Рекомендована література:

• Рекомендация N Rec (2003) 21 Комитета министров Совета Европы государствам-членам «О сотрудничестве в области предупреждения преступлений» от 24.09.2003 г. // [Електронный ресурс]. - Режим доступа: http: // www.rada.gov.ua

• Бандира В А Кримінально-виконавче право: навч. посібн. / [Бандира В А, Денисов С.Ф., Денисова ТА та ін.]; за ред. Т. Денисової. - К.: Істина, 2008. - С. 274-290

• Взаимоотношеня полиции и прокуратуры в ФРГ // Борьба с преступностью за рубежом. - 2000. - № 10. - С. 17.

• Ведерникова О.Н. Основные криминологические системы современности (сравнительный анализ) / О.Н. Ведерникова. - Государство и право. - 2002. - № 10. - С. 32-39.

• Грицаенко J1.P. Прокурорська діяльність в Україні та світлі сучасного світового досвіду: моногр. / Грицаенко J1.P. - Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2009 - С. 254-310.

• Джужа О.М. Курс кримінології. Загальна частина: підруч.у З кн. / [Джужа О.М., Михайленко П.П., Кулик О.Г. та ін.]; за заг. ред. О.М.Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - Кн. 1. - С. 207-230.

• Иншаков С.М. Зарубежная криминология / Иншаков С.М. - М.: Издательская группа ИНФРАМ-НОРМА, 1997. - 383 с.

• Курс советской криминологии: предупреждение преступности. - М.: Юридическая литература, 1986. - С. 279-320.

• Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью / Кудрявцев В.Н. - М.: Юристь, 2003. - С. 35-41.

• Мошак Г. Частно-правовые аспекты предупреждения преступности в Германиии / Г. Мошак, А Паламарчук // Уголовное право. - 2006.- № 4. - С. 92-94.

• Правова статистика: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / за ред. В.В. Голіни. - X.: Право, 2009. - С. 184-188.

• Цепелев В.Ф. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью/ Цепелев В.Ф. - М., 2001.

• Шимонаев П. Экстрадиция - самостоятельное направление прокурорского надзора / П. Шимонаев // Законность. - 2000. - № 8. - С. 11 - 13. (стр. 144)

Розділ VII. Проблеми протидії насильницьким злочинам

§ 1. Поняття та види насильницьких злочинів

Насильницькі посягання на життя і здоров'я особи є однією з найнебезпечніших складових сучасної злочинності. Протягом усієї історії людства вбивство, завдання навмисного каліцтва вважали вчинком, забороненим релігійними і моральними нормами. З часом правові норми багатьох держав світу визнали життя і здоров'я людини найвищою соціальною цінністю, піддавши кримінального переслідуванню різноманітні насильницькі діяння проти життя і здоров'я особи.

Насильницька злочинність - це сукупність суспільно небезпечних насильницьких посягань на життя і здоров'я особи, передбачених Кримінальним кодексом України, та осіб, які їх вчинили із застосуванням фізичної сили або погрози її застосування, з метою позбавлення життя людини або спричинення шкоди її здоров'ю, фізичній свободі, тілесній недоторканності. Відмітною рисою цих злочинів є насильство і агресія щодо потерпілого. Насильство - це складне багаторівневе явище, що призводить до негативних особистих і соціальних наслідків і є, з одного боку, соціокультурним та соціопсихологічним феноменом, а з другого - наслідком впливу на особистість біогенетичних чинників. Воно завжди пов'язано з певним обмеженням свободи вибору особистості. АА Піонтковський вважав, що насильницький вплив на особистість полягає у всілякому примушуванні її до дій, що суперечать її бажанням. Таке розуміння є досить широким і включає соціально прийнятні випадки застосування насильства. Насильницька злочинність, як одна з форм агресивної поведінки: а) грубо порушує моральні норми суспільства; б) заподіює фізичну та (або) психологічну шкоду іншій особі; в) здійснюється всупереч волі потерпілого, який не бажає такого поводження із собою, г) відповідає іншим ознакам злочину, передбаченим Кримінальним (стр. 145) кодексом України. Трактування насильства як одного з найнебезпечніших різновидів агресії дотримувалися Р. Блекборн, А. Зелінський, О. Ігнатов, О. Литвак.

