§ 4. Організація і методи роботи поліції, прокуратури й установ, які виконують покарання з протидії злочинності в зарубіжних країнах

Мережа поліцейських органів у різних країнах відрізняється надзвичайною розгалуженістю, широтою компетенції і різноманіттям безпосередніх завдань. Але її основні повноваження фіксуються, як правило, на такій найважливішій формі її діяльності, як боротьба з кримінальною злочинністю та її профілактика. У різних країнах існують різні організаційні структури поліції, але методи її роботи практично в усіх країнах однакові, якщо не вважати діяльність поліції в тоталітарних режимах.

В організаційному аспекті структурування поліції в різних країнах відрізняється складністю і багатосистемністю. Вона, як правило, являє собою величезну внутрішню армію, що складається з безлічі поліцейських підрозділів. Наприклад, в США діє три системи поліції, формально не пов'язані між собою: федеральна, поліція штату і місцева. Місцева, у свою чергу, підрозділяється на сільську поліцію і поліцію міст. Функції федеральної поліції покладені також на велику кількість установ і відомств. У США існує не менше сорока федеральних установ, що займаються розслідуванням кримінальних справ. Наприклад, три відділи Міністерства фінансів - бюро внутрішніх витрат, відділ стягування податків за продаж алкогольних напоїв і відділ розслідувань та патрулювання Бюро митних зборів, наділені функціями дізнання і розслідування в межах своєї (стр. 137) компетенції. Очолює ж усю систему федеральних органів ФБР, що у повному обсязі наділене правочинностями з оперативної і слідчої діяльності. Крім ФБР функції федеральної поліції покладені на інші установи: Службу міграції і натуралізації, що перебуває у віданні Міністерства юстиції; секретна служба Міністерства фінансів; берегова охорона США; Митне бюро Міністерства фінансів; Бюро з увезення наркотиків; Служба внутрішніх зборів Міністерства фінансів. Це лише основні з федеральних органів, що виконують функції поліції.

Поліція штату зайнята переважно охороною громадського порядку, спостереженням за безпекою руху, розслідуванням деяких категорій справ невеликої тяжкості. Місцева поліція підрозділяється на: поліцію графств і муніципальну поліцію. Державні органи поліції доповнюються цілою системою допоміжних поліцейських служб і приватних розшукових бюро. Відмінною ознакою організації поліції в США є спеціалізація діяльності по різних напрямах боротьби зі злочинністю.

У поліції низки зарубіжних держав створено особливі відділи, які займаються профілактикою злочинів. Наприклад, ще в середині 50-х років минулого століття у складі англійської поліції були створені спеціальні формування і відповідні посади службовців з питань профілактики злочинності. Функції таких підрозділів зводилися до наступного: навчати особовий склад специфічним методам профілактичної роботи; організовувати, планувати і координувати всі заходи щодо запобігання злочинності на даній території; проводити серед населення профілактичну роботу, залучати громадськість до співробітництва з поліцією; давати рекомендації громадянам з питань особистої безпеки й охорони своєї власності; вживати заходів щодо поліпшення освітлення вулиць і розміщення автостоянок; залучати місцевих жителів до патрулювання в житлових кварталах разом із поліцією; надавати свої висновки до проектів планування житлових кварталів, споруджень і громадських місць з тим, щоб забезпечити достатній простір для роботи патрульної служби і за необхідності затримку злочинця.

У 70-і роки XX ст. в США були розроблені програми інтенсивного впливу на злочинність (ПІВЗ), призначені для американських міст, найбільш уражених злочинністю. На основі попереднього кримінологічного аналізу виокремлено певні групи (стр. 138) вселення, райони і конкретні криміногенні фактори як об'єкти цілеспрямованої профілактики. В них були намічені наступні напрями профілактичної діяльності: покращення сімейних умов, які породжують злочинність; скорочення криміногенності потенційних об'єктів злочинів; підвищення ефективності діяльності поліції, судових органів, виправно-трудових установ та тюрем; систематичне (раз на півріччя) проведення досліджень з визначення рівня латентності злочинності тощо.

