§ 4. Діяльність органів прокуратури щодо протидії та запобігання злочинам проти довкілля

Конституцією України встановлюються правові засади екологічної політики держави. Передусім це обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку, гарантування громадянам права на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище, встановлення обов'язку відшкодування шкоди у разі порушення цього права.

Діяльність прокуратури щодо запобігання і протидії злочинам проти довкілля та забезпечення екологічної законності й правопорядку випливає з покладеного п. 5 ст. 121 Конституції України на систему органів прокуратури України нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами.

Найважливіше положення щодо екологічних прав людини знайшло своє відображення у ст. 50 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства та природи, діяльність прокуратури зосереджується на нагляді за додержанням законів, що містять природноресурсні та охоронні норми, які забезпечують правове регулювання у галузях використання природних ресурсів, (стр. 318) охорони навколишнього природного середовища і екологічної безпеки. В разі виявлення порушень законів у сфері довкілля прокурор зобов'язаний у межах своєї компетенції вжити заходів реагування щодо припинення та усунення екологічного правопорушення, виявленого внаслідок перевірки, відновлення порушеного права та притягнення винних у цьому порушенні осіб до установленої чинним законодавством відповідальності. У зв'язку з цим пріоритетним напрямом у природоохоронній діяльності є удосконалення діяльності правоохоронних органів, забезпечення практичних працівників кримінологічними засобами, прийомами та методами, спеціально призначеними для виконання завдань з виявлення, розслідування екологічних злочинів та їх запобігання.

Структура екологічного законодавства України є об'ємною та складною. Варто зазначити, що для розслідування злочинів проти довкілля і їх запобігання базовими з точки зору правової основи розслідування, окрім Кримінального кодексу України та крмінально-процесуального кодексу України, слід назвати низку законів України, а також підзаконних нормативних актів міністерств, відомств, місцевих органів влади й управління з питань охорони «колишнього природного середовища. Насамперед це: Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про охорону атмосферного повітря», Закон України «Про екологічну експертизу», Закон України «Про тваринний світ», Закон України «Про природно-заповідний фонд України», Закон України «Про мисливське господарство та полювання», Закон України «Про рослинний світ», Закон України «Про Червону книгу України», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Гірничий Закон України, Земельний кодекс України, Лісовий кодекс України, Водний кодекс України, Кодекс України про надра, а також нормативні акти Кабінету Міністрів України: «Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами», «Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», «Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» й інші.

Також слід враховувати, що за правопорушення у сфері рони природи, незаконне використання природних ресурсів та (стр. 319) інші делікти відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення настає адміністративна відповідальність.

Нормативна регламентація охорони навколишнього природного середовища здійснюється національним законодавством України відповідно до міжнародних актів. Серед основних міжнародних актів, що визначають напрями міжнародного співробітництва у природоохоронній галузі і були ратифіковані Україною, потрібно назвати: Міжнародну Конвенцію про водно- болотні угіддя; Міжнародну Конвенцію про біологічне різноманіття; Рамкову Конвенцію ООН про зміну клімату; Конвенцію про охорону дикої флори, фауни та природних середовищ існування в Європі; Конвенцію про захист Чорного моря від забруднення; Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.

В Україні відбуваються процеси адаптації національного законодавства (в тому числі й екологічного) до законодавства Європейського Союзу. Згідно із Законом України «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» пріоритети мають надаватися законодавчим актам України, які сприятимуть правовому забезпеченню заходів щодо захисту довкілля та раціонального природокористування.

Україна є учасницею понад 30 міжнародних природоохоронних конвенцій, зокрема Конвенції про водно- болотні угіддя як середовища існування водоплавних птахів (1971 p.), Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 p.), Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (1979 p.), Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (1979 p.), Віденської конвенції про охорону озонового шару (1985 p.), Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (1992 p.), Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (1992 p.), Конвенції про біологічну різноманітність (1992 p.), Конвенції про ядерну безпеку (1994 p.), Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (1999 р.) тощо. Ці документи є складовими правових основ діяльності прокуратури в сфері охорони навколишнього середовища. (стр. 320)

Україна уклала низку міждержавних двосторонніх угод, які встановлюють процедуру надання правової допомоги у кримінальних справах (з Китаєм, 1992 p.; Польщею, 1993 p.; Литвою, 1993 p.; Молдовою, 1993 р._; Грузією, 1995 p.; Естонією, 1995 p.; Латвією, 1995 p.; Монголією, 1995 р.,- В'єтнамом, 2000 p.). Урегульовано окремі аспекти співробітництва в сфері кримінального судочинства, які забезпечують процедуру виконання процесуальних дій (договори з Канадою, 1996 р.; США, 1998 p.; урядом Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, 1995 р.).