Законодавче визначення окремих видів насильства міститься в Законі України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 року № 789-111. У ст. 1 цього Закону насильство в сім'ї визначається як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи останнього як людини і громадянина й наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. Таке тлумачення грунтується на двох головних аспектах - завданні шкоди і порушенні конституційних прав та свобод людини. Стаття 40 КК України застосовує категорію «фізичний або психічний примус». Фізичний примус учені визначають як «застосування фізичного впливу (фізичного насильства), що може виражатись у ...діях, які завдають фізичного болю, у незаконному позбавленні волі тощо». Безпосередньо термін «насильство» використовується також у КК України у ч. 2 ст. 186, статтях 187, 189, 206, 228, 278, 280, 289 та ін.). У цих випадках законодавець трактує насильство з позицій спричинення тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості або його небезпечності для життя чи здоров'я людини, тобто переважно з позицій насильства фізичного. Досліджуючи насильницьку злочинність, науковці здебільшого спрямовують увагу на умисні убивства і тяжкі тілесні ушкодження як на найбільш небезпечні різновиди цієї групи злочинів. Не меншу суспільну небезпеку мають і корисливо-насильницькі злочини, в яких насильство є інструментом отримання матеріальної винагороди: убивство з корисливих мотивів, розбій, вимагання, поєднане з насильством, та інші види злочинів.

Насильницьким злочинам притаманна певна внутрішня єдність, заснована на агресивно зневажливому ставленні до недоторканності життя і здоров'я людини. Для більшості насильницьких злочинів характерна ситуативність, імпульсивність їх учинення, алкогольне сп'яніння учасників, розповсюдженість саме у сферах побуту та (стр. 146) дозвілля. Жага помсти, ревнощі, ненависть, недоброзичливість, незадоволеність прийнятим рішенням, бажання забезпечити себе матеріально сьогодні або в майбутньому за рахунок іншого ~ це лише невеликий перелік мотиваційного підґрунтя конфліктів, які можуть перерости у скоєння насильницьких злочинів.

Саме за мотиваційною складовою відмежовують різні види насильницьких злочинів. Слушним видається виділення двох І основних видів насильницьких злочинів: 1) насильницько-егоїстичні, І коли насильство вчинюється з метою завдання людині психічної чи фізичної шкоди і приносить задоволення самим процесом та І безпосередніми наслідками вчинення насильницького діяння; 2) насильницько-інструментальні, де насильство є інструментом здобуття матеріальних благ чи досягнення інших, крім фізичної шкоди жертві, цілей.

За об'єктом злочину вирізняють такі види насильницьких злочинів: 1) злочини проти життя: умисне вбивство; вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання; вбивство матір'ю новонародженої дитини; вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинців, доведення до самогубства та ін.; 2) злочини проти здоров'я: умисні тілесні ушкодження; побої і мордування; катування; примушування до вилучення органів людини для трансплантації, І зараження ВІЛ-інфекцією, насильницьке донорство та ін.; 3) злочини і проти волі, честі та гідності особи: незаконне позбавлення волі або викрадення людини; захоплення заручників (насильство ? застосовується як засіб досягнення якоїсь іншої, крім шкоди житло і здоров'ю, мети) та ін.; 4) злочини проти статевої недоторканності та статевої свободи: зґвалтування, насильницьке задоволення статевої І пристрасті неприродним способом; 5) деякі злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод: перешкоджання насильством, погрозами здійсненню виборчого права; порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії, поєднане з насильством; 6) злочини проти власності (саме цю групу найчастіше і називають корисливо-насильницькими): грабіж, поєднаний з насильством, розбій, вимагання, поєднане з насильством; 7) злочини у сфері господарської діяльності: протидія законній господарській (стр. 147) діяльності з погрозою вбивства або в поєднанні з насильством примушування до антиконкурентних узгоджених дій шляхом насильства; 8) злочини проти громадської безпеки, у тому чи^т терористичний акт; напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення та ін.; 9) злочини проти громадського порядку та моральності: масові заворушення, хуліганство (більшість хуліганських проявів поєднані з насильством). За допомогою насильства вчинюється частина злочинів проти правосуддя, військових злочинів, злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку й інші злочини.

Отже, насильство є засобом вчинення багатьох суспільно небезпечних діянь. Оскільки найбільш розповсюдженими серед них є злочини проти життя і здоров'я особи, зокрема убивства і тілесні ушкодження, на правоохоронні органи, у тому числі прокуратуру України, покладається складне завдання здійснення ефективної протидії та запобігання цим злочинам.