- •Isbn 966-96559-5-1
- •Передмова
- •Розділ і. Теоретичні і прикладні проблеми протидії злочинності в україні
- •§ 1. Поняття і зміст діяльності щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 2. Структура та загальна характеристика діяльності щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 3. Принципи протидії та запобігання злочинності
- •§ 4. Об'єкт протидії та запобігання злочинності, його поняття, властивості та класифікація
- •§ 5. Суб'єкти протидії та запобігання злочинності, основні напрями їх діяльності
- •§ 6. Віктимологічна профілактика злочинів
- •§ 7. Діяльність громадських організацій і окремих громадян щодо протидії та запобігання злочинам
- •Рекомендована література:
- •Розділ II. Правове та інформаційно-аналітичне забезпечення протидії злочинності
- •§ 1. Правове забезпечення протидії та запобігання злочинності
- •§ 2. Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення протидії та запобігання злочинності
- •§ 3. Статистичний аналіз злочинності
- •Дані про потерпілих в Україні
- •Структура злочинності в Україні у 2006-2009 pp.
- •§ 4. Методи збору, аналізу і узагальнення кримінологічної інформації про причини та умови злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ III. Кримінологічне прогнозування і планування заходів протидії та запобігання злочинності
- •§ 1. Поняття, завдання і види кримінологічного прогнозування
- •§ 2. Поняття, завдання і види кримінологічного планування
- •§ 3. Участь прокуратури та інших правоохоронних органів у розробці і плануванні заходів протидії та запобігання злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ IV. Основні напрями діяльності органів прокуратури щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 1. Поняття і загальна характеристика діяльності прокуратури щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 2. Протидія та запобігання злочинам засобами прокурорського нагляду
- •§ 3. Кримінологічна діяльність прокурора на стадії досудового слідства
- •§ 4. Кримінологічна діяльність прокурора у кримінальному судочинстві
- •§ 5. Координаційні повноваження прокурора й організаційно- правові засади їх здійснення
- •§ 6. Кримінологічна діяльність прокуратури при здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та застосуванні інших заходів примусового характеру
- •Рекомендована література:
- •Розділ V. Протидія злочинності органами дізнання та досудового слідства
- •§ 1. Причини і умови, що сприяють вчиненню злочину, як предмет доказування на стадії досудового розслідування
- •§ 2. Виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, по конкретним кримінальним справам
- •§ 3. Основні напрями діяльності органів дізнання та досудового слідства щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину
- •Рекомендована література:
- •Розділ VI. Протидія злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 1. Основні стратегії протидії та запобігання злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 2. Моделі протидії злочинності в країнах Західної Європи, сша та в країнах Азії
- •§ 3. Суб'єкти протидії злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 4. Організація і методи роботи поліції, прокуратури й установ, які виконують покарання з протидії злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 5. Діяльність міжнародних організацій і міжнародне співробітництво у сфері протидії та запобігання злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ VII. Проблеми протидії насильницьким злочинам
- •§ 1. Поняття та види насильницьких злочинів
- •§ 2. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів
- •Статистичні дані щодо умисних убивств і умисних тяжких тілесних ушкоджень за 2000-2009 роки
- •Статистичні показники складу виявлених осіб, які вчинили умисне убивство у 2001 -2009 роках
- •§ 3. Особливості детермінації насильницьких злочинів
- •§ 5. Протидія та запобігання насильницьким злочинам
- •§ 6. Діяльність органів прокуратури з протидії та запобігання насильницьким злочинам
- •Рекомендована література:
- •Розділ VIII. Проблеми протидії злочинам у сфері господарської діяльності
- •§ 1. Поняття та види злочинів у сфері господарської діяльності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері господарської діяльності
- •§ 3. Основні кримінологічні риси особи, яка вчинила злочин у сфері господарської діяльності
- •§ 4. Фактори, причини та умови злочинів у сфері господарської діяльності
- •§ 5. Протидія та запобігання злочинам у сфері господарської діяльності
- •Рекомендована література:
- •Розділ IX. Проблеми протидії злочинам у сфері службової діяльності
- •§ 1. Поняття злочинів у сфері службової діяльності та суміжні поняття
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері службової діяльності та осіб, які їх вчинюють
- •§ 3. Фактори, причини та умови злочинів у сфері службової діяльності
- •§ 4. Протидія і запобігання злочинам у сфері службової діяльності та корупції
- •§ 5. Діяльність органів прокуратури щодо протидії і запобігання злочинам у сфері службової діяльності та корупції
- •Рекомендована література:
- •Розділ X. Проблеми протидії злочинам проти правосуддя
- •§ 1. Поняття та система злочинів проти правосуддя
