§ 4. Протидія і запобігання злочинам у сфері службової діяльності та корупції

Протидія службовим злочинам та корупції - це діяльність спеціалізованих і неспеціалізованих державних органів, пов'язана з виявленням, припиненням, розслідуванням та притягненням винних осіб до кримінальної відповідальності на різних стадіях злочинної діяльності.

Суб'єкти протидії та запобігання злочинам у сфері службової діяльності поділяються на спеціалізовані й неспеціалізовані. Спеціалізовані органи здійснюють виявлення, припинення правопорушень і злочинів у сфері службової діяльності. Спеціалізованими органами, уповноваженими протидіяти проявам службових злочинів, є: а) Міністерство внутрішніх справ України; б) податкова міліція; в) Служба безпеки України; г) органи прокуратури України; г) Військова служба правопорядку в Збройних силах України. До неспеціалізованих органів, уповноважених протидіяти проявам службових злочинів, належать: а) інші підрозділи зазначених вище спеціалізованих органів; б) інші міністерства, відомства й центральні органи державної виконавчої влади України; в) органи місцевого самоврядування; г) недержавні підприємства, установи, організації; г) громадські організації. (стр. 203)

Компетенція неспеціалізованих органів визначається законодавством України та їх статутами. Керівники підприємств, установ, організацій або їх структурних підрозділів у випадку виявлення чи одержання інформації про вчинення підлеглими службового правопорушення, у межах своєї компетенції, зобов'язані вжити заходів для припинення таких правопорушень і негайно повідомити про це в будь-який спеціалізований орган.

З метою вдосконалення діяльності спеціальних органів, які здійснюють виявлення й протидію злочинам у сфері службової діяльності, необхідно: переорієнтувати їх на виявлення найнебезпечніших корупційних злочинів, а також проявів у найбільш важливих сферах життя держави і там, де ця злочинність набула найбільшого поширення; розробити та ввести в діяльність правоохоронних органів необхідні методики виявлення й збору інформації про факти корупції на різних, у тому числі вищих, рівнях державного управління, у сферах розпорядження державними коштами, приватизації, охорони здоров'я, освіти, інших сферах суспільного й державного ЖИТТЯ; чітко визначити порядок повної й своєчасної реєстрації повідомлень про вчинені злочини та інші правопорушення, установити юридичну відповідальність за його порушення; розв'язати колізію, що існує в чинному законодавстві про порядок надання інформації правоохоронним органам щодо коштів і майна окремих юридичних і фізичних осіб; уніфікувати й конкретизувати в єдиному законодавчому акті умови й порядок надання такої інформації правоохоронним та іншим органам.

Згідно з Указом Президента України від 1 лютого 2008 року «Про деякі заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної антикорупційної політики» координація діяльності органів виконавчої влади щодо протидії та запобігання корупції покладена на Міністерство юстиції України. Воно має здійснювати: аналіз законодавства та факторів, які сприяють вчиненню антикорупційних правопорушень та підготувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства про протидію та запобігання корупції; здійснювати антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів; збирати та аналізувати статистичні дані, іншу інформацію про реалізацію заходів щодо протидії та запобігання корупції і оцінки їх ефективності; виявляти чинники, що сприяють корупційним проявам, готувати пропозиції щодо їх усунення; сприяти діяльності громадських організацій у запобіганні корупції; забезпечити (стр. 204) співпрацю України з Групою держав Ради Європи проти корупції (GRECO).

На виконання завдань, які поставлені у вищезазначеному Указі Президента України, Кабінетом Міністрів України запроваджено посаду урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, на якого покладається виконання завдань з підготовки пропозицій щодо формування та забезпечення реалізації державної антикорупційної політики. Відповідне положення «Про урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики» затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2009 року.

