Рекомендована література:

• Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: закон України від 10 липня 2003 р. № 1104-IV: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

• Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: закон України від 1 грудня 1994 р. № 264- 94: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

• Державна програма покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 роки: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1090: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

• Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян: наказ Генерального прокурора України від 26 грудня 2005 року № 7 гн (зі змінами, внесеними наказами від 12 лютого 2007 рої^ № 7гн-2 та від 10 січня 2009 року № 7гн-3). (стр. 278)

• Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: в 3 кн. / Закалюк АП. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. - Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. - С 516-610.

• Захаров В.П. Організація індивідуального запобігання злочинам у кримінально-виконавчій установі: моногр. / [Захаров В.П., Колб О.Г., Мирончук С.М., Міліщук Л.І.]. - [2-ге вид., перероб. і доп.]. - Луцьк: Підприємець Іванюк В.П., 2007. - 442 с.

• Криминология: учебн. для юрид. вузов / под общ. ред. д.ю.н., проф. ЛИ. Долговой. - М.: НОРМА-ИНФРАМ, 1999. - С. 647-667

• Кримінологія: Загальна та особлива частини: підручник [Текст] / Даньшин І., Голіна В., Валуйська М. та ін.; за заг. ред. В. Голіни. - [2-ге вид. перероб. і доп.]. - X: Право, 2009. – С.198-213.

• Лукашевич С.Ю. Попередження злочинності засуджених в місцях позбавлення волі: моногр. / Лукашевич С.Ю. - Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. - 104 с.

• Макогончук В А Про деякі проблеми та шляхи вирішення завдань ресоціалізації засуджених осіб молодіжного віку: навч.- метод видання / Макогончук ВА, Колб О.Г., Скіці АВ. - Луцьк: Асоціація захисту прав молоді Волині, 2008. -112с.

• Старков О.В. Криминопенология: учеб. пособ. / Старков О.В. - М.: Экзамен, 2004. - 480 с.

• Хохряков Г.Ф. Криминология: учебник / Хохряков Г.Ф.; отв. ред. В.Н. Кудрявцев. - м.: Юристь, 2002. - С. 295-348.(стр. 279)

Розділ XIII. Проблеми протидії злочинам неповнолітніх

§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх

Злочинна поведінка неповнолітніх має свої особливості, які проявляються у рівні, структурі, динаміці цієї злочинності, у причинах, умовах, мотивації конкретних злочинів. Ці особливості обумовлені певними рисами особи неповнолітніх та їх правовим статусом у суспільстві. Саме цим визначається і специфіка в організації системи протидії й запобігання злочинній поведінці неповнолітніх. Запобігання злочинним проявам неповнолітніх є одним з пріоритетних напрямів протидії злочинності практично у всіх країнах світу. Таке особливе ставлення до злочинної поведінки неповнолітніх з боку державних інституцій і суспільства загалом обумовлено низкою обставин.

Коли говорять про злочинність неповнолітніх, то насамперед на увазі мають злочинну поведінку членів суспільства, які перебувають на стадії формування особистості, життєвої позиції, переходу від життя під опікою сім'ї і школи до самостійного життя, усвідомлення загальноприйнятих у суспільстві соціальних цінностей і, крім того, виконання своїх особистих функцій в ньому. Несформованість емоціональної сфери і морально-психологічних настанов на різноманітні життєві ситуації обумовлює особливу вразливість неповнолітніх щодо негативного впливу на їх поведінку і неадекватну реакцію на проблемні ситуації. Злочинність серед неповнолітніх є «резервом» злочинності дорослих. Як свідчать кримінологічні дослідження, свій перший злочин рецидивісти вчинювали, як правило, у неповнолітньому віці.

Неповнолітні чутливіші до профілактичних заходів, вони більшою мірою піддаються профілактичному впливу, ніж дорослі. Тому організація і реалізація ефективної системи запобігання злочинам неповнолітніх забезпечує зниження злочинності серед дорослих осіб у майбутньому та зміцнення правопорядку у суспільстві в цілому.

Основою для розробки заходів протидії й запобігання злочинності неповнолітніх є проведення кримінологічного аналізу кількісно-якісних її показників і особливостей детермінації. (стр. 280)

При цьому необхідно мати на увазі правову умовність встановлених законодавством вікових меж, які включають 2 вікові групи неповнолітніх: 14-15 років і 16-17 років. Однак більшість обставин, що впливають на злочинність цих груп неповнолітніх, мають місце і серед підлітків молодшого віку (10-13 років), а також у осіб раннього молодіжного віку (18-25 років), що важливо враховувати під час розробки профілактичних заходів. Законодавство окремих країн, зокрема Великобританії, Індії, деяких штатів США, встановлює верхню межу неповнолітнього віку до 21 року. Є розбіжності і при визначенні нижньої межі. Наприклад, в Ірландії мінімальний вік, з якого настає кримінальна відповідальність, становить 7 років, у США та Італії - 14 років, у Швеції - 15 років.

