45

Вступ

Актуальність теми. Причорноморські курорти Болгарії після переходу економіки цієї країни на ринкові умови господарювання зазнають динамічного зростання й інфраструктурної розбудови. Передусім, ідеться про готельне господарство курортних міст і містечок чорноморського узбережжя. Завдяки цьому причорноморські курорти створюють вагому конкуренцію для курортів адріатичного, егейського й середземноморського узбережжя.

Якщо згадати минуле і зіставити етапи й особливості розвитку найпопулярніших курортів Болгарії й України, то можна виявити багато спільного. Однак нині болгарські готельні комплекси за критеріями рекреаційного сервісу випереджають українські. Тому український споживач вибирає іноземні курорти, витрачаючи там свої заощадження, і залишає без прибутку вітчизняні готелі.

Проблеми розвитку рекреаційно-відпочинкового комплексу приморських курортів розглядало багато сучасних дослідників-курортологів. Серед останніх теоретико-методологічних напрацювань у цьому напрямі треба назвати фундаментальні праці Д.В. Ніколаєнка, Ю.Д. Дмітрієвського, Я. Варжицької та інших учених [7, 8, 20, 25, 29]. Засадничі принципи сталого розвитку економіки відкритого типу та її туристично-готельної галузі, зокрема, розглянуті у працях С.І. Байлика, Н.М. Кузнєцова, С.І. Василіної й ін. [2, 4, 17, 26].

Предметом курсової роботи є дослідження теоретичних і практичних аспектів розвитку і розміщення туристично-рекреаційного комплексу Болгарії

Об’єктом дослідження виступає туристично-рекреаційний комплекс Болгарії.

Метою курсової роботи є обґрунтування проблем і перспектив розвитку туризму в Болгарії.

Відповідно до мети перед написанням курсової роботи було поставлено такі завдання:

- розкрити сутність, значення і місце рекреаційно-туристичного комплексу в господарстві Болгарії;

- визначити передумови розвитку і розміщення рекреаційно-туристичного комплексу Болгарії: природні, демографічні, соціально-економічні, історичні

- дослідити сучасний рівень розвитку і структура рекреаційно-туристичного комплексу Болгарії;

- розглянути розміщення і регіональні відмінності розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Болгарії;

- обґрунтувати проблеми та напрями подальшого розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Болгарії

Інформаційну базу роботи складають дані статистичної звітності, результати маркетингових досліджень (опитувань, бесід.), спеціалізована література по економіці туризму. Робота проілюстрована таблицями та схемами.

Методологічною базою роботи є діалектичний метод та загальнонаукові методи: індуктивний та дедуктивний, метод нормативного та позитивного аналізу, статистичний метод, метод порівняльного та структурного аналізу, рейтинговий метод, економіко-математичний метод, прогнозний метод.

1. Сутність, значення і місце рекреаційно-туристичного комплексу в господарстві Болгарії

Рекреаційно-туристичний комплекс – це перш за все природні та рекреаційні умови країни, що представляють собою інтерес для туристів, а вже потім штучно створені людиною туристично цікаві умови та місця.

Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності. Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності.

Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти. Соціально-економічні рекреаційні ресурси - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території. Поняття “рекреаційні ресурси” є набагато ширшим від поняття “туристичні ресурси”, оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів, ми прийшли висновку, що і надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал. На нашу думку, загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать: 1) узбережжя теплих морів; 2) узбережжя річок, озер та водосховищ; 3) лісові масиви; 4) передгір'я та гірські країни; 5) міста - столичні та історичні центри; 6) міста-курорти або курортні місцевості; 7) релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; 8) давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливає екологічний стан території - чистота або забрудненість вод, повітря, ґрунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Ми вважаємо, що до найгостріших екологічних проблем багатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, вод морів і океанів, розповсюдження СНІДу, тероризм, наркоманію, а також осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що не припиняються.

На даний момент існує ще одна проблема: неповноцінне використання багатих рекреаційних ресурсів. Ситуація ускладнюється тим, що рекреаційний попит найбільш високий в щільно населених урбанізованих районах. Територія використовується доволі інтенсивно іншими сферами господарства, а не в оздоровчих цілях.

У порівнянні з іншими країнами Центральної та Східної Європи Болгарії притаманні випереджаючі темпи розвитку туристичної сфери, а кон'юнктурі світового ринку галузі - фактори, здатні стимулювати подальший динамічний та стійкий ріст туризму в цій країні. Аналіз поточного стану і середньострокового (до 2023 р.) прогнозу розвитку туризму в Болгарії та країнах регіону здійснено за показниками вкладу індустрії у формування ВВП і забезпечення зайнятості, частки туристичної галузі у загальному обсязі капітальних інвестицій та експортних надходжень за статистичними даними Світової ради з туризму та подорожей (World Tourism & Trade Council) і Світової організації туризму ООН (United Nations World Tourism Organization) [11].

