Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
криминология кальман.rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.73 Mб
Скачать

§ 6. Віктимологічна профілактика злочинів

Самостійним напрямом кримінологічної профілактики є віктимологічна. У кримінології поведінка жертви розглядається з боку її ролі у вчиненні злочину, тобто як криміногенний об'єкт. Кримінологічне значення має не всяка поведінка жертви, а тільки така, що сприяє виникненню злочинної рішучості чи її реалізації або формуванню кримінологічної ситуації (віктимнісь жертви). Віктимність проявляється на індивідуальному і масовому рівнях. На індивідуальному рівні віктимність визначається як потенційна «здатність» окремої особи за певних умов стати жертвою злочину. Віктимність як соціальне явище на масовому рівні - це сукупність усіх актів заподіяння шкоди фізичним особам і потенційна уразливість населення в цілому та окремих його груп. Отже, очевидна необхідність проведення специфічних заходів, спрямованих на зниження віктимної поведінки населення. Метод девіктимізації передбачає: а) профілактично-виховні заходи щодо запобігання віктимізації; б) навчання населення способам захисту і (стр. 31) самозахисту (консультативні, освітні заходи щодо особистої безпеки й охорони власності; навчальні курси щодо самозахисту, розповсюдження пам'яток, буклетів, нарисів, статей, в яких викладаються поради як не стати жертвою злочину,- технічні засоби), в) організаційно-управлінські заходи (належне освітлення міст, устаткування засобами негайного зв'язку населення з міліцією); г) обмежувальний напрям заходів (виявлення латентних потерпілих і запобігання їх ризиковій легковажній поведінці; г) нормативно- правові заходи (законодавства про допомогу жертвам злочинів та ін.); д) підвищення рівня правових знань.

§ 7. Діяльність громадських організацій і окремих громадян щодо протидії та запобігання злочинам

Тісний зв'язок спеціалізованих суб'єктів протидії злочинності з сім'єю, населенням і громадськими організаціями забезпечує досить високу ефективність запобіжної практики. Сім'я, громадські, релігійні організації, ради профілактики, козацькі організації, фонди, рухи та багато інших організацій громадського контролю займаються виховною профілактичною роботою. Досить сказати, що понад двісті громадських організацій задекларували в своїх статутних документах діяльність щодо запобігання і протидії корупції й злочинності. Всі ці суб'єкти в змозі вирішувати завдання ранньої та посткримінальної профілактики.

Що ж до окремих громадян, то в Конституції України, інших законодавчих актах (кримінальне, кримінально-процесуальне, адміністративне законодавство) є норми, які встановлюють обов'язок і правомірність дій громадян при захисті інтересів держави, власних законних інтересів та прав, прав інших громадян від злочинних посягань. Соціальна активність громадян у сфері запобігання злочинності полягає в: а) участі у діяльності громадських організацій; б) участі у діяльності трудових колективів; в) неформальній реалізації громадського обов'язку. Форми останньої можуть бути такі: сприяння усуненню криміногенних явищ і процесів у різних сферах господарювання, управління; заяви про відомі факти готування до злочинів; реалізація права на необхідну оборону, крайню необхідність, затримання особи, яка вчинила злочин; сприяння запобіганню рецидиву злочинів з боку засуджених (шефська допомога, наставництво тощо). (стр. 32)

Форми й методи роботи громадських формувань, їх права та обов'язки визначені у законах України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» та «Про засади запобігання та протидії корупції» досить повно.