
- •Педагогіка як наука: предмет, завдання та основні категорії. Внесок я. А. Коменського….
- •Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) – основа національної системи навчання і виховання, її складові частини.
- •4. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження, становлення та розвиток
- •Інтеграція та диференціація педагогіки.
- •Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
- •Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдності, свідомості і поведінки, природовідповідність, зв`язок виховання з життям, з працею, виховання особистості в клективі.
- •Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку особистості.
- •Методологія та методи науково-педагогічних досліджень.
- •Суть понять: методи, прийоми та засоби виховання. Класифікація методів виховання, умови їх вибору.
- •Вікові етапи в розвитку особистості. Акселерація.
- •16) Проблема мети виховання
- •35.Фіз.Виховання учнів, його роль, задачі, зміст, форми організації.
- •37.Позакласна та позашкільна робота в системі виховання цілісної особистості.
- •39.Професійно – пед. Та особисті якості вчителя. Основи пед. Етики.
- •41.Самовиховання та перевиховання: суть, фунцйії, етапи.
- •43. Закон України "Про освіту". Система освіти в Україні і принципи її побудови.
- •44. Я.А.Коменський – основоположник наукової педагогіки »Велика дидактика»
- •45. Гуманізація і гуманітаризація навч.-вих. Процесу. Основні ідеї педагогіки співробітництва.
- •46. Урок, як основна форма організації навчального процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.
- •47. Дидактичні погляди к.Д,Ушинського. Вимоги до вчителя.
- •48. Сучасні вимоги до уроку; шляхи підвищення його ефективності. Досвід учителів – новаторів.
- •50.Підготовка вчителя до уроку.
Інтеграція та диференціація педагогіки.
Інтеграція – являє собою об'єднання в єдине ціле раніше розрізнених частин та елементів системи на основі їх взаємозалежності і взаємодоповнюваності. Інтеграція є складним міждисциплінарним науковим поняттям, уживаним у цілому ряді гуманітарних наук: філософія, соціологія, психологія, педагогіка та інш.
Диференціація – враховує типові індивідуальні риси учнів (індивідуальних можливостей кожного учня).
Навчально-виховний процес, який враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за таких умов – диференційованим навчанням. Види диференціації: - за здібностями – паралельні класи від найсильніших до найслабших за рівнем знань; - за відсутністю здібностей: учні, що не встигають з тих чи інших предметів, групуються в класи в яких ці предмети вивчаються за заниженим рівнем; - за майбутньою професією: навчання дітей в художніх, музичних школах та ін.; - за інтересами учнів: навчання в класах чи школах з поглибленим вивченням фізики, математики, хімії, інших предметів; - за талантами дітей.
Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.
Основні етапи процесу виховання – це система виховних заходів, спрямованих на формування всебічної і гармонійно-розвиненої, і особистості.
До об'єктивних чинників належать суспільно-політичні, економічні процеси, що відбуваються в соціумі, події культурного життя, вплив природного середовища тощо. У сучасній Україні — це особливості розбудови держави загалом та системи освіти і виховання зокрема; утвердження в економіці ринкових засад; розвиток соціальної сфери; відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки; розширення меж спілкування з іноземними громадянами.
Суб'єктивні чинники — соціально-педагогічна діяльність сім'ї та громадських організацій; навчально-виховна робота працівників закладів освіти; вплив засобів масової інформації; заходи культурних, позашкільних установ, молодіжних об'єднань та діяльність церкви.
Рушійними силами процесу виховання є сукупність внутрішніх і зовнішніх суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей. До внутрішніх суперечностей належать:
— суперечність між соціально значущими завданнями, які потрібно виконати вихованцю, і факторами, що заважають його зусиллям;
— суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця (вимагає такої побудови виховного процесу, за якої зміст і форми його реалізації не викликали би спротиву в молодої людини). Зовнішні суперечності виявляються у невідповідності між:
— виховними впливами сім'ї і закладу освіти (порушення єдності цих впливів негативно позначається на формуванні особистості вихованця);
— організованим виховним процесом закладу освіти і стихійним впливом на вихованців навколишнього середовища (вимагає подолання негативного впливу девіантних підліткових груп, низькоякісних телепередач тощо);
— різними вимогами вихователів (внаслідок цього у вихованців формується ситуативна поведінка, безпринципність);
— деякими вихованцями, які мають досвід негативної поведінки, і педагогами, однокласниками (однокурсниками), батьками.
Попри те що зовнішні суперечності не є універсальними, обов'язковими для всіх ситуацій, применшувати їх дезорганізуючий вплив не варто. Тому завжди важливо передбачати їх, вживати превентивних заходів, а за необхідності і протидіяти їм.
Етапи процесу виховання.
Процес виховання передбачає певну послідовність етапів, знання особливостей яких дає вихователю змогу спланувати виховну роботу, передбачивши її зміст і методику проведення. Таких етапів виокремлюють чотири:
— Визначення сукупності рис і якостей особистості, які слід сформувати у вихованця (ідеал). Коли йдеться про виховання колективу класу (групи), то мають на увазі досягнення таких результатів, які б відповідали еталону, виробленому на основі мети виховання, поставленої суспільством перед закладом освіти.
— Вивчення індивідуальних особливостей вихованця (колективу), його позитивних рис, недоліків у характері й поведінці, визначення рис, які ще не сформовані або перебувають у зародку. Знання особистості вихованця (колективу), порівняння її з ідеалом дає змогу спрогнозувати її розвиток. Зважаючи на це, планують виховну роботу, ознайомлюють вихованця (колектив) із запланованим і домагаються прийняття пропонованого взірця для наслідування.
— Реалізація програми виховання шляхом залучення вихованців до різних видів діяльності, участь у яких сприяє формуванню досвіду поведінки відповідно до ідеалу.
— Самостійна робота учня (студента) над собою. Початок такої роботи свідчить про досягнення мети цього етапу.