Через низку причин міждержавні договори й угоди не дають змоги в повному обсязі вирішити всі питання, що виникають в Україні у сфері протидії екологічним злочинам. За такої ситуації Генеральна прокуратура України уклала угоди (меморандуми) про правову допомогу і співробітництво із прокуратурами більшості держав і з усіма країнами СНД, зокрема Міністерством юстиції Канади (1992 p.); Міністерством юстиції США (1993 p.); Державною службою прокуратури Англії та Уельсу (1996 p.); Федеральною прокуратурою Швейцарії (1999 p.); прокуратурою Німеччини (1996 p.); Генеральною прокуратурою Литви (1992 p.); Генеральною прокуратурою Латвії (2000 р); прокуратурою Російської Федерації (1993 p.); прокуратурою Молдови (1993 p.); Генеральною прокуратурою Киргизії (1993 p.); Прокуратурою Республіки Білорусь (1993 p.); прокуратурою Вірменії (1994 p.); прокуратурою Республіки Грузія (1994 р.) та іншими.

У ретроспективному аспекті практику відомчого нормативно- правового регулювання прокурорського нагляду за додержанням законів у галузі охорони довкілля характеризує кілька етапів. Були послідовно прийняті накази Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів, що стосуються охорони навколишнього природного середовища» від 2 квітня 1992 року № 12, «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства» від 2 квітня 11997 року № 8, «Про подальше удосконалення організації та посилення прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства» від 1 вересня 1999 року № 1, «Пpo організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону навколишню середовища» від 28 жовтня 2002 року 9 3/2. (стр. 321)

Сьогодні діяльність органів прокуратури у галузі охорони довкілля регулюється наказом Генерального прокурора України «Про особливості організації прокурорського нагляду за додержанням законів щодо охорони навколишнього природного середовища» від 23 жовтня 2009 року № 3/2гн.

Крім того, прокурорський нагляд у сфері екологічних правовідносин охоплюється наказом Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, держави та публічних інтересів» від 19 вересня 2005 року № 3. У цьому документі визначено загальні засади та основні напрями наглядової діяльності щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. Проте серед цих напрямів відсутні екологічні права людини та екологічні інтереси держави, що передбачені відповідно статтями 13, 14, 16, 50, 66 та 142 Конституції України. Утім, лише у п. 4 вказаного наказу міститься вимога зосередити зусилля на додержанні законів, спрямованих на захист економічних інтересів держави від неправомірних посягань, зокрема щодо земельних ресурсів та природного середовища.

За загальним правилом дія законів, щодо додержання і застосування яких здійснює нагляд прокуратура, обмежена територією держави. Втім, деякі закони України передбачають можливість їх застосування в окремих територіальних межах, що мають відмінний від території суверенної держави правовий статус. Зокрема, національне екологічне законодавство поширює свою дію, крім території України, на її континентальний шельф і виключну (морську) економічну зону, де складаються специфічні правовідносини, пов'язані із використанням природних ресурсів, зокрема видобутком вуглеводнів та мінеральної сировини (ст. 13 Конституції України, пункт «б» ст. 20, статті 35, 39 та 64 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, ст. 2 Гірничого закону України від 6 жовтня 1999 року, ст. 10 Закону України «Про нафту і газ» від 12 липня 2001 року тощо).

Прокурорський нагляд за додержанням природоохоронного законодавства слід забезпечити передусім з таких пріоритетних питань:

1. Збереження, використання, охорони та відтворення природних ресурсів, а саме: об'єктів природно-заповідного фонду, (стр. 322) земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу, морського середовища, територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

• Особливу увагу приділяти нагляду за додержанням законів щодо охорони земельних ресурсів. Принципово реагувати на факти протиправного вилучення або відчуження земель природоохоронного, оздоровчого, заповідного, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду з державної та комунальної власності, надання їх у власність, користування й оренду, а також незаконної їх приватизації.

