§ 3. Фактори, що обумовлюють виникнення, існування, поширення та відтворення організованої злочинності

Виникнення, існування, поширення та відтворення організованої злочинності насамперед обумовлюється загостренням суперечностей розвитку суспільства у період ринкової трансформації. Ці суперечності являють собою основні криміногенні факторій, що обумовлюють існування и відтворення організованої злочинності. Фактори, що зумовлюють виникнення та існування організованої злочинності, можна поділити на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних належать фактори, які обумовлені соціально-економічним особливостями функціонування (стр. 238) суспільства. До суб'єктивних - ті, що зумовлені недоліками в організації роботи оперативних підрозділів по боротьбі з ними.

Об'єктивними факторами виникнення та існування організованих злочинних угруповань є зростання майнового розшарування населення; ускладнення криміногенної обстановки в умовам кризових явищ в економіці; зростаюча активність тіньової економіки; зміни в правосвідомості більшої частини населення; спрощений підхід до вивчення та аналізу розвитку організованої злочинності; відсутність дієвої законодавчої бази боротьби з організованою злочинністю.

Суб'єктивними факторами виступають: зниження ролі профілактично-запобіжних заходів; організаційно-тактичні прорахунку в сфері організації та здійснення протидії злочинності; систематична ротація і плинність оперативного складу; недоліки професіональної підготовки оперативників; прорахунки у визначенні головних напрямів у боротьбі зі злочинністю, низька якість оперативного перекриття; недоброякісна робота у справах оперативного обліку; незадовільний стан організації взаємодії оперативних підрозділів із слідчими та контролюючими органами; неврахування особливостей регіональних умов; низький рівень контролю за способом життя та злочинною діяльністю лідерів злочинних формувань та їх активних членів; відсутність наступальності у боротьбі з організованою злочинністю; недооцінка професіоналізації та консолідації злочинної діяльності; недоліки інформаційно-аналітичної роботи.

За змістом їх можна класифікувати на економічні, політичні, соціальні, морально-психологічні, правові та організаційно- управлінські фактори існування, поширення й відтворення організованої злочинності.

До економічних факторів належать: системна криза в економіці, прорахунку у стратегії проведення процесу приватизації державного майна, економічно необгрунтована повна лібералізація цін, слабкий контроль держави та суспільства за діяльністю окремих суб'єктів господарювання, особливо великих підприємств-монополістів, банківських установ, активна діяльність фіктивних підприємств, високий рівень тіньової економіки, непрозорість більшості сегментів ринку, насамперед паливно-енергетичного, агропромислового та ін. (ст. 239)

Сьогодні тіньова економіка фактично являє собою розгалужену систему отримання надприбутків, яка має своїх тіньових лідерів і спеціалізацію окремих сегментів. За даними експертів, обсяг незаконної тіньової економіки становить понад 50%. Діє вона, зазвичай, в інтересах кримінально-олігархічних кланів України^ а не в інтересах суспільства і держави. До тіньового сектору щоденно перетікають десятки мільйонів гривень, які не контролюються банківською системою.

Саме по собі явище тіньової економіки властиве всім без винятку економічним системам, але суттєве значення мають її обсяги, що в разі перевищення певних меж набувають великих масштабів і вкрай небезпечно впливають на всі сфери суспільного життя, провокують поширення та відтворення організованої злочинності.

Важливим економічним фактором є помилковість обраного напряму реформування економіки, здійснення якого призвело до формування такої системи, яка своїм існуванням та особливостями проявів породжує значну кількість негативних криміногенних факторів, що сприяють подальшому поширенню та відтворенню організованої злочинності, на відміну від, умовно кажучи, «нормальної» ринкової економіки. Звісно, що остання сама по собі також містить ряд об'єктивних передумов для існування організованої злочинності. Але за наявності цивілізованих ринкових відносин їм ставляться надійні перепони.

Політичними факторами поширення організованої злочинності слід вважати зростання корумпованої державного апарату та використання аморальних, а іноді й протиправних методів у політичній діяльності, вплив кримінально-олігархічних кланів на функціонування політичної системи в цілому і. окремих політичних інституцій.

