44. Система міжнародних відносин та її елементи

Міжнародні відносини — це сукупність різноманітних відносин (політичних, економічних, дипломатичних, ідеологічних) між національними державами або групами національних держав, а також створеними ними світовими й регіональними організаціями, у процесі взаємодії яких складається певний світовий або регіональний правовий порядок.

Головними суб'єктами міжнародних відносин на сучасному етапі є національні держави, які для вироблення певних форм, моделей взаємодії об'єднуються у всесвітні й регіональні міжнародні організації (ООН, МВФ, НАТО та ін.).

Система може складатися з елементів що взаємодіють не лише між собою, а й з самою системою як певною цілісністю, яка, в свою чергу, визначним чином впливає на свої складові. Таким чином, цей комплекс взаємодій призводить до відтворення системної якості, що не може бути зведена до якостей окремих компонентів системи. Тому елементи системи розглядаються як такі, що є вторинними. Вони являють собою первині елементи міжнародної системи, яки підтримають систему в її існуванні, проте створюють лише необхідні, але недостатні передумови для неї. З цієї причини, в рамках системного аналізу міжнародних відносин, елементи системи, - міжнародні актори, - мають лише кількості характеристики і позбавлені якісних. Наслідки дій міжнародних акторів в їх сукупності відтворюють нову реальність, яка переважає реальність окремого актора. Ця реальність є втіленою в структуру міжнародної системи. Співвідношення актор – структура, тому, характеризується приматом останньої. Структура детермінує існування міжнародного актора тим, що визначає рамкові умови для його дій. Таке діалектичне відчуження в рамках внутрішньо системного дуалізму структури і актора є суттєвою ознакою складних систем, до яких й належить міжнародна система.

12 білет

1 пит. Місце політики в суспільному житті її взаємодія з іншими сферами суспільного життя.

Політика відчуває на собі вплив економіки, моралі, права, художньої культури тощо. Але ж й вона діє на ці та інші сфери. Економіка має значний детермінуючий вплив на формування політичної влади. Економіка та політика взаємодіють опосередковано через соціальні відносини. Тому характер їх взаємодії багато в чому залежить від змісту інтересів соціальних груп, що складають те чи інше суспільство. Правова, юридична сфера закріплює в законодавстві основні принципи політичного панування. Воно постає своєрідним індикатором дозрілості політики, держави. Визначає межі припустимої політичної поведінки суб'єктів політичної діяльності. Дослідження проблеми співвідношення політики і моралі бере свій початок ще за давніх часів. У цілому в історії філософської та політичної думки можна визначити три основні підходи. У політиці процес формування та реалізації інтересів первісно пов'язаний з моральним вибором людини. Уявлення про справедливість, характер відносин з державою, про межі свободи та рівність впливають на політичні настанови та поведінку. У відносинах з державою (державною владою) людина керується вимогами користі та моральності.

2 пит. 43.Взаємозв’язок демографічної і соціальної політики.

Демографічна політика — це частина соціальної політики держави, але також самостійна частина зі своїми конкретними цілями і методами. В цьому розумінні, підкреслюють російські вчені Д.І. Валентей і А Л. Кваша, всі запрограмовані заходи в соціальній сфері так чи інакше впливають на демографічну політику, хоча й не підміняють останню.

Реалізується демографічна політика в конкретних планах і програмах, що передбачають покращення умов праці і життя людей, зближення класів та інших соціальних груп суспільства, встановлення рівноправних відносин і справедливої рівності між людьми, підвищення їх життєвого рівня.

Соціальна політика - це діяльність держави, інших політичних та соціальних інститутів, яка направлена на прогресивний розвиток соціальної сфери суспільства, удосконалення умов, способу та якості життя людей, забезпечення певної частини її життєвих потреб, надання громадянам необхідної соціальної підтримки, допомоги та захисту з використанням для цього наявного фінансового та іншого суспільного потенціалу. Соціальна політика держави - одна з головних складових внутрішньої політики держави, її владних структур і політичних сил, що стоять за ними, напрям політичної діяльності, ціллю якого є вирішення соціальних проблем. В соціальній політиці знаходить практичне втілення функціонування соціальної держави.