74. Конституційний статус Вищої Ради Юстиції.

Статус Вищої ради юстиції визначається Конституцією України і Законом. Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність. Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, хто входить до її складу за посадою, становить шість років. Вища рада юстиції є юридичною особою, видатки на її утримання визначаються окремо у Державному бюджеті України. Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України, Законом та регламентом Вищої ради юстиції, який затверджується на її засіданні. Вища рада юстиції: 1) вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;2) розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;4) розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів. Рішення з питань, віднесених до компетенції Вищої ради юстиції, приймаються за наявності попередніх висновків відповідного комітету Верховної Ради України, які є обов’язковими.

75. Поняття принципи і функції місцевого самоврядування

У Конституції України проголошено, що «в Україні ви­знається і гарантується місцеве самоврядування» (ст. 7) і закріплено по­няття місцевого самоврядування як права «територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місце­вого значення в межах Конституції і законів України» (ст. 140). Принципи місцевого самоврядування в Україні, встановлені Кон­ституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 4), охоплюють всі аспекти організа ції і функціонування місцевого самоврядування. їх можна поділити на дві групи.

Перша група принципів визначає загальні засади організації та здійснення публічної влади в Україні. Вони закріплені в розділі 1 Кон­ституції України і деякі з них в Законі України «Про місцеве самовря­дування в Україні». До цих принципів можна віднести такі: гуманізм, народовладдя, демократизм, верховенство права, законність.

Друга група відображає принципи місцевого самоврядування як специфічної форми публічної влади. Вони дістали закріплення в Кон­ституції України та в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до положень та вимог Європейської хартії місцевого самоврядування. До цієї групи принципів належать такі: гласність, ко­легіальність, поєднання місцевих і державних інтересів, виборність, правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність у межах повноважень, визначених законом, підзвітність та відповідальність пе­ред територіальними громадами їх органів та посадових осіб, державна підтримка та гарантії місцевого самоврядування, судовий захист прав місцевого самоврядування.

За формами діяльності виокремлюють нормотворчу, установчу, контрольну і правоохоронну функції. За сферами діяльності можна вирізнити такі функції: залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого та загальнодержавного значення; управ­ління комунальною власністю; забезпечення комплексного соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території; надання соціальних послуг населенню; забезпечення законності, громадської безпеки, правопорядку, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян; соціальний захист населення, сприяння працевлаштуван­ню громадян; зовнішньоекономічну; природоохоронну; регулювання земельних відносин; облікову; дозвільно-реєстраційну; інформаційну.