Одним із головних соціальних факторів слід назвати соціальну апатію населення, зневіру у позитивні зміни. Для підтвердження стану соціальної апатії навіть не потрібно проводити спеціальних досліджень або наводити емпіричні дані, оскільки кожен громадянин України, на жаль, може спостерігати цей стан щодня у повсякденному житті. Зайвим підтвердженням цьому може бути майже повна відсутність реакції з боку населення на такі явища, як безпрецедентне підвищення тарифів на комунальні послуги, свавільне знеструмлення енергогенеруючими компаніями цілих (стр. 240) мікрорайонів. У країнах, що з точки зору більшості населення України вважаються демократичними та цивілізованими, такі факти неминуче викликали б бурхливі акції протесту.

Суттєвим соціальним фактором існування, поширення та відтворення організованої злочинності є різке розшарування суспільства на вкрай бідних і дуже багатих, низький життєвий рівень більшості соціальних верств населення. Водночас невеликий відсоток людей живе за надзвичайно високими стандартами споживання, властивими для найбільш економічно розвинутих країн, при очевидній для більшості населення відсутності досягти цього правомірним шляхом.

Ще одним соціальним фактором слід назвати ураженість організованою злочинністю не лише традиційно кримінальних, а й інших сфер життєдіяльності. У зарубіжних країнах, наприклад у США та країнах Західної Європи, організована злочинність контролює лише такі кримінальні сфери діяльності, як незаконний обіг наркотиків, зброї, торгівлю людьми, викрадення автомобілів, контрабанду. До легального бізнесу учасники організованих злочинних угруповань намагаються проникнути лише з метою легалізації отриманих від злочинної діяльності прибутків або поступового відходу від злочинної діяльності. В Україні та багатьох пострадянських країнах організована злочинність не просто проникає до більшості легальних сфер діяльності, а навіть здійснює контроль на ними. На цей час важко назвати хоча б одну сферу життєдіяльності, яка б не була піддана впливу організованої злочинності.

Під морально-психологічними факторами слід розуміти насамперед катастрофічне зниження моральності в суспільстві, девальвацію духовних цінностей. Значна частина населення виявилася враженою суто споживацькою психологією. Моральні орієнтири у суспільстві почали окреслювати представники кримінально-олігархічних кланів і корумповані чиновники, які публічно демонструють своє зневажливе ставлення до закону і правоохоронних органів.

Важливим морально-психологічним фактором існування, поширення та відтворення організованої злочинності є домінування в суспільній свідомості культу збагачення, надприбутку за мінімальних затрат праці. При цьому збагачення культивується у якомога більших (стр. 241) розмірах, будь-якими засобами, за будь-яку ціну. Крім того, відзначений культ надприбутку зумовив існування економічної диспропорції у вигляді пріоритету посередництва над виробництвом. Для усунення цього фактору необхідно залучити фахівців- економістів і розробити та законодавчо закріпити межі рентабельності товарів і послуг, переглянути критерії визначення їх собівартості.

Суттєвим морально-психологічним фактором виступає преференція населенням так званого мафіозного способу життя, своєрідний ефект звикання суспільної свідомості до організованої злочинності. Зазначений ефект звикання потенційно небезпечний загрозою тотальної криміналізації суспільної свідомості, що має наслідком ледь не виправдання злочинців, романтизацію злочинного способу життя, формування більшої довіри до злочинців, ніж до органів влади.

Ще одним морально-психологічним фактором є усталення у суспільній свідомості стереотипу «соціальної близькості» кримінального елементу, яке сформувалося внаслідок тривалого пропагування такої «близькості» кримінального елементу в роки тоталітаризму. Воно створило співчутливе ставлення до нього, інфільтрувало субкультуру злочинного середовища до суспільної свідомості у загрозливих масштабах. Цьому сприяє також розповсюдження та виготовлення творів, у яких звеличується образ злочинця. Він зображується таким собі лицарем-рятівником та мудрим добродійником, неправедно ув'язненим захисником свободи особистості, яскравою, творчою індивідуальністю.

Серед морально-психологічних факторів також слід назвати психологічну наближеність бізнесового середовища до організованого криміналітету. Це є логічним наслідком їх морально- психологічної єдності. Вона зумовлюється існуванням в радянські часи кримінальної відповідальності за приватне підприємництво, комерційне посередництво та інші господарські злочини, які нині визнані соціально корисними видами діяльності. Це робило людей, які займалися такими видами діяльності злочинцями, сприяло їх втягненню до кримінальної системи суспільних зв'язків.

