Рекомендована література:

• Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: закон України від 14 січня 2006 року № 3781-XII: [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua

• Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: закон України від 23 грудня 1993 року № 3782-ХІІ: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http-. // www.rada.gov.ua (стр. 230)

• Закапкж АП. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. / Закалюк АП. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. - Кн. 2. - С. 180-268.

• Запобігання злочинності в Україні: навч. посіб. / В.В. Голіна, М.Ю. Валуйська. - X.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - 107 с.

• Кальман О.Г. Злочини проти правосуддя як фактор дестабілізації суспільних відносин / О. Кальман, С. Мірошниченко // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2008. - № 4. - С. 20-24.

• Кримінальне право України: Особлива частина: [підручн. для студентів вищ. навч. зал. освіти] / [МЛ Бажанов, В.В. Сташис, ВЛ. Тацій, І.О. Зінченко та ін.]; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, ЪЯ Тація. - К: Юрінком Інтер, 2001. - С. 415-441.

• Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник / [І.М. Даньшин, В.В. Голіна, М.Ю. Валуйська та ін.]; за заг. ред. В.В. Голіни. - 2-ге вид. перероб. і доп. - X.: Право, 2009. - С. 190-197.

• Лукашевич С.Ю. Попередження злочинності засуджених в місцях позбавлення волі: моногр. / Лукашевич С.Ю. - X.: СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. - 104 с.

• Мартиненко OA Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины: моногр. / Мартиненко OA - X.: Изд-во ХНУВС, 2005. - 496 с.

• Організація виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі: методичний посібник / Шкадюк В. - К: Державна кримінально-виконавча служба України. - 2007. - 242 с.

• Мірошниченко C.G. Службова злочинність проти правосудця-загроза національній безпеці держави: матеріали міжвід. Наук.-практ. конф. «Запобігання злочинам у сфері забезпечення національної безпеки України», [21 листопада 2008 р., м. Київ]. - KL: Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2008. - С. 145-150.

• Осадчий В.І. Проблеми кримінально-правового захисту правоохоронної діяльності: моногр. / Осадчий В.І. - К.: НВТ «Правник». - НАВСУ, 1999. - 239 с. (стр. 231)

Розділ XI. Проблеми протидії організованій злочинності

§ 1. Поняття та види організованих злочинних угруповань

Організованих форм злочинність в Україні почала набувати на початку XX століття, хоча фактично і до того окремі об'єднання злочинців цілком правомірно можна було б віднести до проявів організованої злочинності у сучасному розумінні цього явища. У великих промислових, а також приморських містах формувалися спільноти злочинців, які мали стійкий характер, розподіляли між собою сфери впливу і вчинювали активний спротив діяльності органів державної влади, спрямованій на їх ліквідацію.

У перші роки існування радянської держави, складовою частиною якої Україна була понад 70 років, негативні тенденції розвитку організованих форм злочинності ще більш поглибились. Цей період характеризується економічною і соціальною розрухою, викликаною виснажливими першою світовою і громадянською війнами, революційними заворушеннями. Основними, безпосередніми передумовами згуртування злочинного світу стали тоді три обставини: 1) намагання держави примусово ліквідувати ринкові відносини в економіці; 2) розвал державного апарату і правоохоронної системи; 3) поширення стійких форм корисливо- насильницької злочинності.

У наступні періоди розвитку української держави організована злочинність поступово набувала все більш стійкого організованого характеру. Встановилася специфічна злочинна субкультура. У кримінальному середовищі з'явилися лідери, організатори, «злочинні авторитети», активізували свою діяльність «злодії у законі», які пропагували і поширювали ідею згуртування кримінального середовища.

Особливо інтенсивно ці процеси стали відбуватися у зв'язку з переходом України до ринкових відносин. Діяльність організованих злочинних угруповань стала все активніше проникати у сферу легальної економічної діяльності

Організовані злочинні угруповання вже не стали вписуватися в рамки групової і рецидивної злочинності, бандитських формувань. (стр. 232)

За своєю сутністю вона стала новим якісним явищем, що характеризується злиттям різних видів злочинів у єдину діяльність. Окремі суспільно небезпечні діяння при цьому - лише певні операції більш складної злочинної діяльності. Тут існує система багаторівневих, стійких злочинних зв'язків, які приводять до концентрації злочинності. В основі організованої злочинності лежить корислива мотивація поведінки не тільки окремої особи, а й цілих соціальних груп, яка спрямована передусім на збагачення, порушення загальновизнаних принципів розподілу національного доходу. Різними неправомірними засобами здійснювалась приватизація державного і комунального майна.

У якісному відношенні організовані злочинні угруповання характеризуються все більшим проникненням в економіку, насамперед в її базові галузі, на стратегічно важливі рентабельні підприємства; намаганням установити контроль над виробництвом, постачанням і реалізацією окремих видів сировини, товарів, надання послуг тощо при участі відповідальних працівників сфери господарської діяльності, фінансистів, управлінців.

Частина «кримінальних авторитетів» і лідерів злочинного середовища, які раніше традиційно координували і контролювали вчинення злочинів загальнокримінальної спрямованості, змістили акценти з відкритого злочинного промислу у сферу кримінального підприємництва і економічного бізнесу.

Організовані злочинні нерідко застосовують найбільш тяжкі форми насильства: вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, незаконне позбавленням волі тощо. Насильство при цьому використовується як засіб у конкурентній боротьбі злочинних груп між собою, є засобом залякування і фізичного усунення свідків, журналістів, політичних діячів та ін., нерідко із застосуванням зброї.

