§ 3. Принципи протидії та запобігання злочинності

Основними принципами (вимогами), покликаними задовольняти спеціально-кримінологічні заходи, є: соціальної справедливості, демократизму, гуманності, законності і верховенства права, економічної доцільності та обґрунтованості, пріоритету запобіжної діяльності над репресивною, правового й соціального контролю, координації, плановості, комплексності і диференціації, науковості, обґрунтованості, реальності та конкретності.

Принципи державної політики у сфері протидії злочинності ґрунтуються на загальнолюдських уявленнях про цінності та призначення соціальних норм поведінки, а також взаємин людей, які базуються на праві, моралі, звичаях. Державна політика протидії злочинності повинна бути підпорядкована зазначеним принципам і їх слід розглядати як мінімальні. Недотримання цих принципів призводить до руйнування єдиної політики у сфері протидії злочинності. (стр. 22)

Принцип соціальної справедливості визначає реальне та неухильне втілення в законі практики правозастосування конституційної вимоги рівності всіх перед законом і судом. Цей принцип включає ідею гуманізму, але гуманізму не абстрактного, не за рахунок жертв злочинів, а гуманізму творчого, орієнтованого на захист громадянського суспільства і кожного окремого громадянина.

Реалізація соціальної справедливості у сфері протидії злочинності неможлива без втілення на практиці таких кримінально-правових принципів, як: невідворотність відповідальності і відповідність покарання характеру та ступеню суспільної небезпеки злочину й особі злочинця. Недотримання органами кримінальної юстиції саме цих принципів викликає найбільше нарікань з боку громадськості і створює особливі труднощі у реалізації кримінологічної політики протидії злочинності. Тому вважаємо, що всі умови щодо кримінально-правової недоторканності окремих осіб залежно від їх соціального статусу мають бути скасовані.

Більш об'єктивний погляд на злочинність як фактор соціальної дестабілізації дає підстави виділити те загальне, що об'єднує всі або майже всі різновиди злочинів - це наслідки злочинних посягань у вигляді жертв злочинів. З урахуванням латентності та низької ефективності діяльності роботи правоохоронних органів їх десятки мільйонів, які потребують захисту і не отримують його. Відчуття особистої незахищеності громадян підриває довіру до державної влади, не сприяє використанню громадянського потенціалу у наведенні правопорядку. Розробка наукової концепції державної політики у сфері протидії злочинності та вдосконалення галузей права кримінально-правового циклу мають іти шляхом пріоритетного соціального та правового захисту жертв злочинів, а не осіб, які скоюють злочини. Слід зазначити, що розвиток вітчизняного законодавства в останні роки йшов шляхом розширення процесуальних прав підозрюваних, обвинувачених, підсудних і засуджених, а не потерпілих, та створення умов для реального відшкодування заподіяних збитків жертвам злочинів. Суспільні та державні фонди допомоги жертвам злочинів досі не створено. Такий стан справ суттєво підриває дотримання принципу соціальної справедливості.

Принцип демократизму полягає в тому, що ці заходи не повинні, з одного боку, порушувати демократичні права і свободи (стр. 23) громадян, закріплені в Конституції, а з другого, означає, що протидія злочинності є загальнодержавною справою, у здійсненні якої мають брати участь всі державні органи, громадські організації та окремі громадяни. Важливою умовою втілення принципу демократизму в організації запобігання злочинам є діяльність представницьких органів, окремих депутатів, а також відкрита гласність у цій роботі.

Гуманність - захід запобігання злочинам. Він ґрунтується на ідеї про те, що не можуть застосовуватися заходи, які суперечать загальноприйнятим нормам моралі, пов'язані з проявами жорстокості, приниженням гідності людини. Крім того, вся діяльність з запобігання злочину - це гуманний напрям у боротьбі зі злочинністю, перше місце у якій відведено усуненню негативних явищ, які призводять до морального і громадянського приниження і занепаду людини.

Принцип законності і верховенства права у найзагальнішому його розумінні потребує, щоб уся діяльність системи запобігання злочинності ґрунтувалась виключно на правових засадах, положеннях Конституції та Законів України. Жодні прагнення ефективності, високої результативності не можуть виправдовувати застосування профілактичних заходів, не заснованих на нормах закону. Інакше кажучи, заходи з запобігання не повинні вступати у протиріччя з законом. Законність - це основний принцип правової держави. Спеціально-кримінологічне запобігання повинно мати правову основу у формі законів про запобігання злочинності. На жаль, цей принцип порушується досить часто. Наприклад, проведення обшуку під виглядом перевірки реєстраційного режиму, обмеження у пересуванні, необґрунтоване введення надзвичайних станів, встановлення необґрунтованих заборон і т. ін. Особливо ці порушення наявні в діяльності органів внутрішніх справ (ОВС), місцевих органів влади й управління. Вони пов'язані, як правило, з тим, що законність підмінюється принципом доцільності, що, звичайно, не завжди збігається. Найголовнішим заходом доцільності є законність. 1 порушення цього принципу, навіть з благих спонукань, неприпустиме.