Але практика останніх років свідчить, що створення все нових і нових підрозділів з окремих напрямів боротьби зі злочинністю та корупцією у системі правоохоронних органів не виправдовує себе. Тому, на нашу думку, на порядку денному стоїть нагальна необхідність утворення спеціального державного органу, який би займався виключно усією складною сукупністю проблем попередження злочинності й корупції як однією із галузей державного управління.

Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії службовим злочинам здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Запобігання службовим злочинам являє собою узгоджену систему заходів політичного, економічного, соціального, правового, організаційного характеру, спрямованих на реалізацію заходів спеціально-кримінологічної профілактики, ослаблення, нейтралізацію й усунення причин та умов цих злочинів.

Запобіжні заходи злочинам у сфері службової діяльності політичного характеру переважно зводяться до: 1) розробки науково обгрунтованої державної стратегії боротьби зі службовими злочинами й правопорушеннями, визначення основних напрямів такої боротьби, максимального обмеження їхнього негативного впливу на суспільство; 2) удосконалення системи державного управління й місцевого самоврядування на основі розширення гласності й спрощення процедури спілкування громадян і організацій з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 3) розробки і впровадження чітких механізмів зайняття посад державних службовців виключно на основі конкурсного відбору; 4) виховання у службовців патріотичних (стр. 205) почуттів, високих моральних, професійних якостей; 5) створення громадських організацій для активізації участі населення у протидії та запобігання службовим злочинам.

В економічній сфері заходи щодо запобігання службовим злочинам мають включати: 1) визначення чітких критеріїв бюджетного фінансування функціонування державного апарату; 2) суворе дотримання встановлених механізмів обмеження легалізації «відмивання» доходів, отриманих злочинним шляхом державними службовцями; 3) розробка системи заходів щодо унеможливлення участі державних службовців у схемах тіньової економіки і незаконного ведення бізнесу; 4) впровадження ефективної системи контролю за доходами й видатками державних службовців; 5) забезпечення поступового зменшення розрахунків готівкою за участі громадян,- 6) удосконалювання порядку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності; 7) звуження переліку видів підприємницької діяльності, які підлягають ліцензуванню; 8) встановлення прозорих і конкурентних систем державного замовлення, приватизації, оренди державного майна.

Заходи запобігання злочинам у сфері службової діяльності соціального характеру передбачають: доведення рівня оплати праці державних службовців до рівня задоволення соціально значущих потреб відповідно до їх соціального статусу; впровадження ефективної системи соціального захисту, дієвих механізмів задоволення окремих потреб державних службовців через довгострокове, у тому числі й поточне, кредитування; реорганізацію діючої системи соціального страхування державних службовців; створення належних умов пенсійного забезпечення.

Запобігання злочинам у сфері службової діяльності заходами правового характеру включає: впровадження кримінологічної антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів; проведення ревізій норм чинного законодавства на предмет виявлення й вилучення положень, які сприяють проявам службових злочинів, здійснення повної систематизації антикорупційного законодавства; законне обмеження повноважень працівників органів дізнання, досудового слідства, прокуратури про можливість звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами осіб, щодо яких порушена кримінальна справа.

У сфері реалізації заходів запобігання організаційного характеру необхідно: дотримуватися правил підбору та розміщення (стр. 206) кадрів, що базується на конкурсній основі; ввести обов'язкові спеціальні перевірки кандидатів на заняття відповідальних посад в органах державної влади та управління; удосконалити систему спеціальних обмежень, встановлених для державних службовців, з метою запобігання конфлікту інтересів; ввести практику обов'язкової систематичної ротації керівників; чітко регламентувати процедури прийняття управлінських рішень; обов'язково розглядати на засіданнях колегій міністерств і відомств питання щодо виконання законодавства про державну службу, боротьбу з корупцією; установити адміністративну відповідальність посадових осіб органів державної влади й місцевого самоврядування за ухилення від реагування на критичні виступи засобів масової інформації; законодавчо врегулювати механізм обмеження політичного й управлінського лобізму.