34

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………..……3

РОЗДІЛ І. Поняття  та ознаки злочину, як суспільно небезпечного діяння…………………………….………………………………..............................6

1.1. Поняття злочину………………………………………………………...6

1.2. Ознаки злочину……………………………………………………..…...9

1.2.1.  Суспільна небезпека  як матеріальна ознака злочину…………….10

1.2.2.  Кримінальна протиправність як формальна ознака злочину…….15

1.2.3. Винність і караність як ознаки злочину…………………………....18

1.3. Малозначність діяння………………………………………………….21

РОЗДІЛ ІІ.  Поняття правопорушення, його відмінність від злочину….24

2.1. Поняття, ознаки, види правопорушення……………………………...24

2.2 Відмінність злочину від інших правопорушень……………………...26

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………......33

ВСТУП

Актуальність теми: Актуальність даної роботи полягає в тому, щоб проаналізувати поняття та складові такого суто юридичного поняття як злочин. Крім того слід розрізняти злочин від інших видів правопорушень, що не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, але є споріднені щодо певних ознак.

В історії кримінального права поняття злочину визначається по-різному, тому точне значення даного поняття необхідне саме для кримінального законодавства. Слід зазначити також, що цей термін є центральним у будь-якій правовій сфері, оскільки без нього неможливо уявити існування всієї науки кримінального права. Також за допомогою нього дається відповідь на те, які діяння є незаконними, які умови необхідні, щоб визнати діяння злочином, а особу, яка його вчинила, - злочинцем, які злочинні дії більш небезпечні для суспільства, які менш.

У наш час розвитку теорії кримінального права поняття злочини і правопорушення виступають як фундаментальні категорії, унаслідок чого питання характеристики і розмежування є як ніколи актуальними, оскільки дозволяють вичленувати які мають підвищену небезпеку обману суспільства конфлікти, котрі наважуються використанням заходів кримінально-правового регулювання, що саме собою виступає однією з основних завдань кримінального права, що визначає актуальність справжнього дослідження.

Крім того, можна виокремити три визначення поняття злочину: формальне, матеріальне і формально-матеріальне.

Формальне визначення - відбиває юридичну природу, юридичні ознаки злочину: злочином визнається таке діяння, яке передбачається законом як кримінальне каране (злочинним є те, що карано, або злочинним є те, що передбачено кримінальним законом). Матеріальне визначення вирізняє лише соціальну сутність злочину, протиріччя його певним соціальним цінностям (злочин - суспільне небезпечне діяння). Формально-матеріальне визначення поєднує в собі соціальну і юридичну характеристику злочину (злочин - суспільне небезпечне і передбачене кримінальним законом діяння).

Якщо поставити питання про те, яке з цих визначень є більш обґрунтованим, більш цінним, то насамперед необхідно мати на увазі, що будь-яке визначення того чи іншого поняття тільки тоді може виконувати свої функції, коли воно максимально точно і вичерпно відображає істотні, типові ознаки певного діяння, явища. У цьому розумінні формально-матеріальне визначення має перевагу - воно дозволяє відповісти не лише на питання, які діяння закон визнає злочином, але й на питання, чому закон визнає їх злочинами, що в сукупності відбиває соціальну і правову природу, суть злочину.

За останні кілька років злочинність в Україні стала явищем загальнонаціонального значення. Якщо раніше боротьба зі злочинністю розглядалась як важлива, проте все-таки обмежена функціями правоохоронних органів, то зараз вона на фоні не досить послідовних і виважених економічних реформ виходить на одне з перших місць серед проблем, що дуже непокоять суспільство. І це не дивно, оскільки тимчасова криміногенна ситуація в Україні являє собою нове якісне явище як за чисельністю злочинних проявів, так і за ступенем руйнівного впливу на життєздатність суспільства, функціонування і безпеку держави, права та свободи її громадян. Необхідно досягти припинення росту злочинності, а потім і помітного її скорочення. Задля цих цілей вживаються політичні, економічні, організаційні, законодавчі та інші заходи.

Юридичною базою боротьби зі злочинністю є кримінальне законодавство. Для того щоб це законодавство було досить ефективним, потрібне його правильне використання. А для цього його необхідно ґрунтовно вивчати з метою кращого знання та застосування у практичній діяльності.

Метою курсової роботи є:Аналіз та виокремлення особливостей поняття злочин, особливостей його складових та їх відмінність від інших видів протиправної поведінки.

Об’єктом дослідження курсової роботи є: охоронювані законодавством суспільні відносини, порушення яких згідно його норм визнаються злочинними.

