§ 4. Протидія та запобігання злочинам, вчинюваним засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру

Протидія та запобігання злочинам передбачає комплекс загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів, спрямованих на усунення причин та умов вчинення злочинів.

Загальносоціальне запобігання злочинам покликане поліпшити можливості організації загальноосвітнього та професійно-технічного навчання і дозвілля засуджених, вирішити проблеми матеріального і медико-санітарного забезпечення засуджених, створення Додаткових робочих місць для залучення засуджених до суспільно корисної праці. (стр. 269)

Для вирішення питання щодо приведення умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах у відповідність до вимог законодавства, міжнародних норм і стандартів створюються державні програми, прикладом якої є Державна програма покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1090. На жаль, на виконання завдань Програми передбачено із загального і спеціального фондів державного бюджету залучити 60,4 млн. грн., що становить лише 10% від запланованих обсягів. Питання щодо забезпечення достатнього фінансування залишається невирішеним. Загалом недофінансування заходів Програми протягом 2006-2008 років становило 1,1 млрд. грн., у тому числі у 2008 році - 502,2 млн. гривень.

Департаментом за участю Міністерства юстиції України та інших центральних органів виконавчої влади розроблено Концепцію Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1511 -р, яка дасть змогу забезпечити комплексний підхід до розв'язання проблем, а також збільшити фінансові й технічні можливості для подальшого вдосконалення діяльності установ виконання покарань шляхом створення умов для виправлення та ресоціалізації засуджених, здобуття ними освіти та набуття професії, їх^соціальної адаптації в суспільстві, приведення умов тримання осіб, узятих під варту, та які відбувають покарання, у відповідність до вимог Європейських пенітенціарних правил, організації діяльності кримінально-виконавчої інспекції на засадах пробації.

У межах загальносоціального запобігання злочинності проводиться робота щодо поглиблення інтеграції промислового потенціалу установ виконання покарань в економіку регіонів, вживаються заходи з оновлення виробничої бази підприємств, створення засобів економічного стимулювання організацій різних форм власності до виробничої кооперації з установами виконання покарань. Забезпечення впровадження заходів щодо технічного переоснащення та нарощування виробничих потужностей підприємств установ кримінально-виконавчої служби, модернізації (стр. 270) та введення експлуатацію сучасного технологічного устаткування можливість створити нові робочі місця для засуджених, виробляти конкурентоспроможну продукцію.

Заходи загальносоціального характеру також полягають у залучені громадських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян до надання допомоги у створенні належних умов для тримання засуджених, їх матеріально- побутовому та медико-санітарному забезпеченні, здійсненні оздоровчо-профілактичних заходів. Активна співпраця на постійній основі зі громадськими організаціями та благодійними фондами України також сприятиме покращенню соціально-виховної роботи з засудженими. Останнім часом в установах Державної кримінально- виконавчої служби України духовно-просвітницьку роботу проводили понад 1,5 тис. священнослужителів - представників практично всіх релігійних конфесій та організацій, офіційно зареєстрованих в Україні.

В установах виконання покарань потребує подальшого розвитку система загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених. Збільшення кількості установ, при яких працюють професійно-технічні навчальні заклади, дасть змогу покращити процеси ресоціалізації засуджених в умовах виправних і виховних колоній, поліпшити соціальну адаптацію після звільнення. У виправних і виховних колоніях функціонують гуртки соціально- корисної спрямованості, у бібліотеках створено фонди навчальної та художньої літератури, проводиться клубна робота, організовуються дозвільні заклади. Удосконалення форм і методів організації суспільно-корисної зайнятості засуджених, демонстрація їх творчих та професійних можливостей, привернення уваги громадськості, органів законодавчої й виконавчої влади, підприємців і засобів масової інформації до актуальних проблем забезпечення процесу виправлення і ресоціалізації засуджених сприятиме запобіганню Злочинам, вчиненим засудженими особами. (стр. 271)

Окремої уваги потребує недопущення поширення кримінальної субкультури, агресивних і насильницьких зразків поведінки у суспільстві, що сприятиме запобіганню як злочинам, вчиненим особами, засудженими до кримінальних покарань, та особам, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру, так і іншим різновидам злочинності.

Заходи спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, учиненим особами, засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру, різноманітні і містять багато складових. Зокрема, це:

• удосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин, які виникають під час виконання і відбування покарання, що забезпечуватимуть дотримання прав людини при виконанні кримінальних покарань;

• -усунення організаційно-управлінських недоліків у діяльності кримінально-виконавчої служби, зокрема підвищення рівня професійної підготовки працівників ДЦУПВП, спеціалізована підготовка і перепідготовка персоналу установ виконання покарань;

• здійснення оперативно-розшукової діяльності, основним завданням якої є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп з метою запобігання, виявлення і розкриття злочинів, учинених в установах виконання покарань та попереднього ув'язнення;

• здійснення контролю, у тому числі за допомогою аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів, за ділянками установ, де найчастіше виникають конфліктні ситуації, негативні явища, які породжують вчинення злочинів;

• активізація оперативних заходів, спрямованих на запобігання порушенню вимог кримінально-виконавчого законодавства щодо заборони передачі засудженим заборонених предметів, алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи складність криміногенних характеристик засуджених, наявність глибоких дефектів правосвідомості, асоціальних та антисоціальних установок, що призводять до формування кримінальної мотивації поведінки особи, окрему увагу слід приділити індивідуальним заходам запобігання злочинності. Заходи індивідуальної роботи слід починати з виявлення кола осіб, (стр. 272) схильних до антисоціальної поведінки, виявлення і нейтралізації детермінант формування конфліктної поведінки, мотивів учинення злочинів. Проведення індивідуальної роботи передбачає створення спеціальних програм соціально-психологічної реабілітації засуджених.

Зокрема Програма індивідуальної роботи із засудженими має включати до себе заходи, спрямовані на:

• ознайомлення засудженого з відповідальністю за продовження протиправної поведінки, а також злісну непокору адміністрації установи;

• роз'яснення правового статусу засуджених, вимог Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, обов'язків засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

• вивчення соціального оточення засудженого на волі для використання його позитивного впливу на поведінку. З цією метою доцільно опрацювати питання щодо утворення при установах виконання покарань комітетів родичів засуджених осіб для сприяння адміністрації таких установ в організації виправного процесу та створення належних умов тримання засуджених;

• залучення засуджених до праці та контроль за виконанням норм виробітку, відшкодування збитків, виплати аліментів;

• вивчення ставлення засудженого до підтримання негативних (злочинних) традицій та переконання його відмовитися від них;

• з'ясування ролі засудженого у середовищі засуджених, запобігання негативному впливу на інших осіб, розвінчання статусу неформального лідера або особи, яка дотримується злочинних традицій;

• формування позитивного ставлення до підвищення загальноосвітнього рівня, участі у диференційованих програмах виховного впливу;

• проведення заходів психотерапевтичного та психокоригуючого характеру;

• здійснення із засудженим соціально-психологічних тренінгів з метою розвитку позитивних особистісно-психологічних якостей;

• проведення із засудженим індивідуальних бесід з метою підвищення соціальної активності, зменшення негативних реакцій на своє перебування в установах виконання покарань. (стр. 273)

Заходи індивідуального характеру повинні включати підготовку засуджених осіб до звільнення з урахуванням їх індивідуальних особливостей, проведення серед осіб, які звільняються з установ виконання покарань, інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо їх прав, забезпечення збереження під час проведення досудового слідства документів, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, та їх видачу перед звільненням засудженим особам.