§ 4. Протидія та запобігання військовим злочинам органами Прокуратури

Заходи, що вживаються прокурорсько-слідчими працівниками військових прокуратур, повинні бути спрямовані не тільки проти конкретних осіб, а й перешкоджати здійсненню злочинного наміру, усувати причини та умови, які сприяють злочинам.

У цьому зв'язку важливе значення мають принципи протидії та запобігання злочинності, які покладені в основу діяльності військової прокуратури України. Серед них насамперед слід назвати такі: принципи законності, соціально-економічної та наукової обґрунтованості, системності, практичної спрямованості, взаємодії з іншими органами державної влади та з іншими громадськими інститутами. Військова прокуратура, як складова частина системи органів прокуратури України, здійснює зазначену діяльність виходячи з названих принципів з урахуванням особливостей, притаманних воєнній організації держави.

Порядок діяльності військових прокурорів щодо протидії та запобігання злочинності визначаються Конституцією України, Законами України «Про прокуратуру», «Про засади запобігання та протидії корупції», іншими законодавчими актами, галузевими наказами Генерального прокурора України.

Діяльність військової прокуратури щодо протидії та запобігання злочинності умовно можна розподілити на такі напрями: (стр. 347) профілактика злочинів до порушення кримінальної справи, у процесі провадження досудового слідства, розгляду справи у військовому суді, здійснення нагляду військового прокурора за виконанням судових рішень у кримінальних справах, координація діяльності по боротьбі зі злочинністю.

Перший напрям реалізується через проведення прокурорських перевірок у військових частинах, установах, організаціях, призначення відповідних ревізій. Для цього залучаються фахівці, отримуються пояснення від посадових, військових службових осіб, а також вживаються заходи щодо відшкодування заподіяних державі збитків. У разі виявлення нестачі, ознак розкрадання, незаконного використання військового майна, грошових коштів за результатами перевірки, за наявності підстав порушується кримінальна справа або виноситься постанова про відмову у порушенні кримінальної справи.

Так, на виконання Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 вересня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо зниження рівня загроз у сфері зберігання ракет, боєприпасів та компонентів рідкого ракетного палива Збройних Сил України» від 13 листопада 2008 року № 1035/2008 органами прокуратури проводяться перевірки додержання законодавства щодо забезпечення життєдіяльності баз, складів, арсеналів та використання бюджетних коштів на зазначені цілі. За результатами проведених перевірок вживаються заходи прокурорського реагування.

З метою нагляду за станом виконання службовими особами органів військового управління законодавства про охорону здоров'я вживаються заходи, спрямовані на запобігання насильницьких злочинів і травматизму серед особового складу військових формувань. Військові прокурори повинні регулярно отримувати відповідну інформацію з військово-медичних закладів, виявляти приховані випадки насильницьких злочинів та інших злочинів, які призводять до травмувань військовослужбовців. При цьому слід звертати особливу увагу на адекватність заходів з боку військових службових осіб щодо усунення причин насильницьких та інших злочинів, що призводять до травмування військовослужбовців, військовозобов'язаних (резервістів), службовців тощо.

Якщо в процесі перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурори повинні вживати інші (стр. 348) заходи реагування до осіб, які вчинили правопорушення, що не містять ознак злочину. Зокрема, ними можуть бути заходи адміністративного впливу, наприклад, складання протоколу про вчинення корупційного чи адміністративного правопорушення, накладення дисциплінарного стягнення, притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, заявлення позовів до суду тощо.

У процесі провадження досудового слідства у кримінальній справі важливе значення має своєчасне обрання слідчим військової прокуратури відповідного запобіжного заходу щодо підозрюваного, обвинуваченого з метою недопущення вчинення ними нового злочину (статті 148-165-3 КПКУкраїни).

Кримінально-процесуальний кодекс (ст. 23-1) зобов'язує слідчого у кожній кримінальній справі виявляти причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, та вносити подання у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі про їх усунення. У разі невжиття заходів командирами військових частин, органами дізнання щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, прокурор повинен вжити відповідні заходи реагування, у тому числі й пов'язані з притягненням винних осіб до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності.

При розгляді кримінальної справи у військовому суді прокурор має вжити всі передбачені законом заходи для доведення вини підсудного у вчиненні інкримінованих злочинів. З цією метою він бере безпосередню участь у дослідженні доказів судом, об'єктивно і неупереджено оцінює їх, висловлюючи обґрунтовані міркування з питань, що виникають в ході судового слідства. На цій стадії кримінального судочинства прокурор зобов'язаний виявляти причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносити пропозиції суду про винесення з цих питань окремої ухвали.

Важко переоцінити значення судового розгляду кримінальних справ у місцях дислокації військових частин. Розгляд кримінальної справи у присутності військовослужбовців, призначення покарання винному має водночас і запобіжні цілі, оскільки впливає на психіку тих військовослужбовців, які здатні вчинити злочини. Для досягнення таких цілей велике значення має невідворотність покарання, розкриття кожного злочину, вчиненого військовослужбовцем чи військовозобов'язаним (резервістом) і призначенням відповідного покарання. (стр. 349)

Нагляд військового прокурора за виконанням судових рішень у кримінальних справах є важливим напрямом прокурорської діяльності щодо протидії та запобігання злочинам у військових формуваннях. Виконання таких покарань, як службові обмеження для військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк з випробуванням покладається на командування військової частини (установи, організації), у якій проходить службу засуджений. Комплекс організаційно-правових та виховних заходів, які повинні здійснюватися органами військового управління при виконанні зазначених видів покарань, має позитивно впливати як безпосередньо на військовослужбовця, що відбуває покарання, так і на його співслужбовців. У разі неналежного виконання командуванням військової частини законів при виконанні вироків, постанов і ухвал суду стосовно військовослужбовців, які відбувають покарання, поєднані з подальшим проходженням служби, прокурор має вжити відповідні заходи реагування.

З метою своєчасного виявлення порушень закону, пов'язаних з обмеженням прав і свобод людини, необхідно щомісячно здійснювати перевірки законності та умов тримання на гауптвахті військовослужбовців, які відбувають зазначений вид покарання, та один раз на півріччя - законності та умов відбування покарання у виді тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні.

Крім того, реалізуючи повноваження щодо координації діяльності по боротьбі зі злочинністю, військові прокурори у межах своєї компетенції мають сприяти налагодженню такого рівня взаємодії між військовими правоохоронними органами, який би давав змогу своєчасно й ефективно здійснювати заходи щодо протидії та запобігання злочинам.

Практично вся запобіжна діяльність органів військової прокуратури має орієнтуватися на досягнення конкретного результату. Це зобов'язує військових прокурорів систематично аналізувати та узагальнювати слідчу й наглядову практик з метою виявлення та недопущення в майбутньому фактів формалізму у всіх його проявах, гонитви за позитивними показниками діяльності та інших дій, що лише створюють видимість ефективної роботи за відсутності дійсних її результатів. (стр. 350)