• Захисту життя і здоров'я громадян, навколишнього природного середовища від негативного впливу господарської та іншої діяльності, особливо при поводженні з токсичними, радіоактивними й іншими небезпечними для довкілля речовинами, побутовими, промисловими відходами, у тому числі при їх ввезенні, транспортуванні та захороненні на території України.

• Порядку встановлення суб'єктам господарювання обов'язкових зборів і платежів за користування природними ресурсами, їх надходження до державного та місцевих бюджетів, а також відшкодування збитків і втрат, заподіяних унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

• Цільового використання бюджетних та інших коштів, виділених на охорону довкілля, збереження природної різноманітності флори та фауни, ліквідацію наслідків екологічного забруднення, природних і техногенних явищ та їх попередження.

Інституціональну основу діяльності прокуратури щодо протидії та запобігання екологічним злочинам утворює Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. Особливо важливою в інституціональному аспекті є норма, яка передбачає в разі необхідності створення у складі органів прокуратури України спеціалізованих екологічних підрозділів.

Отже, необхідність реалізації індивідуальних і публічних екологічних інтересів забезпечується наявністю екологічної (стр. 323) компетенції прокуратури. І навпаки - наявність такої компетенції (чітко визначених цілей, функцій, предмета відання і повноважень) покликана виключити для прокурорів можливість здійснювати свою діяльність інакше, ніж на засадах офіційності (публічності).

Правова природа прокурорської діяльності щодо запобігання злочинам проти довкілля зумовлена соціальним призначенням прокурорського нагляду. Основний зміст діяльності прокуратури в галузі охорони довкілля - створити відповідний режим екологічної законності.

Для цього прокуратура наділена імперативними повноваженнями щодо виявлення (ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру») та реагування на виявлені екологічні правопорушення (ч. 2 ст. 20, статті 21 24 Закону України «Про прокуратуру»). Серед загальних прав прокурорів при здійсненні нагляду законодавець виокремлює право звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону довкілля, та про припинення екологічно небезпечної діяльності (ст. 37 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»), тобто право прокурора на превентивний екологічний позов.

У галузі охорони довкілля екологічну компетенцію прокуратури утворюють акти реагування на правопорушення, усунення яких не входить до компетенції інших державних правоохоронних та контролюючих органів.

Зважаючи на те, що найвищу суспільну небезпек мають екологічні злочини, які посідають окреме місце серед екологічних правопорушень, важливим є реалізація прокурорами права порушувати кримінальну справу. При цьому не повинно допускатися прийняття таких рішень проти громадян та посадових осіб за фактами вчинення малозначних злочинів у сфері довкілля, які мають порушуватися органами досудового слідства відповідно до правил підслідності чи реалізуватися у протокольній формі досудової підготовки; можуть бути реалізовані іншими засобами прокурорського реагування, оскільки до екологічної компетенції прокуратури належить лише порушення кримінальних справ за результатами наглядових перевірок, якщо ці справи підслідні слідчим органів прокуратури. (стр. 324)

Наглядову діяльність у галузі охорони довкілля здійснюють такі органи і посадові особи відповідно до рівнів ієрархічної структури органів прокуратури:

• заступники Генерального прокурора України, відділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства Генеральної прокуратури України;

• прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокурори регіонів і Військово- Морських Сил України;

• старші помічники прокурорів обласного рівня, керівники галузевих структурних підрозділів;

• природоохоронні, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокурори, військові прокурори гарнізонів (на правах міських).

Ці суб'єкти здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів, що стосуються охорони навколишнього середовища, а їх діяльність спрямовується на всемірне зміцнення законності з метою захисту гарантованих правовими актами екологічних прав і свобод громадян України від неправомірних посягань.

Проте розмежування їхньої компетенції за наявності рівних, закріплених у Законі України «Про прокуратуру» правомочностей, досить проблематичне.

