§ 3. Проблеми протидії та запобігання злочинам неповнолітніх

Під протидією і запобіганням злочинам неповнолітніх слід розуміти діяльність органів кримінальної юстиції, спеціальних установ, органів і служб у справах дітей щодо виявлення та усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, а також здійснення позитивного впливу на поведінку окремих неповнолітніх.

Система профілактики злочинності та злочинів неповнолітніх у сучасних умовах має враховувати позитивний досвід і разом з тим нові вимоги суспільства. При цьому маються на увазі:

• поєднання державних і суспільних засад, сил і ресурсів такої діяльності;

• здійснення комплексного впливу на особу, середовище, діяльність суб'єктів виховання і профілактики, громадську думку;

• розподіл функцій між окремими учасниками профілактичної діяльності з тим, щоб уникнути дублювання;

• визначення сфери застосування заходів виховання, забезпечення нормальних життєвих умов, соціальної допомоги і власне профілактики, включаючи правові її форми;

• перехід у разі необхідності від переважно загальновиховних до правових заходів впливу, забезпечення достатності й своєчасності цього впливу. Згідно зі ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру можуть бути застосовані до двох категорій неповнолітніх осіб: які у віці від 14 до 18 років вперше вчинили злочин невеликої тяжкості, та осіб, які від 11 років і до досягнення віку кримінальної відповідальності вчинили суспільно небезпечні діяння, (стр. 289) відповідальність за які передбачена особливою частиною КК України. В основу системи профілактики мають бути покладені законність, справедливість, демократизм (у тому числі контроль суспільства за профілактичною діяльністю правоохоронних органів).

Загальносоціальний рівень запобігання злочинності й злочинів неповнолітніх можна визначити як комплекс таких великомасштабних заходів, що покращують можливості сімейного, шкільного, трудового виховання неповнолітніх, їх дозвілля (у тому числі у межах визначеного контингенту, території тощо), метою яких є орієнтація на пом'якшення, нейтралізацію, усунення тих недоліків і прогалин у загальній системі соціального виховання, умовах життя неповнолітніх, які найбільш часто продукують злочини у молодіжному середовищі або сприяють їм. Такі заходи є базовими для спеціальної профілактики, розширюють її можливості.

Здійснення соціального захисту неповнолітніх, запобігання вчиненню ними злочинів в межах визначеної компетенції покладено на:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, відповідні уповноважені органи, і служби облрайдержадміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування;

• кримінальну міліцію у справах дітей та приймальники- розподільники органів внутрішніх справ;

• школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;

• центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я;

• спеціальні виховні установи Державного департаменту України з питань виконання покарань;

• притулки для дітей;

• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, окремі громадяни. (стр. 290)

Суб'єктами соціальної роботи з дітьми та молоддю згідно з Законом України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молодцю» від 21 червня 2001 року в редакції від 15 січня 2009 року е уповноважені органи та фахівці із соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молодцю; об'єднання громадян; благодійні, релігійні організації; юридичні та фізичні особи, які надають соціальні послуги сім'ям, дітям і молоді; волонтери у сфері соціальної роботи. До уповноважених органів належать: органи державної виконавчої влади; органи місцевого самоврядування,- центри соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді та їх спеціалізовані формування; служби у справах дітей.

Здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї згідно з Законом України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 року покладається на: спеціально уповноважений орган державної виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї; відповідні підрозділи органів внутрішніх справ, органи опіки і піклування; спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства: кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство або існує реальна його загроза; центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування, підприємства, заклади і організації незалежно від форм власності, окремі громадяни. На сьогодні в Україні функціонує 14 спеціальних навчально-виховних установ, серед яких 11 загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації для дітей віком від 11 до 14 років та З професійних училища соціальної реабілітації для підлітків віком від 14 до 18 років.

Найбільше коло обов'язків щодо запобігання і протидії Злочинності неповнолітніх згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 1995 року Ш 502, покладено на кримінальну міліцію у справах дітей (КМСД). Положенням визначено, що підрозділи КМСД здійснюють досудову підготовку матеріалів про правопорушення, вчинені неповнолітніми, Доводять дізнання, розглядають заяви і повідомлення, проводять в Порядку дізнання або за дорученням слідчих обшуки, вилучення, (стр. 291) допити та інші слідчі дії згідно з КПК України, ставлять на облік неповнолітніх правопорушників.

Відповідні норми, спрямовані на кримінально-правове запобігання злочинності неповнолітніх, містяться у статтях 22, 60, 61, 64,66,97-108 Кримінального кодексу України.