Умовність вікових меж створює певні труднощі з дослідження процесів і обставин, що впливають на злочинну поведінку неповнолітніх, виявлення її тенденцій і закономірностей. Більшість вчених схиляються до думки, що вивчення тенденцій у динаміці злочинності неповнолітніх, розробка заходів її профілактики мають вестись з урахуванням даних про правопорушення серед дітей і підлітків (вікова група від 10 до 14 років), а також осіб раннього молодіжного віку (18-21 рік).

Специфіка аналізу злочинності неповнолітніх обумовлюється також відносно високим рівнем латентності злочинів, які найбільше поширені $ їх середовищі, та значною кількістю кримінальних справ, що припиняються у процесі дізнання чи досудового слідства з різноманітних нереабілітуючих підстав, а також у суді. Насамперед це стосується крадіжок у друзів, у навчальних закладах, відбирання невеликих грошових сум у молодших підлітків, хуліганських проявів, бійок між групами підлітків тощо.

І, нарешті, слід враховувати, що на стан, рівень, структуру, динаміку злочинності неповнолітніх специфічно впливають соціально-економічні й демографічні характеристики регіонів їх життєдіяльності (кількість неповнолітніх у регіоні, кількість неповних і неблагополучних сімей і т.д.) та побутові обставини (частка дітей в сім'ї, умови проведення дозвілля тощо).

Характерною особливістю злочинності неповнолітніх за довготривалий період (2004-2009 роки) є неухильна тенденція до її зниження. Так, якщо у 2004 році у неповнолітньому віці злочини вчинили 26 410 осіб, то у 2005 році - 22 767, у 2006 році - 16 966, у 2007 році - 15 572, у 2008 - 13 541, у 2009 - 12 956. (стр. 281)

Питома вага неповнолітніх у загальній кількості осіб, що вчинили злочини у 2004 році становила 10,1 %, у 2005 році - 9,6%, у 2006 - 7,9%, у 2007 - 7,3%, у 2008 - 6,5%, у 2009 - 6,1%. У 2005 році засуджено 17 549 неповнолітніх, у 2006 - 12 939, у 2007 - 11 170, у 2008 році - 10 078.

Серед неповнолітніх, які вчинили злочини, осіб жіночої статті у 2004 році зареєстровано 1 758, у 2005 - 1 700, у 2006 - 1 323, у 2007- 1 158, у 2008 році - 1 035.

Неповнолітні у віці 14-15 років протягом 2006 року вчинили 2 721 тяжких злочинів і 103 - особливо тяжких злочинів. У 2007 році відповідно - 2 034 і 109. У віці 16-17 років у 2006 році вчинили злочини 10 224 особи, у 2007 - 8 433, у 2008 - 7 660. У 2006 році вони скоїли тяжких злочинів - 6 168 і у 2007 - 5 289. Особливо - тяжких відповідно 3 389 і 383. Таким чином, у структурі підліткової злочинності майже 80% становлять тяжкі та особливо тяжкі злочини. Так, від загальної кількості злочинів, за які у 2006 році засуджено неповнолітніх у віці 14-16 років, відсоток тяжких злочинів становив 73%, а особливо тяжких - майже 3%. Така тенденція спостерігалася і у 2007 році - 65% та 4,4% відповідно. Подібне співвідношення характерне і для 2008 та 2009 років. Звертає на себе увагу і той факт, що неповнолітніми 16-17 років майже на 13% вчинювалось менше тяжких злочинів, ніж неповнолітніми, яким не виповнилось 16 років. Зокрема, у 2007 році судами визнано винними та засуджено за умисні вбивства 156 неповнолітніх, за тяжкі тілесні ушкодження - 197, зґвалтування - 68. Відповідно у 2008 році - 109,198 та 78.

У злочинному середовищі серед неповнолітніх спостерігається високий рівень організованості. Майже 62,2% підлітків вчинили злочини у складі групи у 2007 році, 58,3% - у 2008 p., 44,7 - у 2009 році. На час вчинення злочинів майже третина засуджених неповнолітніх ніде не навчалась і не працювала. Минулого року у стані алкогольного сп'яніння вчинив злочин кожен третій засуджений підліток.

