
- •Isbn 966-96559-5-1
- •Передмова
- •Розділ і. Теоретичні і прикладні проблеми протидії злочинності в україні
- •§ 1. Поняття і зміст діяльності щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 2. Структура та загальна характеристика діяльності щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 3. Принципи протидії та запобігання злочинності
- •§ 4. Об'єкт протидії та запобігання злочинності, його поняття, властивості та класифікація
- •§ 5. Суб'єкти протидії та запобігання злочинності, основні напрями їх діяльності
- •§ 6. Віктимологічна профілактика злочинів
- •§ 7. Діяльність громадських організацій і окремих громадян щодо протидії та запобігання злочинам
- •Рекомендована література:
- •Розділ II. Правове та інформаційно-аналітичне забезпечення протидії злочинності
- •§ 1. Правове забезпечення протидії та запобігання злочинності
- •§ 2. Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення протидії та запобігання злочинності
- •§ 3. Статистичний аналіз злочинності
- •Дані про потерпілих в Україні
- •Структура злочинності в Україні у 2006-2009 pp.
- •§ 4. Методи збору, аналізу і узагальнення кримінологічної інформації про причини та умови злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ III. Кримінологічне прогнозування і планування заходів протидії та запобігання злочинності
- •§ 1. Поняття, завдання і види кримінологічного прогнозування
- •§ 2. Поняття, завдання і види кримінологічного планування
- •§ 3. Участь прокуратури та інших правоохоронних органів у розробці і плануванні заходів протидії та запобігання злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ IV. Основні напрями діяльності органів прокуратури щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 1. Поняття і загальна характеристика діяльності прокуратури щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 2. Протидія та запобігання злочинам засобами прокурорського нагляду
- •§ 3. Кримінологічна діяльність прокурора на стадії досудового слідства
- •§ 4. Кримінологічна діяльність прокурора у кримінальному судочинстві
- •§ 5. Координаційні повноваження прокурора й організаційно- правові засади їх здійснення
- •§ 6. Кримінологічна діяльність прокуратури при здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та застосуванні інших заходів примусового характеру
- •Рекомендована література:
- •Розділ V. Протидія злочинності органами дізнання та досудового слідства
- •§ 1. Причини і умови, що сприяють вчиненню злочину, як предмет доказування на стадії досудового розслідування
- •§ 2. Виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, по конкретним кримінальним справам
- •§ 3. Основні напрями діяльності органів дізнання та досудового слідства щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину
- •Рекомендована література:
- •Розділ VI. Протидія злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 1. Основні стратегії протидії та запобігання злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 2. Моделі протидії злочинності в країнах Західної Європи, сша та в країнах Азії
- •§ 3. Суб'єкти протидії злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 4. Організація і методи роботи поліції, прокуратури й установ, які виконують покарання з протидії злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 5. Діяльність міжнародних організацій і міжнародне співробітництво у сфері протидії та запобігання злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ VII. Проблеми протидії насильницьким злочинам
- •§ 1. Поняття та види насильницьких злочинів
- •§ 2. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів
- •Статистичні дані щодо умисних убивств і умисних тяжких тілесних ушкоджень за 2000-2009 роки
- •Статистичні показники складу виявлених осіб, які вчинили умисне убивство у 2001 -2009 роках
- •§ 3. Особливості детермінації насильницьких злочинів
- •§ 5. Протидія та запобігання насильницьким злочинам
- •§ 6. Діяльність органів прокуратури з протидії та запобігання насильницьким злочинам
- •Рекомендована література:
- •Розділ VIII. Проблеми протидії злочинам у сфері господарської діяльності
- •§ 1. Поняття та види злочинів у сфері господарської діяльності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері господарської діяльності
- •§ 3. Основні кримінологічні риси особи, яка вчинила злочин у сфері господарської діяльності
- •§ 4. Фактори, причини та умови злочинів у сфері господарської діяльності
- •§ 5. Протидія та запобігання злочинам у сфері господарської діяльності
- •Рекомендована література:
- •Розділ IX. Проблеми протидії злочинам у сфері службової діяльності
- •§ 1. Поняття злочинів у сфері службової діяльності та суміжні поняття
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері службової діяльності та осіб, які їх вчинюють
- •§ 3. Фактори, причини та умови злочинів у сфері службової діяльності
- •§ 4. Протидія і запобігання злочинам у сфері службової діяльності та корупції
- •§ 5. Діяльність органів прокуратури щодо протидії і запобігання злочинам у сфері службової діяльності та корупції
- •Рекомендована література:
- •Розділ X. Проблеми протидії злочинам проти правосуддя
- •§ 1. Поняття та система злочинів проти правосуддя
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів проти правосуддя та осіб, які їх вчинили
- •§ 3. Фактори, причини та умови скоєння злочинів проти правосуддя
- •§ 4. Загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи протидії й запобігання злочинам проти правосуддя
- •§ 5. Протидія та запобігання злочинам проти правосуддя органами прокуратури