Предмет дослідження - злочин як кримінально-правова категорія, законодавство яке визначає його ознаки, що дозволяють відмежувати злочин від інших правопорушень.

Методологічну основу роботи склала сукупність сучасних методів і прийомів пізнання об’єктивної дійсності, котра поєднує як загальнонаукові так і спеціальні методи пізнання.

РОЗДІЛ I

Загальна характеристика поняття

злочину, як суспільно небезпечного діяння

1. Поняття злочину

У ст. 3 Конституції України зазначається, що людина,  її  життя  і здоров'я,  честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Порушення цих прав породжує таке суспільно небезпечне діяння як злочин.¹

Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Саме тому йому притаманні усі ті об'єктивні та суб'єктивні властивості, які характеризують будь-яку людську поведінку: фізичні властивості - той чи інший рух тіла або утримання від нього, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей навколишнього світу; психологічні властивості - прояви свідомості і волі, мотивація поведінки, її цілеспрямованість.

Згідно ст. 11 КК злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне, винне, протиправне, каране діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.²

У Кримінальному кодексі Франції 1992 р. визначення поняття злочину взагалі не дається, в ст. 111-2 говориться про те, що закон дає визначення злочинів і проступків та встановлює покарання, які застосовуються до осіб, які їх вчинили. При цьому злочинні діяння КК Франції поділяє па злочини і проступки.

Кримінальний кодекс ФРН 1871 р. в редакції від 02.01.1975 р. у п. 12 гл. 2 першого розділу ("Пояснення термінів") визначає: (1) Злочинами є протиправні діяння, за які передбачено позбавлення волі на строк не менше одного року або більш суворе покарання; (2) Проступками є протиправні діяння, за які передбачено позбавлення волі на більш короткий строк і покарання у вигляді штрафу.

У США існує як федеральне кримінальне законодавство, так і законодавство окремих штатів. У федеральному кримінальному законодавстві визначення поняття «злочинний акт» не дається, а в кримінальних кодексах окремих штатів такі визначення є.

У КК Китайської Народної Республіки дається розгорнуте матеріально-формальне визначення поняття злочину: «Всі діяння, що посягають на державний суверенітет і територіальну цілісність, заподіюють шкоду системі диктатури пролетаріату, порушують соціалістичну революцію і соціалістичне будівництво, громадський порядок, посягають на всенародну власність громадян, їх свободу, демократичні й інші права, а також інші суспільно небезпечні дії, за які в КК передбачене кримінальне покарання, є злочинами».

У Кримінальному кодексі Японії 1907 р. визначення поняття злочину відсутнє, воно дається в теорії кримінального права. Немає визначення поняття злочину і в законодавстві Англії, де діє система прецедентного права. Таке визначення дається практикою та доктриною. Так, у коментованому зводі англійського законодавства Хелсбері визначається: «Здебільшого під злочином розуміється зло, що впливає на безпеку чи процвітання взагалі, тому суспільство зацікавлене його бороти. Часто це моральне зло, тобто поведінка, шкідлива для загального морального духу суспільства».

У ст. 14 КК Російської Федерації від 01.01.1997 р. дається таке означення злочину: «Злочином визнається винно вчинене суспільно небезпечне діяння, заборонене цим Кодексом під загрозою покарання», тобто в цьому визначені вказується чотири ознаки злочину: суспільна небезпечність, протиправність, винність і караність.

Злочин завжди суперечить основним потребам та інтересам суспільного розвитку. А оскільки саме об'єктивні закономірності розвитку суспільства, його потреби та інтереси виступають критерієм, мірилом цінності або антицінностілюдської поведінки, відповідності або невідповідності цим потребам та інтересам, злочин завжди є антигромадською поведінкою.

Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок .

Ст. 11 КК виділяє дві важливі особливості злочину - вчинення злочину винно-навмисно чи необережно, а також караність злочину.³

Злочином називається суспільно небезпечне, винне і каране діяння (дія чи бездіяльність), передбачене кримінальним законом.

Залежно від того, чому надавалося більше значення - соціальній чи правовій характеристиці злочину - можна виділити три визначення поняття злочину: формальне, матеріальне та формально-матеріальне.

Формальне визначення відбивало лише юридичну природу, юридичні ознаки злочину: злочином визнавалося таке діяння, яке передбачалося кримінальним законом як кримінально каране (злочинне те, що каране за кримінальним законом).

Матеріальне визначення підкреслювало соціальну суть злочину, суперечність його певним суспільним цінностям (злочин - суспільно небезпечне діяння).

Формально-матеріальне об'єднує в собі як соціальну, так і правову характеристику злочину (злочин - суспільно небезпечне і передбачене кримінальним законом діяння).