Аналіз судової статистики дає змогу дійти висновку, що 2/3 усіх засуджених неповнолітніх звільнено від покарання з випробуванням із застосуванням ст. 104 КК України. Наприклад, протягом 2008 року - 7 052 неповнолітніх, або 69,9%. До реального позбавлення волі засуджено лише 2387 осіб, або 21,3%. (стр. 282)

Протягом останніх років відбулися суттєві зміни у мотивації злочинної поведінки неповнолітніх. Так, якщо раніше лише 25-30% крадіжок вчинялося з корисливих мотивів, а в інших випадках це були мотиви сумнівної солідарності, бажання самоствердження тощо, то на сьогодні корислива мотивація стала домінуючою фактично у всіх складах злочинів. Причому виявляється не в тому, що крадіжки, пограбування, розбійні напади вчиняються для задоволення потреб життєвої необхідності, насамперед - для придбання престижних речей. Предметами посягання стають цінні речі: хутряні, шкіряні вироби, аудіо-, відеотехніка, мобільні телефони, цінні папери і гроші, золоті прикраси. Все частіше стала застосовуватися вогнепальна та холодна зброя, паралізуючі речовини.

Для насильницької злочинності останнім часом характерні елементи жорстокості, знущання над жертвою, прояви цинізму, імпульсивність дій, особливо при вчиненні злочинів, скоєних групою осіб.

Питома вага осіб жіночої статі серед неповнолітніх злочинців у 2007 році становила 6,3%, у 2008 - 7,6%. Проте 2/3 з них (70%) вчинили злочини у групі. Такі злочини мають більш прихований характер і менш небезпечні. У них і інша видова структура. Найчастіше дівчата-підлітки вчиняють саме крадіжки (грошей, цінностей,' одягу, інших речей). Однак останніми роками спостерігається і зростання пограбувань. За соціальною приналежністю, як і у дорослих, передує група тих, хто ніде не працює і не вчиться. Далі - група учнів професійно-технічних навчальних закладів і різноманітних курсів, тих, хто працює в агропромисловому комплексі. Останнім часом помітно зросла злочинність серед школярів. Серед неповнолітніх злочинців значний рівень осіб, які виховувались у неповних або в неблагополучних сім'ях.

Для всіх або майже всіх неповнолітніх правопорушників вибір злочинного варіанта поведінки був пов'язаний з глибокими особистісними деформаціями правової свідомості. Так, за даними кримінологічних опитувань лише 6,2% молоді вважають законослухняність однією з найважливіших для людини чеснот. Аналіз культурно-освітнього рівня неповнолітніх злочинців засвідчує їх стійке відставання від однолітків на 1 -2 роки. Серед них багато (стр. 283) осіб, які залишили школу, втратили інтерес до навчання, зневажливо ставилися до вимог педагогів.

Реальний культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх злочинців досить низький порівняно з однолітками. Для них характерними є: обмежене використання каналів культурної інформації та ставлення до неї лише як до одного із засобів заповнення вільного часу, а не як до джерела культурно значущої інформації. Причому найбільшу зацікавленість викликають низькосортні розважальні програми, так звані бойовики і блокбастери. Книжки читають не більше 10-20% опитаних підлітків, причому 58% із них перевагу надають детективній літературі. Сучасна молодіжна субкультура характеризується цілою низкою різних деструктивних проявів: культ СИЛИ; наркотики; зловживання алкоголем; зухвала ритуалістика; асоціальні форми активності, які межують із деструктивністю, а нерідко - з вандалізмом; фетишизація понять свободи і демократії; бунтарські соціальні установки. Всі вони разом і кожен окремо здійснюють могутній вплив на світогляд підлітка, приймаючи, зазвичай, спотворені форми.

Вивчення морально-психологічної і емоційно-вольової складової неповнолітніх правопорушників засвідчило характерне для них послаблене відчуття сорому, бездушне ставлення до почуттів інших осіб, нестриманість, грубість, брехливість, відсутність самокритичності та жалю. Виражене послаблення вольових якостей зафіксоване у 15-25% випадків. Тому підвалини їх асоціальної поведінки не у слабкій волі, а в негативній вольовій спрямованості особи.

Переважна частина неповнолітніх злочинців не має очевидно виражених фізичних або психічних дефектів. Різні дослідники називають різні дані. Однак порівняно з дорослою злочинністю осіб з психічними аномаліями серед неповнолітніх значно більше, ніж серед дорослих. В Україні спостерігається збільшення у підлітковому середовищі розладів психіки і поведінки, яка становить майже 70 випадків на 10 тис. підлітків (у 1992 році - 61). Важливою є й та обставина, що психопатологічні риси неповнолітніх злочинців здебільшого не пов'язані зі спадковістю. У 80-85% випадків вони надбані внаслідок несприятливих умов життя і виховання. За вибірковими даними лише 4% засуджених підлітків мали очевидно (стр. 284) виражені психічні відхилення, що збігається із поширенням подібних порушень не лише серед підлітків, а й серед дорослих осіб.