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів проти правосуддя та осіб, які їх вчинили
- •§ 3. Фактори, причини та умови скоєння злочинів проти правосуддя
- •§ 4. Загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи протидії й запобігання злочинам проти правосуддя
- •§ 5. Протидія та запобігання злочинам проти правосуддя органами прокуратури
- •Рекомендована література:
- •Розділ XI. Проблеми протидії організованій злочинності
- •§ 1. Поняття та види організованих злочинних угруповань
- •§ 2. Кримінологічна характеристика організованої злочинності та осіб, які вчинили злочини у складі організованої злочинної групи
- •§ 3. Фактори, що обумовлюють виникнення, існування, поширення та відтворення організованої злочинності
- •§ 4. Здгдльносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи протидії і запобігання організованій злочинності
- •§ 5. Міжнародне співробітництво в сфері протидії та запобігання організованій злочинності
- •§ 6. Органи прокуратури як суб'єкти протидії та запобігання організованій злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ XII. Проблеми протидії злочинам, вчинюваним засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 1. Поняття злочинів, вчинюваних особами, засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів, вчинюваних особами, засуджених до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 3. Причини і умови злочинів, вчинюваних особами, засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 4. Протидія та запобігання злочинам, вчинюваним засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 5. Протидія та запобігання злочинам, вчинюваним засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру органами прокуратури
- •Рекомендована література:
- •Розділ XIII. Проблеми протидії злочинам неповнолітніх
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •§ 2. Фактори, причини та умови, які обумовлюють злочинність неповнолітніх
- •§ 3. Проблеми протидії та запобігання злочинам неповнолітніх
- •§ 4. Проблеми запровадження системи ювенальної юстиції в Україні
- •§ 5. Діяльність органів прокуратури щодо протидії та запобігання злочинам неповнолітніх, захисту їх прав і свобод
- •Рекомендована література:
- •Розділ XIV. Проблеми протидії злочинам проти довкілля
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів проти довкілля та осіб, які їх вчинили
- •§ 2. Фактори, причини та умови злочинів проти довкілля
- •§ 3. Загальносоціальні і спеціально-кримінологічні особливості протидії та запобігання злочинам проти довкілля
- •§ 4. Діяльність органів прокуратури щодо протидії та запобігання злочинам проти довкілля
- •Рекомендована література:
- •Розділ XV. Проблеми протидії злочинам проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)
- •§1. Кримінологічна характеристика військових злочинів та осіб, які їх вчинили
- •Кількість загальнокримінальних злочинів, вчинених військовослужбовцями
- •Структура військових злочинів
- •§ 2. Фактори, причини та умови, які сприяють вчиненню військових злочинів
- •Оцінка діяльності держави у вирішенні проблем Збройних сил України
- •§ 3. Проблеми протидії злочинам у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
- •§ 4. Протидія та запобігання військовим злочинам органами Прокуратури
- •Рекомендована література:
- •Проблеми протидії злочинності
§ 5. Діяльність міжнародних організацій і міжнародне співробітництво у сфері протидії та запобігання злочинності
Зростання злочинності із середини XX сторіччя практично у всіх країнах стало нагальною проблемою і предметом дослідження на міжнародному рівні. І не випадково ООН з перших же днів свого існування поклала на Економічну Раду ООН завдання координації співробітництва державу галузі запобігання злочинності.
Проблема боротьби зі злочинністю неодноразово виносилася на сесії Генеральної Асамблеї ООН, на яких розглядалися найрізноманітніші напрями боротьби зі злочинністю. І лише в 1971 році ООН заснувала Комітет із запобігання злочинності і боротьби з нею, до обов'язку якого входить: підготовка доповідей з різних аспектів боротьби зі злочинністю і поводження з правопорушниками, підготовка конгресів ООН із запобігання злочинності, сприяння реалізації міжнародних договорів по боротьбі зі злочинністю.
Міжнародні конгреси ООН із запобігання злочинності та поводження з правопорушниками скликаються раз у п'ять років. Перший конгрес ООН із проблем боротьби зі злочинністю відбувся в Женеві у 1955 році. Одинадцятий конгрес відбувся у 2005 році у Бангкоці, на якому виступив Генеральний секретар ООН з доповіддю «Положення у світі в галузі запобігання злочинності та кримінального переслідування».
За допомогою рекомендацій, резолюцій, декларацій, конвенцій розробки різного роду програм-мінімумів ООН намагається досягти проведення єдиної кримінологічної політики в усьому світі. Найважливішим міжнародним кримінологічним органом є експертна комісія ООН, що нараховує 27 членів, які збираються двічі на рік і надають свої звіти Економічній та Соціальній раді ООН.
На всіх конгресах ООН велике значення надавалося вивченню інденцій у динаміці злочинності, проблемам її прогнозування, планування заходів боротьби з нею та оцінці цих заходів.