- •Рекомендована література:
- •Розділ XI. Проблеми протидії організованій злочинності
- •§ 1. Поняття та види організованих злочинних угруповань
- •§ 2. Кримінологічна характеристика організованої злочинності та осіб, які вчинили злочини у складі організованої злочинної групи
- •§ 3. Фактори, що обумовлюють виникнення, існування, поширення та відтворення організованої злочинності
- •§ 4. Здгдльносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи протидії і запобігання організованій злочинності
- •§ 5. Міжнародне співробітництво в сфері протидії та запобігання організованій злочинності
- •§ 6. Органи прокуратури як суб'єкти протидії та запобігання організованій злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ XII. Проблеми протидії злочинам, вчинюваним засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 1. Поняття злочинів, вчинюваних особами, засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів, вчинюваних особами, засуджених до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 3. Причини і умови злочинів, вчинюваних особами, засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 4. Протидія та запобігання злочинам, вчинюваним засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 5. Протидія та запобігання злочинам, вчинюваним засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру органами прокуратури
- •Рекомендована література:
- •Розділ XIII. Проблеми протидії злочинам неповнолітніх
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •§ 2. Фактори, причини та умови, які обумовлюють злочинність неповнолітніх
- •§ 3. Проблеми протидії та запобігання злочинам неповнолітніх
- •§ 4. Проблеми запровадження системи ювенальної юстиції в Україні
- •§ 5. Діяльність органів прокуратури щодо протидії та запобігання злочинам неповнолітніх, захисту їх прав і свобод
- •Рекомендована література:
- •Розділ XIV. Проблеми протидії злочинам проти довкілля
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів проти довкілля та осіб, які їх вчинили
- •§ 2. Фактори, причини та умови злочинів проти довкілля
- •§ 3. Загальносоціальні і спеціально-кримінологічні особливості протидії та запобігання злочинам проти довкілля
- •§ 4. Діяльність органів прокуратури щодо протидії та запобігання злочинам проти довкілля
- •Рекомендована література:
- •Розділ XV. Проблеми протидії злочинам проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)
- •§1. Кримінологічна характеристика військових злочинів та осіб, які їх вчинили
- •Кількість загальнокримінальних злочинів, вчинених військовослужбовцями
- •Структура військових злочинів
- •§ 2. Фактори, причини та умови, які сприяють вчиненню військових злочинів
- •Оцінка діяльності держави у вирішенні проблем Збройних сил України
- •§ 3. Проблеми протидії злочинам у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
- •§ 4. Протидія та запобігання військовим злочинам органами Прокуратури
- •Рекомендована література:
- •Проблеми протидії злочинності
§ 2. Фактори, причини та умови, які сприяють вчиненню військових злочинів
Збройні сили України є частиною нашого суспільства, тому і фактори військової злочинності є наслідком тих соціальних протиріч, які притаманні суспільству у цілому. Водночас йдеться не про всі суспільні протиріччя, характерні для розвитку суспільства, а про їх негативні складові, які створюють передумови для вчинення злочинів військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань.
За своїм змістом вони можуть бути розподілені на протиріччя на:
фінансові (відсутність належного бюджетного фінансування Збройних сил України та інших військових формувань);
політичні (наприклад, неодноразові зміни політичних рішень стосовно доктрини функціонування збройних сил);
соціально-психологічні (нездоровий моральний клімат у суспільстві, правовий нігілізм, недоліки виховання);
правові (недосконалість законодавства, яке регламентує проходження військової служби);
організаційно-управлінські (відсутність узгодженої позиції між законодавчими та виконавчими органами влади з питань військового будівництва);
інформаційні (викривлення інформаційного супроводу діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань засобами масової інформації);
криміногенні (вплив факторів, які обумовлюють злочинність у державі в цілому);
соціальні (недостатня соціальна захищеність окремих категорій військовослужбовців).
Однією з проблем протидії військовим злочинам є недосконалість законодавчої бази з цього питання. Так, незважаючи на підвищену суспільну небезпечність військових злочинів, санкцією жодної статті, що знаходяться у розділі XIX Кримінального кодексу (стр. 340) України, додаткові покарання не передбачені. У разі, якщо вчинення злочину військовослужбовцем було пов'язано з його посадою або із зайняттям певною діяльністю, суд має право призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у межах, встановлених ст. 55 КК України.
Додаткове покарання у виді позбавлення військового звання може бути застосовано судом лише до військовослужбовця, який вчинив тяжкий або особливо тяжкий злочин, із наведенням у вироку мотивів призначення цього виду додаткового покарання. Позбавлення військового звання у разі вчинення військовослужбовцем злочину середньої тяжкості або невеликої тяжкості законом не передбачено. Водночас про можливість позбавлення військового звання за вчинення дисциплінарного правопорушення йдеться у Дисциплінарному статуті Збройних сил України (статті 48-52, 62, 68). Це при тому, що суспільна небезпечність дисциплінарного проступку набагато нижча, ніж злочину.