За вчинення адміністративних правопорушень неповнолітні віком від 16 до 18 років підлягають адміністративній відповідальності згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на день вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку. Для осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП: зобов'язання публічно або у іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана,- передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Одним із найважливіших етапів протидії злочинності неповнолітніх є її рання профілактика. Подальші етапи - безпосередня профілактика, профілактика на час передзлочинної поведінки і профілактика рецидиву спрямовані на те, щоб:

• оздоровити середовище і надати допомогу неповнолітнім, які опинилися у несприятливих умовах життя і виховання ще до того, як вони негативно позначаться на поведінці цих осіб (етап ранньої профілактики);

• не допустити становленню неповнолітніх на злочинний шлях і забезпечити виправлення осіб із уже значним ступенем дезадаптації, які вчиняють правопорушення незлочинного характеру (етап безпосередньої профілактики);

• створити умови для виправлення осіб, які систематично вчиняють правопорушення, що свідчить про вірогідність вчинення злочину у найближчому майбутньому (етап профілактики передзлочинної поведінки);

• попередити рецидив підлітків, які раніше вчиняли злочини (профілактика рецидиву).

Заходи раннього попередження мають має на меті:

• попередження і усунення суттєвих порушень нормальних умов життя і виховання неповнолітніх засобами нагляду і контролю за (стр. 292) додержанням правових норм, що регулюють ці умови, надання соціальної допомоги у різноманітних формах для своєчасного їх відновлення;

• усунення джерел негативного впливу на умови життя і виховання неповнолітніх (у тому числі усунення «тіньових сторін» деяких соціальних явищ і процесів);

• цілеспрямоване коригування відхилень у розвитку неповнолітнього на початковій стадії, а також нормалізацію умов і оздоровлення середовища життя і виховання конкретних підлітків або їх певних груп (контингентів).

Заходи безпосередньої профілактики необхідні, якщо на попередньому етапі не вдалося відвернути формування у неповнолітнього схильності до правопорушення і він почав їх вчиняти. На цьому етапі також здійснюються заходи щодо нормалізації умов життя і виховання, оздоровлення середовища.

Заходи стосовно самих неповнолітніх, яких помічено у правопорушеннях незлочинного характеру, включають:

• взяття на облік в органах, що здійснюють профілактику злочинів неповнолітніх, виховну роботу і контроль (у тому числі через громадських вихователів);

• громадський вплив;

• влаштування до спортивно-трудових таборів і клубів. Зокрема, досвід взаємодії шкіл із спеціалізованими районними клубами і спортивно-трудовими таборами засвідчив можливість протягом літа подолати відставання у навчанні навіть тих учнів, які не встигають з двох-трьох предметів, і тим самим усунути їх відчуження від школи;

• опосередковано впливати через органи, які, розглядаючи адміністративні правопорушення неповнолітніх, застосовуватимуть такі види стягнень як попередження, передачу під нагляд, влаштування до спеціальних виховних закладів;

• цивільно-правові заходи (відшкодування збитків).

Заходи попередження рецидиву включають:

а) діяльність інспекторів кримінальної міліції, слідчих, прокурорів, суддів з виявлення й усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми (наприклад, внесення Подань, окремих ухвал); використання судового процесу, як самого по собі фактора виховно-профілактичного впливу; (стр. 293)

б) своєчасне вилучення знарядь злочинів, насамперед зброї, у раніше засуджених підлітків;

в) правову і моральну підготовку до життя на свободі засуджених, як підлягають звільненню; трудове і побутове влаштування неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі або засуджених до мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, і контроль за їх поведінкою. Така робота ведеться співробітниками місць позбавлення волі, громадськими вихователями; органами соціального захисту і допомоги родині та неповнолітнім.

Перспективним напрямом протидії злочинності неповнолітніх є і віктимологічна профілактика, спрямована на формування захисних навичок у підлітків, підвищення соціально-правової захищеності дитини. У КК України визначено 35 складів злочинів, що безпосередньо стосуються охорони життя та здоров'я неповнолітніх, їх прав.

У цілому слід зазначити, що у сучасних умовах необхідно докорінно змінити ідеологію профілактики злочинності неповнолітніх. В країні створено десятки різноманітних органів, зобов'язаних займатися такою діяльністю, прийнято низку нормативно-правових актів, але ефективність їх залишається низькою. Тому потрібно малоефективну пасивну профілактику злочинності неповнолітніх переорієнтувати на активну цілеспрямовану профілактику правопорушень неповнолітніх на більш ранніх стадіях формування особистості.