7. Правове регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

Метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформа­ції про фінансове становище, результати діяльності, рух грошових ко­штів та змін, що відбулися у власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік в Україні поділяється на фінансовий і управлінський, причому у фінансовому обліку поступово відокремлюється управлінська функція. В загальному вигляді структуру бухгалтерського обліку можна представити за допомогою наступної схеми:

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

Управлінський облік

Фінансовий облік

О блік для внутрішнього виробничого управління

Облік для управління фінансовою діяльністю всередині підприємства

Облік та звітність для зовнішніх користувачів

Внутрішньогосподарський облік підприємства

Рис. 1. Структура бухгалтерського обліку

В Україні ведення фінансової бухгалтерії є обов’язковим для всіх підприємств. Фінансовий облік ведеться в інтересах зовнішніх користувачів – власників та інвесторів, управлінський – внутрішніх, адміністрації, яка повинна за його даними приймати оперативні управлінські рішення.

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні представлена п’ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів:

1 рівень – загальні положення Закону України, тобто нормативно-правові акти вищої юридичної сили;

2 рівень – акти вищого органу в системі органів виконавчої влади, тобто постанови Кабінету Міністрів України;

3 рівень – Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що затверджуються Міністерством фінансів України;

4 рівень – нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки) та методичні рекомендації Мінфіну та інших органів, що розробляються і затверджуються на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей і потреб певних видів діяльності;

5 рівень – рішення (накази, розпорядження) щодо організації бухгалтерського обліку і застосування конкретної облікової політики, що приймаються керівництвом підприємства на підставі попередніх чотирьох пакетів документів нормативно-правового забезпечення.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні та поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від організаційно – правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством.

Закон передбачає :

1. державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського обліку і звітності;

2. застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і складення фінансової звітності, які визначаються національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам;

3. розробка галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних стандартів П(С)БО відповідно до галузевих особливостей.

Крім закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” в Україні прийнято 2 Національних положення (стандарти) бухгалтерського обліку та 29 положень (стандартів ) бухгалтерського обліку, які охоплюють всі діючі МСБО (крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів). Деякі національні стандарти об’єднують положення декількох МСБО, а деяких випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не суперечать їм. На основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) в Україні розроблені й діють національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку – П(С)БО.

Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку – нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Національні Положення (стандарти) складаються структурно з таких частин:

1. Загальні положення, де визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про об’єкти обліку, вказується яким чином і які суб’єкти господарської діяльності їх застосовують, наводиться короткий глосарій вживаних термінів та їх тлумачення, що сприяє кращому розумінню змісту положення (стандарту).

2. Визнання та класифікація об’єкта бухгалтерського обліку.

3. Оцінка об’єкта бухгалтерського обліку, її складові та порядок визначення, вказуються прийняті методи оцінки.

4. Характеристика обліку об’єкта бухгалтерського обліку виходячи із загальноприйнятих за МСБО принципів.

5. Розкриття інформації про об’єкти бухгалтерського обліку у фінансовій звітності та примітках до звіту.

6. Додатки (у разі необхідності), де наводяться форми фінансової звітності, методи та приклади розрахунків показників, різні переліки тощо.

Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 р. затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та інструкцію до його застосування. План рахунків побудований за концепцією, коли назви і призначення рахунків і субрахунків збігаються з назвою і змістом показників Балансу і Звіту про фінансові результати, що дає змогу безпосередньо з рахунків і субрахунків нового Плану рахунків отримувати інформацію для складання фінансової звітності.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство :

• самостійно обирає форму організації бухгалтерського обліку;

• визначає облікову політику підприємства;

• має право виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремленні підрозділи. Які зобов’язанні вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення реєстрації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який керує підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.