У ст. 148-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність службових осіб за використання в особистих або інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їм у службове користування службових приміщень, засобів транспорту чи зв'язку, техніки або іншого державного майна, якщо зазначені дії завдали державі шкоду на суму, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водночас відповідальність за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем у формі незаконного використання транспортних засобів, споруд, іншого військового майна (ст. 423 КК України) настає лише за умови заподіяння істотної шкоди, що полягає у спричиненні матеріальних збитків на суму 250 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, військовослужбовець, який спричинив державі шкоду, яка дорівнює, скажімо, 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не може бути притягнутий ні до адміністративної, ані до кримінальної відповідальності.
Керівні документи з питань притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності також містять багато протиріч. Так, в Інструкції про порядок проведення службового розслідування у (стр. 341)
Збройних силах України взагалі відсутні: визначення понятті службового розслідування; посилання на можливість ініціювання призначення службового розслідування для зняття безпідставних, як на думку військовослужбовця, звинувачень чи підозр; констатація можливості особи відмовитися від дачі пояснень відповідно до вимог ст. 63 Конституції України; вказівка на обов'язковість ознайомлення зі службовим розслідуванням юриста.
Зазначені недоліки законодавчого характеру ускладнюють притягнення винних осіб до кримінальної, адміністративної та матеріальної відповідальності, а в деяких випадках тягнуть відміну прийнятих рішень судом або взагалі унеможливлюють адекватне реагування держави на вчинене військовослужбовцем правопорушення.
Так, за результатами проведеного Науково-дослідним центром гуманітарних проблем Збройних Сил України в 2007 році соціологічного дослідження іміджевих характеристик Збройних сил України в сучасних умовах, 35% військовослужбовців строкової служби з числа опитаних не задоволені розміром свого грошового забезпечення, 15% - житловими умовами та 18% - умовами відпочинку та організацією дозвілля. З опитаних військовослужбовців служби за контрактом солдатського та сержантського складу 38% не задоволені розміром свого грошового забезпечення, 44% - житловими умовами, 31% - умовами відпочинку й організацією дозвілля.
Вчиненню злочинів військовослужбовцями строкової служби та служби за контрактом сприяє те, що внаслідок падіння престижу військової служби продовжується масовий відтік зі Збройних Сил України та інший військових формувань найбільш підготовлених, дієздатних та енергійних молодих офіцерів. Ті, хто залишився служити, не завжди можуть вчасно зреагувати на ту чи іншу конфліктну ситуацію у військовому колективі, прийняти виважене та своєчасне рішення. Водночас старші офіцери на посадах командира батальйону та вище, які мають певний досвід керівництва підлеглими, у разі вчинення підлеглими дисциплінарного правопорушення або злочину не поспішають інформувати про це військову прокуратуру та Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, а іноді навіть вживають заходів щодо укриття вчинених суспільно небезпечних діянь від командування та правоохоронних органів. (стр. 342)
Особливо дана ситуація характерна щодо таких категорій злочинів, як самовільне залишення військової частини або місця служби, порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого, розкрадання військового майна тощо.
Залишені без належного реагування порушення чинного законодавства з боку як солдат, так і їх командирів призводять до відчуття військовослужбовцями своєї безкарності, а відтак провокують подальшу зухвалість у скоєні інших суспільно небезпечних діянь, сприяють підвищенню рівня латентної злочинності у військових формуваннях.
Що стосується злочинів, які вчинюються особами офіцерського складу, прапорщиками та військовослужбовцями служби за контрактом, то основними факторами, причинами та умовами їх скоєння можна назвати: несприятливі соціально-економічні умови проходження військової служби, низький рівень соціальної захищеності; недоліки у підборі кадрів на відповідні посади; обіймання окремими військовими службовими особами однієї посади протягом тривалого часу; відсутність коштів на проведення повноцінної бойової підготовки військовими підрозділами, частинами тощо; недосконалість обліку та порушення порядку зберігання військового майна,- віддаленість органів військового управління вищого рівня, контролюючих та прокурорсько-слідчих органів; бажання деяких командирів і начальників використати своє службове становище для незаконного збагачення за рахунок держави; неналежне виконання окремими військовослужбовцями своїх обов'язків, пов'язаних із проходженням та несенням військової служби.
Так, за результатами соціологічного дослідження, проведеного Науково-дослідним центром гуманітарних проблем Збройних Сил України у 2005 році, лише 11 % офіцерів дали позитивну оцінку діяльності держави у вирішенні проблем Збройних Сил України. Цей показник ще раз засвідчив високий рівень незадоволеності офіцерів турботою держави про Збройні сили України. Динаміка зазначеного показника має такий вигляд: у 2001 році - 92%, 2002 році - 82%, 2003 році - 63%, 2004 році - 72%, у 2005 році - 85% було незадоволених турботою органів державної влади про Збройні сили України (див. табл. 3). (стр. 343)