Показники поточного стану туристичної галузі Болгарії значно перевищують аналогічні європейські показники: у 2013 р. прямий вклад туризму у ВВП Болгарії склав 3,8% (у Європі - 2,9%), у зайнятість - 3,5% (2,8% відповідно). Ще більшою мірою на користь туристичної галузі Болгарії різняться показники загального вкладу індустрії в економіку. Так, загальний вклад туризму у ВВП країни складає 13,6% (у Європі - 8,2%), у забезпечення зайнятості - 12,5% (8%), у загальний експорт - 12,2% (5,3%), в обсяг капітальних інвестицій - 6,5% (4,7%). Протягом 2014-2023 рр. у Болгарії очікується менш активний зріст показників економічного вкладу туризму, ніж в середньому у Європі і тим більше - в інших країнах центрально- і східноєвропейського регіону. Так, середньорічні темпи росту прямого вкладу у ВВП Болгарії протягом наступного десятиріччя складуть 1,9% (середньоєвропейський показник 2,9%), загального вкладу у ВВП - 1,9% (2,7% відповідно). При цьому прямий і загальний вклад туризму у зайнятість Болгарії буде скорочуватися щороку відповідно на 1,9% і на 2,1%. Разом з тим, очікується суттєве зростанні витрат внутрішніх туристів (на 4,2% щорічно) та капітальних інвестицій у галузь (на 5,9% щорічно у порівнянні з аналогічним середньоєвропейським показником у 3,8%).

Попри обмежені темпи росту, до 2023 р. Болгарія залишатиметься одним із лідерів туристичного ринку Європи, значно випереджаючи інші країни регіону за усіма показниками вкладу туризму в економіку. В першу чергу це стосується показників загального вкладу індустрії у ВВП (10,6% у порівнянні з 8,4% у Європі), у зайнятість (10,1% і 8,6% відповідно), в обсяг експорту (6,7% і 4,9%) та капітальних інвестицій (5,9% і 4,8%). Стабільно високі показники іноземного туризму в Болгарії (75%) свідчать про лідерські позиції цієї країни як місця дестинації європейських туристів [11].

Структурі загального вкладу індустрії туризму в Болгарії та в інших країнах Європи притаманна значна варіативність. Так, непрямий економічний вклад туристичної сфери Болгарії є значно більшим, аніж у Європі в цілому (56% та 45% відповідно). Таку диференціацію можна пояснити більшою питомою вагою витрат туристичних підприємств Болгарії на закупівлю товарів та послуг у постачальників у порівнянні з аналогічним європейським показником (45% та 32% відповідно). Разом зі значно меншими обсягами державних витрат у Болгарії на підтримку галузі (3,2% проти 6,8% у Європі) цей фактор може суттєво обмежити ріст галузі у довготривалій перспективі, оскільки напряму впливає на рівень прибутковості туристичного бізнесу.

Для аналізу показників поточного стану та прогнозів розвитку туризму у східноєвропейському регіоні, що включає сусідні країни (Білорусь, Угорщину, Литву, Польщу, Росію, Україну, Фінляндію, Чехію, Естонію) розраховано рейтингові оцінки цих країн за показниками економічного вкладу галузі. За обсягом відносного вкладу туризму у ВВП найкращі позиції притаманні Болгарії, Естонії та Угорщині, найгірші - Литві, Польщі та Росії. Водночас прогнозні показники темпів зростання вкладу галузі у ВВП у 20132023 рр. Польщі, Росії та Литви є найвищими у регіоні (коливаються від 5,3% до 4,5%) і перевищують середньосвітовий показник (4,2%). Болгарії, що у 2012 р. посіла перше місце у регіоні за обсягом відносного вкладу туризму у ВВП, притаманний один із найгірших прогнозів росту цього показника протягом наступного десятиріччя (9-е місце в регіоні). Подібним чином співвідносяться показники вкладу туристичної галузі у забезпечення зайнятості: Болгарія посідає друге місце у регіоні за обсягом вкладу туризму у зайнятість у 2012 р. і 10-е місце - за темпами росту вкладу у 2013-2023 рр., Чехія відповідно третє і 9-е місця, Естонія - перше і шосте. І навпаки, країнам з низькими показниками вкладу туризму у зайнятість у поточному періоді притаманні високі прогнозні показники росту (Литва, Польща) [11].

Результати двомірного групування країн регіону за поточними показниками відносного обсягу вкладу туризму у ВВП та забезпечення зайнятості і прогнозів темпів росту цих показників у середньостроковій перспективі підтверджують, що низьким відносним показникам 2012 року відповідають високі показники росту у наступному десятиріччі, і навпаки. Це свідчить про те, що країни з низьким рівнем розвитку туризму у нинішньому періоді мають більший потенціал розвитку галузі у майбутньому. І навпаки, подальші можливості випереджаючого росту індустрії туризму для країн-лідерів туристичного бізнесу скорочуватимуться [11].