Для вирішення цієї проблеми заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокурори регіонів та Військово-Морських Сил України, керівники структурних підрозділів апаратів, природоохоронні, міські, районні, міжрайонні, транспортні, військові прокурори, прокурори з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах зобов'язані здійснювати нагляд за додержанням законів у сфері охорони навколишнього природного середовища відповідно до функцій органів прокуратури та повноважень прокурорів, визначених Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» та галузевими наказами Генерального прокурора України, з урахуванням особливостей, передбачених наказом Генерального прокурора України «Про особливості організації прокурорського нагляду за додержанням законів щодо охорони навколишнього природного середовища» від 23 жовтня 2009 року № 3/2гн. (стр. 325)

На відділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства Головного управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та інтересів держави; управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та інтересів держави, другий відділ Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості; відділ нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та інтересів держави Головного управління військових прокуратур; управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України покладено обов'язок забезпечити нагляд за додержанням законів спеціально уповноваженими центральними органами державної виконавчої влади, які здійснюють управління та державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища і природокористування.

Відділи нагляду за додержанням природоохоронного законодавства; відділи нагляду за додержанням законів на транспорті; відділи нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших примусових заходів, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, та другі відділи (старші помічники прокурорів) прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також відділи нагляду за додержанням законів у військових формуваннях військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України забезпечують нагляд за додержанням законів відповідними обласними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, командуванням видів військ, регіональних підрозділів військових формувань, спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, які здійснюють управління та державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища і природокористування, підприємствами, установами, організаціями.

Крім цього, галузеві підрозділи центрального апарату Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня здійснюють організаційне і методичне керівництво підпорядкованими прокуратурами, контроль за їх наглядовою та іншою прокурорською діяльністю. Вони мають забезпечити належну взаємодію природоохоронних прокурорів з міськими, районними, міжрайонними та іншими спеціалізованими прокурорами, а також із (стр. 326) спеціально уповноваженими органами державного контролю у сфері охорони довкілля.

Таким чином, здійснення організаційних заходів з питань взаємодії природоохоронних прокурорів з міськими, районними, міжрайонними, іншими прирівняними до них прокурорами та усіх зазначених прокурорів зі спеціально уповноваженими органами державного контролю і координація діяльності правоохоронних органів обласного рівня з питань боротьби зі злочинністю та правопорушеннями у сфері охорони довкілля забезпечується обласними відділами нагляду за додержанням природоохоронного законодавства (старшими помічниками прокурорів). В районній ланці функція координації покладається на природоохоронних прокурорів.

Природоохоронні, міські, районні, міжрайонні, транспортні прокурорам та прокурорам з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах у межах своєї компетенції здійснюють нагляд за додержанням законів районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування і спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади, які виконують функції управління та державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища і природокористування.

Природоохоронні прокурори, як правило, забезпечують нагляд на об'єктах, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а також за додержанням законодавства щодо охорони земель природоохоронного, оздоровчого, заповідного, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду.

Інші спеціалізовані - транспортні, військові прокурори гарнізонів та прокурори з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах або відповідні територіальні прокурори, якщо у структурі прокуратур обласного рівня не створені спеціалізовані прокуратури, здійснюють наглядову діяльність на об'єктах нагляду в межах своєї компетенції. Міські, районні, міжрайонні прокурори - у межах адміністративно- територіальних одиниць, за винятком об'єктів, піднаглядних спеціалізованим прокурорам. (стр. 327)

На прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя покладено обов'язок своїми наказами розмежувати об'єкти та повноваження галузевих підрозділів (відділів, старших помічників прокурорів областей), природоохоронних, міських, районних, міжрайонних, транспортних прокурорів та прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах при здійсненні нагляду за додержанням природоохоронного законодавства відповідно до положень, викладених у пунктах 4 та 5 (з підпунктами) наказу Генерального прокурора України «Про особливості організації прокурорського нагляду за додержанням законів щодо охорони навколишнього природного середовища» від 23 жовтня 2009 року № 3/2гн.