Як зазначають багато вчених, організованим злочинним угрупованням притаманні такі риси: значний кількісний склад •(причому це не проста група осіб, а своєрідне ієрархічно Побудоване злочинне об'єднання), стійкість, чіткий розподіл обов'язків між їх членами, зорієнтованість на спільну невизначено Тривалу злочинну діяльність, її планування, поділ сфер впливу, Наявність системи захисту від державного соціального контролю, інформаційна й технічна забезпеченість. (стр. 233)

На підставі аналізу типологій, викладених у науковій літературі, можна виділити організовані злочинні угруповання за кількома критеріями, а саме: 1) за кримінально-правовими ознаками; 2) за характером складу учасників,- 3) за рівнем корумпованих зв'язків; 4) за характером структурованості; 5) за територіальною поширеністю діяльності; 6) за характером виникнення; 7) за наявністю легального прикриття діяльності; 8) за спрямованістю, змістом і спеціалізацією.

За кримінально-правовими ознаками можна виділити наступні типи організованих злочинних угруповань: 1) організована група; 2) сутенерська організована група (ч. 4 ст. 303 КК України); 3)організована група, створена в установі виконання покарань з метою тероризування засуджених або нападу на адміністрацію (ст. 392 КК України); 4) банда (ст. 257 КК України); 5) не передбачене законом воєнізоване або збройне формування (ст. 260 КК України); 6) група, діяльність якої здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів і поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою розпустою (ст. 181 КК України); 7) терористична група чи терористична організація (ч. 4 ст. 258 КК України); 8) злочинна організація (ст. 255 КК України); 9) транснаціональна організація, яка займається порушенням встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, вилученням у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації або незаконною торгівлею органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143 КК України).

За характером складу учасників видається можливим виділити такі види організованих злочинних угруповань: 1) підлітково-молодіжні; 2) традиційні «злодійські»; 3) ситуативно-кримінальні; 4) «нові» кримінальні; 5) «білокомірцеві»; 6) змішані.

За рівнем корумпованих зв'язків можливо виділити такі угруповання: 1) некорумповані; 2) низькокорумповані угруповання; 3) середньокорумповані; 4) висококорумповані.

За характером структурованості організовані злочинні угруповання можна класифікувати на: 1) малоструктуровані; 2) середньоструктуровані; 3) нестало традиційно структуровані; 3) жорстко традиційно структуровані; 5) жорстко організаційно структуровані; 6) структуровані за сітьовим типом. (стр. 234)

За територіальною поширеністю організовані групи (організації) можуть бути: 1) локальними (у межах адміністративного району, міста); 2) регіональними (у масштабах однієї області); 3) міжрегіональними (в масштабах декількох областей), 4) національного масштабу (такі, що діють у межах всієї країни); 5) міжнародними (маються на увазі ті, що пов'язані з кримінальними структурами інших країн).

Залежно від спрямованості, змісту і спеціалізації злочинної діяльності виділяють три види організованих угруповань- співтовариств: 1) угруповання, які спеціалізуються на вчиненні загальнокримінальних злочинів у поєднанні з організацією азартних ігор, вимаганням, викраданням людей, наркобізнесом і т. ін.; 2) співтовариства господарської, комерційної, фінансової спрямованості, які паразитують на офіційних структурах суспільства; 3) співтовариства змішаною типу, що поєднують риси перших двох організованих злочинних угруповань.

Організовані злочинні угруповання економічної спрямованості - це, як правило, об'єднання фахівців та посадових осіб органів влади і управління на підставі спільної злочинної діяльності. Соціально- психологічними особливостями таких груп є те, що вони Створюються досвідченими організаторами. їх структура здебільшого формально повторює структуру організації, де вона створена. Стосунки між членами групи часто складаються так, що окремі учасники не знають обсягу злочинної діяльності в цілому. Зволікання із здійсненням кардинальних заходів протидії злочинним угрупованням у сфері економіки сприяє їх розвитку, створює передумови для відтворення, пристосування до нових політичних, Соціально-економічних та інших чинників, збільшує ймовірність зв'язку з державними і правоохоронними органами, зумовлює формування у його членів почуття безкарності, незалежності та Захищеності.

За характером виникнення можна виділяти такі угруповання: 1) сімейно-кланові угруповання; 2) дозвільно-побутові; 3) навчального середовища; 4) спортивного середовища; 5) пенітенціарного середовища; 6) службово-трудового середовища; 7) маргінального середовища; 8) професіональних злочинців. (стр. 235)

Ознака легального прикриття діяльності злочинних угруповань дає змогу виділяти: 1) злочинні угруповання, які не мають легального прикриття; 2) злочинні угруповання, які мають легальне прикриття.

Поняття організованої злочинності сформульовано у чинному Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» і включає сукупність злочинів, які вчинюються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань. Існує близько 150 наукових визначень організованої злочинності, узагальнення яких з формулюванням певного уніфікованого поняття є досить проблематичним. Враховуючи перелічені характерні кримінологічні ознаки організованої злочинності, можна визначити її наступним чином. Організована злочинність - це згуртування кримінального середовища для вчинення злочинів у масштабі певного регіону, окремої галузі господарства шляхом утворення стійких згуртованих ієрархічно побудованих злочинних угруповань, зорієнтованих на тривалу спільну злочинну діяльність з метою отримання постійних значних доходів, часто із замаскованим використанням офіційних економічних і організаційних структур, а також корумпованих елементів державного апарату.

Наведене визначення має переважно кримінологічний характер і відтворює напрями протидії цій злочинності.