Серед правових факторів поширення та відтворення організованої злочинності можна назвати такі, як недосконалість кримінально-правового врегулювання протидії організованій (стр. 242) злочинності; внутрішня суперечливість та неузгодженість системи законодавства, зокрема економічного і податкового, незадовільний стан законодавчого врегулювання певних сфер діяльності, особливо економічної, в толу числі недосконалість положень окремих законодавчих актів, що регламентують протидію злочинності; криміногенність деяких актів законодавства, непроведення їх кримінологічної експертизи тощо.

Організаційно-управлінські фактори, які обумовлюють існування, поширення та відтворення організованої злочинності, проявляються у неналежному контролі за використанням національного багатства, необгрунтованому втручанні чиновників у господарську діяльність, недоліках всього господарського механізму.

На стані протидії організованій злочинності негативно відображаються умови організаційно-управлінського характеру, які стосуються недоліків правозастосовної діяльності правоохоронних та інших державних органів. Серед них слід назвати: управлінські прорахунки в організації оперативно-службової діяльності правоохоронних органів; лібералізм при призначенні покарань членам організованих злочинних угруповань; недоліки оперативно- розшукової роботи; недостатній рівень координації у боротьбі з організованою злочинністю між окремими правоохоронними відомствами; неналежне матеріально-технічне, ресурсне і кадрове забезпечення підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.

Так, наприклад, у 2005-2006 роках було звільнено близько 20% співробітників спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Переважно вік звільнених становив 40-45 років, тобто правоохоронна система була значною мірою позбавлена найбільш досвідчених працівників. На цей час лише 10% працівників вказаних підрозділів мають досвід роботи п'ять і більше років.

Необхідно змінити сам підхід до результатів їх діяльності. Зараз вони оцінюються майже за тими самими критеріями, що й діяльність підрозділів карного розшуку, хоча для працівників Управління по боротьбі з організованою злочинністю найголовнішим є не просто викриття якомога більшої кількості злочинів, а й виявлення всієї структури злочинного угруповання з усіма його зв'язками.

Недостатня професійна підготовленість працівників підрозділів, що здійснюють боротьбу з організованою злочинністю обумовлюється тим, що фактично відсутня спеціалізація з питань (стр. 243) протидії організованій злочинності у відомчих навчальних закладах системи МВС України. Курсантам та слухачам не надаються мінімально потрібні знання про сутність організованої злочинності та заходи протидії йому, за винятком декількох навчальних годин у курсі кримінології під час вивчення відповідної теми.

Слід зазначити також і неузгодженість дій та відомчу корпоративність правоохоронних органів. Протидіяти цьому можливо лише шляхом чіткого законодавчого визначення компетенції різних відомств у сфері боротьби з організованою злочинністю з обов'язковим застереженням про заборону її довільного перерозподілу на рівні різного роду підзаконних актів.

Важливою негативною обставиною виступає і бюрократизація спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та й взагалі системи правоохоронних органів.

Проблема ресурсного забезпечення протидії злочинності, особливо організованій, залишається надзвичайно актуальною. В умовах сьогодення, коли працівникам правоохоронних органів, особливо керівному складу, доводиться виконувати більше різного роду господарські, ніж прямі службові функції для забезпечення мінімально необхідного існування та функціонування правоохоронної системи, значущість цього питання ще зростає. Економія на виділенні коштів на потреби правоохоронним органам обходиться державі надто дорого, спричиняє втрати бюджету та породжує інші соціальні проблеми.

Низька правова та соціальна захищеність працівників правоохоронних органів, у тому числі й спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Нескінченні спроби зекономити бюджетні кошти на скасуванні додаткових соціальних гарантій правоохоронцям призводять до негативних явищ, таких як плинність кадрів та соціальна напруженість у правоохоронних органах, що аж ніяк не можуть позитивно позначитися на протидії злочинності.

Особливу роль у сприянні існуванню, поширенню та відтворенню організованої злочинності відіграє корупція. Її згубний вплив відчувається в усьому світі. Відбувається це тому, що владні й управлінські повноваження являють собою велику спокусу для осіб, схильних до протиправного збагачення. Цим користуються учасники організованої злочинності, протиправно зближуючись з чиновництвом. Слід підкреслити, що деякі державні службовці самі (стр. 244) часто йдуть назустріч кримінальним елементам, бажаючи отримати гроші або матеріальні блага за свої послуги.