З огляду на це прокурорам треба зосередити першочергову увагу на здійсненні нагляду за встановленням відповідності Конституції України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншому екологічному законодавству правових актів органів виконавчої влади, місцевого самоврядування і спеціально уповноважених органів контролю; підвищити якість та ефективність прокурорського нагляду щодо виконання вимог екологічного законодавства контролюючими органами, звертаючи особливу увагу на своєчасне виявлення правопорушень та запобігання їм, передачі матеріалів, де вбачаються ознаки злочинів, відповідним правоохоронним органам.

До відання природоохоронного прокурора має входити, зокрема, нагляд за додержанням законів у сфері: охорони атмосферного повітря; охорони водних ресурсів; охорони земель і фунтів; охорони рослинного світу; охорони лісів; охорони і використання тваринного світу; охорони надр і мінеральних ресурсів; ресурсозбереження; особливо охоронюваних природних територій; зелених зон міст та інших населених пунктів; додержання вимог екологічної (зокрема радіаційної) безпеки; безпечності та якості харчових продуктів; біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів тощо.

У полі зору природоохоронного прокурора також перебуває нагляд за додержанням законів про екологічні вимоги при проектуванні, розміщенні, будівництві підприємств та інших об'єктів; (стр. 328) про відповідальність підприємств і громадян за збитки, завдані забрудненням довкілля і нераціональним природокористуванням; про матеріальну відповідальність службових осіб та інших працівників, з вини яких підприємства зазнали витрат з відшкодування шкоди (яка визначається в порядку, передбаченому ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»), заподіяної природі; про екологічне виховання, освіту і наукові дослідження; про право спеціального природокористування громадян, а також нагляду за законністю в діяльності органів державного, відомчого екологічного контролю.

Особливістю запобіжної діяльності природоохоронної прокуратури є здійснення нагляду за додержанням законів у галузі охорони довкілля відповідними підрозділами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, органами санітарно-епідеміологічного нагляду, іншими державними органами спеціального поресурсового управління і контролю.

Наглядова діяльність здійснюється прокурорами з урахуванням статистичних та аналітичних даних відповідних контролюючих, правоохоронних, інших державних органів, даних моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, повідомлень засобів масової інформації, юридичних осіб і громадян про порушення законодавства.

При надходженні інформації про екологічні події, катастрофи та інші надзвичайні ситуації, які спричинили або можуть спричинити загибель, захворювання людей, екологічне забруднення великих територій, значну матеріальну шкоду та інші тяжкі наслідки чи набули широкого громадського розголосу, на відповідного прокурора покладається обов'язок терміново інформувати прокурорів вищого рівня спеціальними повідомленнями, особисто виїжджати на місце події.

Важливим напрямом протидії злочинам проти довкілля органами прокуратури є підтримання державного обвинувачення у кримінальних справах, розслідуваних слідчими природоохоронних прокуратур та участь у справах за позовами природоохоронних прокуратур до місцевих судів. Особливою рисою є те, що підтримання державного обвинувачення в кримінальних справах, розслідуваних слідчими природоохоронних прокуратур, участь у розгляді місцевими судами справ за позовами, заявами (стр. 329) природоохоронного прокурора забезпечується, як правило, територіальними прокурорами, за винятком їх розгляду за місцем розташування природоохоронної прокуратури. Крім того, захист інтересів громадян і держави при виконанні судових рішень за позовами, заявами природоохоронних прокуратур слід здійснювати міським, районним, міжрайонним та природоохоронним прокурорам за місцем виконання судового рішення.

Прокурори, які здійснювали представництво в суді за позовом, заявою природоохоронного прокурора, при набранні рішенням суду законної сили чи допущенні його до негайного виконання повідомляють про це природоохоронного прокурора для вирішення ним питання про ініціювання відкриття виконавчого провадження та подальшого інформування відповідного прокурора за місцем виконання рішення.

Щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян у справах про злочини у сфері охорони довкілля, він має здійснюватись прокурорами за місцем винесення вироків та застосування інших заходів примусового характеру.

Таким чином, закріплення об'єктів нагляду та, відповідно, персоніфікація прав і обов'язків прокурорів щодо нагляду за додержанням екологічного законодавства є, безсумнівно, позитивним кроком, оскільки лише за умови чітко встановленої компетенції можна досягти високої результативності прокурорської діяльності в галузі охорони довкілля.