6.3.77. Заповнення і підживлення теплових мереж, систем

теплопостачання виконується деаерованою, хімічно очищеною водою.

Якість води в тепловій мережі і води для підживлення має

відповідати вимогам пункту 6.8.

Підживлення має бути автоматизовано, а для контролю на

живильному трубопроводі встановлюють витратомір-реєстратор або

лічильник. Підживлення водою систем опалення та вентиляції,

підключених за незалежною схемою, слід здійснювати зі зворотного

трубопроводу теплової мережі. Розширювальний бак оснащують

системою автоматизованого контролю рівня води зі звуковою та

світловою сигналізацією в тепловому пункті.

6.3.78. Для двотрубних водяних теплових мереж основою для

режиму відпуску тепла є графік центрального якісного регулювання.

За наявності гарячого водопостачання мінімальна температура

води в подавальному трубопроводі мережі має бути не нижчою ніж:

- 70 град. С - для закритих схем;

- 60 град. С - для відкритих схем гарячого водопостачання.

6.3.79. У процесі експлуатації теплових мереж необхідно

стежити за станом ЗВТ, періодично звіряти їх покази з

контрольними. Несправні прилади підлягають заміні.

Повірка ЗВТ виконується в терміни, визначені

Держспоживстандартом України, про що свідчить тавро (клеймо) на

приладі.

6.3.80. Усі теплові мережі системи теплопостачання та

теплоспоживання щороку слід налагоджувати і регулювати.

Гідравлічні режими водяних теплових мереж мають розроблятися

щороку для опалювального і літнього періодів.

Для відкритих систем теплопостачання в опалювальний період

гідравлічні режими розробляться як для максимального водорозбору з

подавального і зворотного трубопроводів, так і за відсутності

водорозбору.

Заходи щодо регулювання витрати води у споживачів складаються

для кожного опалювального сезону.

У теплових мережах слід передбачати заходи для забезпечення

теплопостачання споживачів у разі виходу з ладу насосних станцій

чи окремих ділянок основних магістралей.

6.3.81. Стан підземних теплопроводів, теплоізоляційних і

будівельних конструкцій теплових мереж, а також планування їх

ремонтів і модернізації визначаються на підставі:

- результатів випробувань;

- результатів щорічних обстежень з допомогою приладів

(тепловізорів, тепломірів тощо) у місцях найбільш імовірної появи

зовнішньої корозії;

- шурфування під час усунення пошкоджень.

Планове шурфування здійснюється, виходячи з досвіду та

тривалості експлуатації теплових мереж, типу прокладки та

теплоізоляційних конструкцій. Їх кількість і місце проведення

затверджуються керівництвом суб'єкта господарювання як додаток до

графіка капітальних ремонтів теплових мереж.

Нагляд за станом підземних трубопроводів водяної теплової

мережі з використанням методу шурфування можна починати після 3

років експлуатації теплової мережі.

Підземна конструкція теплової мережі після кожного планового

або аварійного розкриття має бути повністю відновлена, про що

складається акт, в якому зазначається стан ґрунту, будівельної

конструкції, ізоляції труб, а також метод відновлення конструкції.

Закривати шурфи без поновлення будівельно-ізоляційних конструкцій

забороняється.

6.3.82. Контроль внутрішньої корозії водяних теплових мереж і

конденсатопроводів повинен здійснюватись систематично шляхом

аналізу води та конденсату, а також за допомогою встановлення

індикаторів корозії в найхарактерніших точках та іншими методами.

6.3.83. Обсяг поточного та капітального ремонтів теплових

мереж визначається на підставі виявлених під час експлуатації

дефектів, даних випробувань, ревізій, а також шурфувань у разі

аварійних витоків теплоносія.

Суб'єкти господарювання, теплові мережі яких приєднано до

систем централізованого теплопостачання, узгоджують строки

проведення ремонтів своїх мереж з організацією, яка постачає

теплову енергію, і пов'язують їх із графіком ремонтних робіт

системи централізованого теплопостачання.

Відключення теплових мереж споживачів для виконання ремонту і

подальше їх включення слід здійснювати за узгодженням з

організацією, що постачає теплову енергію.

6.3.84. У теплових мережах, які мають протягом року сезонну

перерву в роботі, капітальний ремонт проводиться, як правило, один

раз на рік у міжсезонний період.

У теплових мережах, які працюють протягом року безперервно,

капітальний ремонт проводиться один раз на два роки одночасно з

ремонтом теплофікаційного устатковання.

Поточний ремонт теплових мереж має виконуватися щороку.

6.3.85. Одночасно з ремонтом магістральних теплопроводів

проводиться ремонт усіх відгалужень від нього, теплових вводів,

вузлів управління, місцевих систем і ЗВТ.

6.3.86. Після закінчення ремонту теплові мережі слід промити

до повного освітлення води і випробовувати підвищеним тиском 1,25

робочого.

За робочий тиск приймається:

- для магістральних теплопроводів і відгалужень до теплового

пункту - тиск на колекторі ДТ (відповідно до режимної карти роботи

теплової мережі);

- для внутрішніх теплопроводів - тиск на подавальному

трубопроводі (колекторі) теплового пункту (відповідно до проекту).

Температура води в тепловій мережі під час випробувань не

повинна перевищувати 40 град. С і бути не нижчою 5 град. С.

За температури зовнішнього повітря нижче 0 град. С під час

випробувань має бути забезпечено можливість заповнення і

спорожнення трубопроводу протягом 1 години.

На час проведення випробувань теплової мережі пробним тиском

теплові пункти і системи теплоспоживання відключають.

Результати випробувань вважаються задовільними, якщо під час

їх проведення у зварних швах труб, фланцевих з'єднаннях, корпусах

арматури тощо не виявлено тріщин, протікань чи запотівань, а також

якщо протягом 10 хвилин не відбувся спад тиску.

Результати випробувань оформляють відповідними актами

(додатки 7 - 9).