Сучасні дослідники наполегливо твердять про нове розуміння принципу законності і його співвідношення з принципом верховенства права. Констатується системна криза законності і потреба розробки загальної теорії законності. Актуальність (стр. 24) проблеми обумовлює прагнення дослідників повніше розкрити дане поняття. Вивчення сучасного стану правової науки з цього питання дає змогу констатувати, що на заміну соціалістичному розумінню принципу законності приходить нове розуміння, згідно з яким принцип законності підпорядковується абстрактному принципу «верховенства права».

У ряді законопроектів замість поняття «законність» останнім часом широко використовується термін «верховенство права». З огляду на це слід зазначити, що принцип «верховенства права», уперше сформульований видатним британським конституціоналістом Альбертом Дайсі наприкінці XIX сторіччя, пов'язується з дотриманням природних прав людини і процесуальними гарантіями її прав та свобод, демократичними принципами судочинства. Він повинен бути обов'язковим взірцем в законодавчій, а не в правозастосовній діяльності. Принцип законності (верховенства закону) визначає місце закону в ієрархії всіх інших нормативних актів і повинен бути головним орієнтиром у діяльності правоохоронних органів щодо протидії злочинності.

Обґрунтованість полягає в тому, що застосування заходів профілактики має відповідати реальним, а не уявним криміногенним явищам і процесам. Цей принцип зобов'язує суб'єктів профілактики піклуватися про досить повну і всебічну кримінологічну інформацію щодо наявності криміногенних явищ у певному регіоні, сфері соціального життя, серед груп населення, стосовно окремих громадян.

Економічна доцільність та обґрунтованість передбачає передусім аналіз матеріально-технічних можливостей для реалізації заходів, які пропонуються з усунення, нейтралізації криміногенних явищ і процесів та їх економічних наслідків. На практиці дуже часто при розробці програм запобігання різноманітним криміногенним явищам і процесам пропонується проведення таких заходів, які в даних умовах місця і часу не можуть бути відповідним чином профінансовані, або не враховуються їх негативні економічні наслідки. У цьому зв'язку досить згадати сумнозвісну боротьбу з пияцтвом за часів Радянського Союзу, яка нанесла величезну економічну шкоду державі. Економічний раціоналізм зовсім не зводиться до вимог мінімізації затрат на запобігання злочинам. Як свідчить практика, ця діяльність часто потребує значних матеріальних (стр. 25) ресурсів та засобів. Але не враховувати при цьому об’єктивні можливості суспільства з реалізації заходів, що пропонуються, звісно, не можна. Інакше ці програми або зависнуть у повітрі, або ще більше загострять криміногенну обстановку, або нанесуть суспільству шкоду в інших сферах життєдіяльності. Сподіватися на результат можна лише від тих заходів, які держава спроможна впровадити в життя з урахуванням свого економічного становища.

Принцип пріоритету запобіжної діяльності над репресивною полягає в тому, що кримінологічна політика держави має бути зорієнтована, в першу чергу, на реалізацію заходів запобігання злочинам, а не застосування суворих кримінальних покарань.

Принцип правового та соціального контролю потребує посилення контролюючих функцій усіх гілок державної влади за виконанням законодавства, спрямованого на протидію злочинності як державними органами, так і громадськими об'єднаннями й окремими громадянами. Важлива роль у цьому належить здійсненню прокурорського нагляду. В останні роки дедалі більшою мірою визнається необхідність впровадження кримінологічної експертизи нормативно-правових актів, що дасть змогу прогнозувати можливі негативні наслідки пропонованої правової новели у сфері протидії злочинності. Як до проведення експертизи, так і до самого законопроекту мають бути пред'явлені вимоги, які випливають із загальних принципів протидії злочинності.

Принцип координації діяльності щодо реалізації державної політики протидії злочинності передбачає налагодження чіткої взаємодії усіх суб'єктів запобігання злочинності. Координація має здійснюватись на трьох рівнях з визначенням відповідних функцій, завдань, методів і складу координаційних органів. Вищий рівень здійснює Рада національної безпеки і оборони України. Другий рівень - координацію діяльності правоохоронних органів, має здійснювати прокуратура України. Третій рівень - регіональна координація кримінологічної політики у сфері протидії злочинності - покладається на органи влади і управління на місцях.

Принцип плановості потребує здійснення заходів протидії злочинності не спонтанно і хаотично, а згідно з відповідними концепціями, планами і з суворим дотриманням звітності щодо їх виконання. (стр. 26)

Комплексність і диференціація полягає у використанні різноманітних форм, методів і засобів, спрямованих не тільки на злочинність, а й на ті фактори, які її обумовлюють, а також в об'єднанні зусиль різних суб'єктів протидії злочинам.

Науковість передбачає розроблення і втілення методів та заходів протидії злочинності з використанням сучасних досягнень науки і техніки, а також позитивного вітчизняного й зарубіжного досвіду.

Принцип обґрунтованості визначає, що заходи протидії потрібно розробляти відповідно до наявної соціальної кримінологічної інформації про криміногенні об'єкти й фактори, які обумовлюють вчинення злочину.

Реальність і конкретність знаходять своє відображення у спрямуванні заходів протидії на конкретні об'єкти з метою їх повного і дійсного усунення. Такі найбільш суттєві основні принципи кримінологічної політики у сфері протидії злочинності та забезпечення правопорядку. Аналіз відповідності заходів протидії злочинності цим базовим принципам дасть змогу виявити слабкі сторони кримінологічної політики держави та окреслити напрями її удосконалення.