Як соціально обтяжуючі дефекти психофізіологічного та інтелектуального розвитку і стану неповнолітніх злочинців кримінологами зафіксовані:

• різні порушення психофізіологічного розвиту, які сталися у період внутрішньоутробного розвитку, пологів, у ранньому дитячому віці (зловживання матір'ю алкогольними напоями, наркотиками в період вагітності; черепно-мозкові травми у дитинстві; загальносоматичні та інфекційні захворювання);

• очевидно виражені, починаючи з дитячого віку, нервовопатологічні риси характеру і патохарактерологічні реакції (крикливість, плаксивість, підвищена образливість, роздратованість, афектність, імпульсивність тощо);

• рання алкогольна неврастенія;

• фізичний і соціальний інфантилізм;

• виражене відставання у фізичному розвитку, включаючи дефекти зовнішнього вигляду, які «компенсуються» агресивною поведінкою;

• знижений рівень інтелектуального розвитку, що ускладнює сприйняття соціальної інформації та створює труднощі у спілкуванні з однолітками.

У переважній більшості випадків неповнолітні злочинці - це особи з асоціальною спрямованістю і схильністю до стійких стереотипів антисуспільної поведінки. Випадково вчиняють злочини лише одиниці з них. Понад 25% неповнолітніх за даними кримінологічних досліджень до вчинення злочину вже потрапляли в поле зору правоохоронних органів. На профілактичному обліку в органах внутрішніх справ у 2008 році перебувало близько 40 тис. неповнолітніх. Для більшості неповнолітніх злочинців характерні такі риси:

• демонстрація протягом тривалого періоду своєї зневаги до морально-правових підвалин суспільства і до соціально позитивного оточення;

• прояви вандалізму до матеріальних і культурних цінностей суспільства (написи на пам'ятниках, їх руйнування, пошкодження майна тощо); (стр. 285)

• схильність до алкогольних напоїв та наркотиків, азартних ігор. За статистичними даними майже 90% наркоманів - це молоді люди віком до 30 років. Протягом останні 10 років кількість наркоманів збільшилась у 6-8 разів, а смертність серед них - у 40 разів. Тільки у 2008 році із 10 тис. померлих від отруєння алкогольними напоями 2 тис. становили неповнолітні;

• пропуски занять у школі, втечі з дому, навчально-виховних закладів, бродяжництво, жебракування, а нерідко й вимагання грошей. За даними Комітету у справах сім'ї і молоді, таких дітей в Україні нараховується більше 100 тисяч;

• схильність до ранніх статевих зв'язків і виявлення статевої деморалізації;

• прояви навіть у безконфліктних ситуаціях агресивної поведінки;

• тероризування батьків та близьких родичів, провокування конфліктних ситуацій і сварок у родині у разі обмеження їх антисуспільної поведінки;

• прояви агресії щодо законослухняних неповнолітніх, участь у бійках за «володіння територією» свого місцепроживання;

• потяг до задоволення матеріальних потреб шляхом вилучення матеріальних благ у більш слабких однолітків, які не здатні чинити належного опору.

Всі ці особливості дозлочинної поведінки неповнолітніх згідно зі ст. 433 КПК України мають бути досконало з'ясовані у процесі дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх. А при призначенні покарання неповнолітнім, відповідно до ст. 103 КК України, суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 КК України, має враховувати умови їх життя й виховання, вплив дорослих, рівень розвиту та інші характерні риси особи неповнолітніх.

Аналіз особливостей особи неповнолітніх злочинців дає змогу констатувати, що криміногенні її властивості розвинуті не у всіх неповнолітніх однаково, і тут можна говорити про чотири основних їх типи:

а) ті, які вчинили злочин внаслідок випадкового збігу обставин, наперекір загальній позитивній спрямованості особи, так звані випадкові злочинці; (стр. 286)

б) ті, які вчинили злочин, потрапивши у певну життєву ситуацію, що викликала реалізацію нестійкої загальної спрямованості особи - ситуативні» злочинці;

в) ті, що вчинили злочин внаслідок домінуючої негативної спрямованості особи, тобто раніше вчиняли різного роду правопорушення, перебували на обліку в органах і службах у справах неповнолітніх;

г) ті, які вчинили злочини внаслідок сформованої стійкої антисуспільної спрямованості особи, що обумовлює всю систему поведінки підлітка і є виявом його ставлення до соціальних цінностей.

Така типологія допомагає виділити не лише основні варіанти поведінки та спрямованості особи неповнолітніх злочинців, а й вирішувати питання їх покарання, проведення індивідуальної профілактичної роботи з урахуванням особистих характеристик.