних назвах зберігається подвоєння:	аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.
	2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово:	апперцепція (перцепція), імміграція (міграція), інновація (новація), ірраціональний (раціональний), ірреальний (реальний), контрреволюція (революція), сюрреалізм (реалізм).
	Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко стоїть від префіксального, приголосний на письмі не подвоюється:	нотація - анотація, конотація.
	3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах:	Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Торрічеллі, Фламмаріон, Шиллер.
	Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються в усіх похідних словах:	андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).

Передача звука j та голосних

Звуки іншомовного походження	Українські відповідники	Приклади
j	відповідно до вимови у словах французького походження передається через ж:	Жером (Jerôme), жабо (jabot), Жанна (Jeanne), журі (jury);
	у словах англійського походження - через дж:	джаз (jazz), Джеймс (James), джемпер (jumper), Джерсі (Jersey);
	у словах іспанського походження - через х:	хунта (junta), Бадахос (Badajos).
ie (hie)	на початку звичайно передаються через іє:	ієрарх, ієрархія, ієрей, ієрогліф, але: єзуїт, Єна, єна (грошова одиниця Японії), Єрусалим.
je	на початку передається через є:	Єнсен, Єсперсен.
io, yo, jo	на початку передаються через іо, коли в українській мові вони вимовляються як два склади:	іон, іонізатор, іонійський, Іонічне море;
	через йо, коли вони вимовляються як один склад:	йод, йота; Йорданія, Нью-Йорк, Йон, Йосип та ін.
i, y та u (німецького дифтонга eu)	в позиції між двома голосними (в іноземній мові) в загальних назвах звичайно не передаються окремим знаком:	конвеєр, лояльний, параноя, плеяда, рояль, саквояж, секвоя, фаянс, феєрверк, але: Гавайї, Гойя, Савойя, Фейєрбах, майя (народність), фойє.
i, y	передаються літерою і :
	1. На початку слова:	ідея, Іліада, інструкція, інтернаціональний; Індія, Іспанія; Ібсен, Івон, Ізабелла.
	2. Після приголосного перед голосним, є та й:	артеріальний, геніальний, діалектика, фіалка; аудієнція, гієна, клієнт, пієтет; аксіома, революціонер, соціологія; радіус, тріумф; партійний, радій; Біарріц, Фіуме; Віардо, Оссіан, Фіораванте.
	І в середині слова перед голосним іноді переходить у й і відповідно передається на письмі:	курйоз, серйозний; ар'єргард, бар'єр, вольтер'янець, кар'єра, п'єса.
	ia в кінці слова передається звичайно через ія:	індустрія, історія, хімія; Апулія, Греція, Дієго-Гарсія, Мурсія.
	3. Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах, крім деяких випадків (див. далі п.3-5), а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова:	Замбезі, Капрі, Лісабон, Міссісіпі, Монтевідео, Нагасакі, Поті, Ніл, Севілья, Сідней, Сомалі, Сочі; Анрі, Білло, Гальвані, Грімм, Дідро, Дізель, Овідій; лісабонський.
	Примітка. Власні імена, що перетворились в назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами правопису загальних назв іншомовного походження:	дизель (хоч Дізель).
	4. Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: а також перед наступним приголосним у таких невідмінюваних словах, як:	візаві, журі, колібрі, мерсі, парі, попурі, таксі, харакірі; гратіс, піанісимо.
	5. В усіх інших випадках після: б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним:	бізнес, пілот, вібрація, академік, фінанси, графік, гіпопотам, логічний, гімн, кілограм, кіно, архів, хімія, хірург, література, республіка, ніша, комуніст.
	Примітка 1. У ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и: а також у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських:	бурмистер (алебургомістр), вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера та ін., башкир, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.
	Примітка 2. З и також пишуться слова церковного вжитку:	диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнствотощо.
	передаються літерою ї :
	після голосного:	мозаїка, наївний, прозаїк, руїна, теїн; Енїда, Ізмаїл, Каїр.
	Але в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і: так само в позиції після префікса, що закінчується на голосний або приголосний:	староіндійський, новоірландський; антиісторичний, доісторичний, поінформувати, безідейний, дезінтеграція, дезінфекція, дезінформація, розіграш.
	передаються літерою и :
	1. В загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним:	дизель, динамо, диплом, директор, методика; інститут, математика, стимул, текстиль, тип; позиція, фізичний; марксизм, силует, система; цистерна, цифра; жирандоль, режим, джигіт, джинси; речитатив, чичероне; ширма, шифр; бригада, риф, фабрика.
	2. У географічних назвах з кінцевими -ида, -ика:	Антарктида, Атлантида, Флорида; Адріатика, Америка, Антарктика, Атлантика, Африка, Балтика, Корсика, Мексика.
	3. У географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, цперед приголосним, але перед голосним і в кінці слова пишетьсяі:	Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Гемпшир, Жиронда, Йоркшир, Лейпциг, Сан-Франциско, Циндао, Чикаго, Чилі; Віші, Шіофок.
	4. У географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім j):	Великобританія, Крит, Мавританія, Мадрид, Париж, Рига, Рим, Цюрих та ін., але Австрія, Ріо-де-Жанейро.
	5. У ряді інших географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою, та в похідних від них: (назад на п.3)	Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет; аргентинець, аргентинський та ін.
u	у словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, шпишеться відповідно до французького українське у, а не ю:	брошура, журі, парашут; також у словах парфуми, парфумерія.
e, ö, eu	передаються літерою е:	екватор, екзаменатор, електрика, енергія, ентузіазм, етап, ідеал, каре, силует, театр, фаетон, філе; Еквадор, Па-де-Кале, Теруель; Енгельс, Есхіл.
	літерою є:  на початку слова, коли вони в українській мові вимовляються як звукосполучення й + е,  а також після апострофа ('), е, і, й, ь:	європеєць, європейський, єгер, єнот, єресь; Ємен, Євпаторія, Євразія, Європа, Євфрат, Єгипет; бар'єр, п'єдестал, конвеєр, реєстр, феєрверк, абітурієнт, пацієнт; В'єнна, В'єтнам, Ов'єдо, Трієст, Сьєрра-Леоне; Вандрієс, Дієго, Фейєрбах, Готьє та ін.
	Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е:	діелектрик, поліедр, реевакуація, рееміграція тощо.
	Примітка. Є пишеться у слові  е у словах:	траєкторія; проект, проекція й под.
oe, ö, eu	передаються літерою е:	Гете, Кельн, Вільнев.