Прогнозування і планування боротьби зі злочинністю в країнах Європи та США здійснюється постійно мірою зміни криміногенної ситуації. Розробляються як загальнодержавні програми, так і регіональні. У загальнодержавних програмах йдеться переважно про питання боротьби з такими видами злочинів, які зачіпають загальнодержавні інтереси, а регіональні - присвячені питанням боротьби з загальнокримінальною злочинністю.

Практикується також розробка програм з профілактики окремих видів злочинних посягань. Державна програма, звичайно, дає загальний зразок плану заходів для всієї країни, який потім конкретизується в регіональних програмах. Україна також обрала цей шлях. У Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 роки зазначено, що регіональні програми профілактики злочинності необхідно привести у відповідність до цієї програми.

При прогнозуванні злочинності постійно враховується рівень латентної злочинності. У СПІД наприклад, раз на півроку організовуються загальнонаціональні дослідження рівня латентної злочинності. Постійно ведеться облік збитку, нанесеного злочинністю, витрат держави на боротьбу зі злочинністю й економічною ефективністю діяльності правоохоронних органів.

Діяльність прокуратури щодо протидії та запобігання злочинам у зарубіжних країнах визначається конституційно-правовим статусом прокуратури в країні і її функціями. Але при всьому різноманітті цього статусу на органи прокуратури покладається обов'язок здійснювати кримінальне переслідування, підтримувати державне звинувачення, захищати інтереси громадян і держави в суді. У межах виконання цих обов'язків і здійснюється протидія злочинності.

Так, наприклад, головними завданнями прокурора в країнах англосаксонської правової системи (США, Великобританія) є боротьба зі злочинністю, сприяння розробленню державної (стр. 139) політики протидії злочинності, надання допомоги жертвам злочинів, захист інтересів громадян, які беруть участь у кримінальному тa цивільному судочинстві.

У більшості країн романо-германської правової системи (Західна Європа) компетенція прокуратури у сфері протидії злочинності полягає в наступному: здійснення кримінального переслідування; керівництво органами розслідування і здійснення нагляду за ними; підтримання державного обвинувачення; контроль за законністю судових актів; забезпечення виконання вироків.

Діяльність установ, які виконують покарання, з протидії злочинності у зарубіжних країнах залежить від принципів кримінально-виконавчої політики держави. Кримінально-виконавча політика більшості країн Західної Європи і США ґрунтується на засадах прогресивної системи відбування покарання. Вона має сприяти тому, щоб злочинці, які пройшли крізь прогресивну систему, вийшли з неї налаштованими на чесне законослухняне життя у суспільстві. Прогресивна кримінально-виконавча система у світі традиційно розподіляється на два види: для неповнолітніх і для повнолітніх злочинців. Кримінально-виконавчий вплив на засуджених залежить від їх поведінки в установах виконання покарань і має на меті повернення злочинця у суспільство. При цьому головна увага приділяється індивідуальній роботі з засудженими.

У розробці програм індивідуальної профілактики беруть участь спеціалісти з різних галузей знань: психіатри, психологи, соціологи, педагоги та інші. Особистість вивчається комплексно - від психічного та фізичного розвитку до стану розумових здібностей, трудових навичок тощо. На основі отриманих даних розробляються рекомендації щодо роботи з кожним засудженим. Значного поширення, наприклад у США, набули діагностичні центи, завданням яких є класифікація злочинців та визначення програм індивідуальної роботи з ними.

Для впливу на засуджених широко застосовується інститут пробації, який за своїм змістом полягає у здійсненні співробітником служби пробації із залученням представників громадськості нагляду за засудженими. Невиконання умов пробації спричиняє негативні наслідки - аж до заміни пробації позбавленням волі. (стр. 140)