У 1968 році засновані центральний НДІ кримінології ООН і Регіональні інститути для Східної та Західної Європи, для Азії і Далекого Сходу, для Центральної й Південної Африки.
В 1958 році при Європейській раді у Страсбурзі почав своє Існування Європейський комітет з проблем боротьби зі злочинністю, до якого входить 21 держава - член ЄР. (стр. 141)
У межах Програми ООН із запобігання злочинності і кримінальної юстиції створено мережу кримінологічних науково- дослідних інститутів. Серед європейських установ найбільш важливим є Центр ООН з міжнародного запобігання злочинності (СІСР), розташований у Відні. Його основні завдання: запобігання злочинності, проведення досліджень щодо ефективності функціонування органів кримінальної юстиції та реформи кримінального права. Особлива увага приділяється транснаціональній організованій злочинності, проблемам протидії корупції і торгівлі людьми. Завдяки впровадженню сучасних інформаційних технологій Центр має найширшу електронну базу статистичних даних по різних країнах, публікацій з різних аспектів злочинності, але передусім документів ООН з цієї проблематики, а також інформацію щодо партнерських організацій. Центр плідно співпрацює з відомим у всьому світі Міжрегіональним інститутом ООН з досліджень злочинності і юстиції (ЮНІКРІ), розташованим у Турині (Італія). Основними науковими інтересами ЮНІКРІ є порівняльні дослідження.
У Гельсінкі (Фінляндія) є ще одна відома установа - Європейський інститут із запобігання злочинності й контролю над нею (HELTNI). З 1981 року інститут є тією ланкою, що об'єднує мережу інститутів, які діють у межах Програми ООН із запобігання злочинності і кримінальної юстиції. Інститут проводить конференції, організовує курси підвищення кваліфікації практичних працівників кримінальної юстиції, публікує тематичні збірники наукових праць, у яких висвітлюються результати останніх досліджень, проведених ученими інституту й науковцями інших європейських країн. Усе ж таки головною в діяльності цього закладу є робота груп експертів, які готують доповіді стосовно сучасних тенденцій розвитку злочинності та її окремих видів, а також щодо впливу на них різних запобіжних заходів. Важливим є те, що після завершення досліджень урядам різних країн Європи надаються рекомендації. Саме у Фінляндії роль дослідників-експертів є достатньо впливовою, багато політичних рішень приймається саме з огляду на їх висновки.
Серед європейських інституцій, крім згаданих вище наукових установ, вагому роль відіграє Європейський комітет з проблем злочинності (ЕССР), який розробляє проекти конвенцій (кримінально-політичних рекомендацій), а також Рада міністрів - юстиції і внутрішніх справ країн - членів ЄС. Оскільки однією з цілей (стр. 142) Шенгенської угоди між європейськими країнами є запобігання і протидія злочинності, Рада кожні два місяці обговорює проблему розвитку та впровадження загальної кримінальної політики. Із багатьох питань провадяться консультації з Європейським парламентом.
Рішенням Ради Європи у 2001 році засновано Європейську мережу запобігання злочинності (EUCPN). Метою її діяльності проголошено розвиток різних аспектів запобігання злочинності на місцевому й національному рівнях. У процесі реалізації цієї мети Європейської мережі найбільша увага приділяється таким складникам злочинності, як злочинність неповнолітніх, злочинність у великих містах і злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків. Основними її діями є прискорення кооперації, контактів, обміну інформацією, виявлення прогалин у певних сферах знань, організація спільних зустрічей, розповсюдження цільової інформації серед країн - членів ЄЄ. Важливою в діяльності Мережі є плідна співпраця між ученими і практичними працівниками, що має на меті заповнення прогалин, які існують між цими двома агентами.
Безумовно, і в європейських країнах чималою є проблема втілення теоретичних знань у практичну площину. Мережа здійснює зусилля щодо поширення знань серед усіх зацікавлених організацій- партнерів, надає роз'яснення, що дедалі збільшує чисельність користувачів інформації.
Поряд з ООН все більшого значення в координації міжнародних зусиль по боротьбі зі злочинністю набувають міжнародні неурядові організації. До найбільш великих міжнародних організацій, що займаються проблемами боротьби зі злочинністю, належать: Міжнародна асоціація кримінального права (МАКП), 1924 рік,- Міжнародне кримінологічне об'єднання (МКО), 1934 рік, яке має Консультативний статус ООН з 1949 року; Міжнародна соціологічна асоціація (MCA), 1949 рік; Міжнародна організація соціального захисту (МОСЗ), 1947 рік.
З року в рік у європейських країнах збільшується кількість суб'єктів запобігання злочинності. Крім традиційних - правоохоронних органів - нові групи державних і приватних установ залучаються до такої діяльності, серед яких є муніципалітети, міністерства освіти й соціальної допомоги, представники бізнесу, у тому числі будівельні корпорації, громадські організації, приватні особи та ін. (стр. 143)