Групи приголосних з голосними

Звуки іншомовного походження	Українські відповідники	Приклади
Апостроф (')	1. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:
	після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, р:	б'єф, комп'ютер, п'єдестал, інтерв'ю, прем'єр, торф'яний, к'янті, миш'як, кар'єра; П'ємонт, П'яченца, Рив'єра, Ак'яб, Іх'ямас; Барб'є, Б'єрнсон, Б'юкенен, Женев'єва, Ф'єзоле, Монтеск'є, Руж'є, Фур'є.
	після кінцевого приголосного префікса:	ад'юнкт, ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура.
	2. Апостроф не пишеться:
	перед йо:	курйоз, серйозний.
	коли я, ю позначають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у:	бязь; бюджет, бюро, пюпітр, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Кюв'є, Рюдберг.
М'який знак (ь)	1. М'який знак (ь) пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:
	перед я, ю, є, ї, йо:	адью, конферансьє, монпансьє, ательє, мільярд, мільйон, бульйон, віньєтка, каньйон; В'єнтьян, Фетьйо, Кордильєри, Севілья; Готьє, Лавуазьє, Жусьє, Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньї.
	відповідно до вимови після л перед приголосним:	альбатрос, фільм; Дельфи, Нельсон, але: залп, катофалк та ін.
	відповідно до вимови в кінці слів:	магістраль, Базель, Булонь, Рафаель, але: бал, метал, рулон, шприц; Галац, Суец та ін.
	2. М'який знак не пишеться:
	перед я, ю, коли вони позначають соплучення пом'якшеного приголосного з а, у:	мадяр, малярія; дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, тюль; Аляска, Дюма, Сю, Цюрих.
Дифтонги au, ou	передаються переважно через ау, оу:	аудиторія, аудиєнція, лауреат, локаут, пауза, фауна (але: мавзолей); джоуль, клоун; Джоржтаун, Каунас; Краузе, Паульсен, Фауст, Штраус; Воуверман, Шоу.
	у ряді слів - через ав:	автентичний, автобіографія, автомобіль, автор, авторитет, автохтон; Австралія, Австрія; Август, Аврора.
Дифтонги ei, ey, iy	Німецький дифтонг ei, англійський ey та голландський iy, yпередаються через ей:	волейбол, гейзер, дрейф, лейтенант, маркшейдер, капельмейстер, штрейкбрехер; Лейпциг, Рейн, Швейцарія; Ван-Дейк, Гейне, Ейнштейн.
	Німецький дифтонг ei у власних назвах новішого походження передається через ай (яй),  дифтонг eu - через ой:	Айзенах, Нойбранденбург, Нортгайм; Вайзенборн, Кайзер, Майнгоф, Нойбауер.
Кінцеві -tr, -dr	передаються відповідно через -тр, -др:	барометр, діаметр, семестр, театр, термометр, центр; сидр, циліндр.
Власні назви
англійське w	передається звичайно через в:	Вашингтон, Вебстер, Веллінгтон, Вільсон, Вільямс, Вінніпег та ін., але за традицією: Уайльд, Уеллс, Уельс, Уолл-стрит, Голсуорсі, Хемінгуей та ін.
французькі ll, ill	після голосних у кінці слів та перед голосними передаються черезй:	Ануй, Війон; Вайян, Вайєль, Шантійї.
довгі голосні	в прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов, передаються подвоєнням відповідних літер української абетки:	ААрне, Куусінен, Тоомінг.

8. Відмінювання слів іншомовного походження

1. Іменники іншомовного походження в українській мові поділяються на змінні і незмінні. Змінні іменники іншомовного походження відповідно до їхньої форми в називному відмінку відмінюються за зразком І, ІІ і ІІІ відмін.

   1. За зразком І відмінни відмінюються іменники з закінченнями у називному відмінку -а (-я)(крім тих, які перед закінченням мають голосний звук): капсула (капсули, капсулі), фізика, гіпотеза, теорема, Будда, Жанна; вакуоля (вакуолі, вакуолею), теорія, Гойя, Венеція, Емілія.

   2. Як іменники ІІ відміни, змінюються іменники чоловічого роду, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний звук: арсенал (арсеналу, арсеналом), блок, Дарвін; автомобіль (автомобіля, автомобілем), рояль, Рафаель, гербарій.

   3. За зразком ІІІ відміни відмінюються іменники жіночого роду з кінцевим м'яким приголосним: медаль (медалі, медаллю), мораль, магістраль, педаль.

2. Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються. До групи незмінних належать: