§ 2. Моделі протидії злочинності в країнах Західної Європи, сша та в країнах Азії

Погляд на злочинність як на явище, яке споконвіку притаманне будь-якому людському суспільству, є домінуючим у західній кримінології та, відповідно, основою наукових концепцій протидії і запобігання злочинності. Виходячи з цього, сформувалася і кримінологічна політика в сфері протидії та запобігання злочинності, реальні завдання якої: скорочення рівня злочинності, установлення над нею соціального контролю, щоб злочинність не стала реальною загрозою існуванню основ державності і безпеки громадян, а не (стр. 130) утопічне - ліквідувати злочинність як явище в житті суспільства. Тому потрібна не війна суспільства зі злочинцями, а здійснення систематичного цілеспрямованого впливу на неї з метою мінімізації її рівня, враховуючи сучасні можливості правоохоронних органів, дотримання законності, охорону конституційних прав і свобод громадян. У сучасних західних країнах функціонують різні кримінологічні моделі запобігання та протидії злочинності, які визначаються кримінологічною політикою відповідних держав, історичним досвідом боротьби зі злочинністю, домінуючими науковими концепціями, що визначають основні напрями запобігання та протидії злочинності. Серед них можна виділити такі моделі: американська, британська, західноєвропейська, мусульманська, соціалістична, азіатсько-тихоокеанська і змішані моделі протидії та запобігання злочинності.

Американська кримінологічна модель протидії злочинності - це особливий вид кримінологічної системи, теоретичною основою якої є переважно соціологічні концепції причин злочинності, законодавче регулювання якої забезпечується шляхом прийняття комплексних програмних і нормативних актів, а практична реалізація заходів боротьби зі злочинністю здійснюється з використанням форм і методів, що відображають потреби досягнення високого рівня суспільної безпеки в конкретних історичних умовах.

Порівняльний аналіз показує, що США є єдиною країною у світі, яка досягла достатньо вагомих успіхів у зниженні показників офіційної кримінально-правової статистики, що обумовлює значимість американської кримінологічної моделі як джерела позитивного досвіду. При цьому доцільно враховувати, що відмінною ознакою даної моделі є визнання вирішальної ролі поліцейського та кримінально-правового контролю над злочинністю в системі заходів протидії злочинності. Американський досвід боротьби зі злочинністю в останні десятиріччя свідчить про жорсткість карної політики в галузі протидії злочинності, що проявляється в розширенні меж застосування страти, а також поширенні практики позбавлення волі як міри покарання. Американські вчені і практики вважають, що тверда карна політика відіграє важливу роль у процесі забезпечення ефекту «залякування» і скорочення рівня злочинності, стримування антисоціальної поведінки. Сучасна карна політика в країні значною мірою визначається ідеологією «нульової терпимості до злочину», що (стр. 131) забезпечує стратегію й тактик «війни зі злочинністю» з метою забезпечення високого рівня суспільної безпеки.

Британська кримінологічна модель - це історично сформований тип організації протидії та запобігання злочинності, якому властивий так званий державницький підхід до впливу на злочинність і злочинців. Характерними особливостями даного підходу є неокласичні методи протидії злочинності за допомогою заходів кримінально-правового впливу й удосконалювання карної політики у поєднанні із заходами загальносоціальної і спеціальної профілактики злочинів, здійснюваної при організаційній і фінансовій підтримці держави.

До особливостей британської практики протидії злочинності належить так зване продовжене позбавлення волі, що допускає можливість ізоляції від суспільства злочинця, який являє собою підвищену суспільну небезпеку, на більш тривалий строк, ніж це обумовлено характером і ступенем суспільної небезпеки вчиненого злочину і раніше призначеного судом покарання. Крім того, сучасною тенденцією є активне застосування превентивних заходів, у тому числі позбавлення волі, до осіб з антисоціальними схильностями. Особливістю британської моделі ювенальної юстиції є низький вік кримінальної відповідальності неповнолітніх - 10 років, а також застосування «заходів безпеки» до дітей, які не досягли даного віку. Водночас каральні заходи здійснюються у поєднанні з численними програмами профілактики злочинів неповнолітніх в умовах достатнього фінансування цих програм.

Західноєвропейська (континентальна) модель протидії злочинності. В її основі лежить переважно західне розуміння причин злочинності та шляхів протидії їй, які є характерними для індустріально-розвинених країн романо-германської правової родини. Теоретичні підходи відрізняються «всеїдністю» і мають еклектичний характер; карна політика переживає період посилення неокласичних підходів і жорсткості карної репресії, соціальний контроль за особистістю менш виражений і не є таким вже тотальним, яку США або Канаді.

Виділяються два основні різновиди континентальної моделі протидії злочинності: південноєвропейська модель (Франція, Італія), що характеризується переважним розвитком клінічної кримінології, яка акцентує увагу на медико-психіатричних аспектах впливу на (стр. 132) особистість злочинця, індивідуальних заходах профілактики злочинної поведінки, і північноєвропейська модель (Норвегія, Швеція, Данія, Ісландія, Фінляндія).

Історичні, правові й соціальні особливості обумовлюють специфіку протидії злочинності в Скандинавських країнах, де теоретична кримінологія перебуває під сильним впливом соціологічних і соціально-психологічних концепцій, а практика протидії злочинності поєднує використання суворих заходів покарання разом із заходами загальносоціальної профілактики.

Змішані моделі протидії злочинності об'єднують ознаки декількох кримінологічних моделей. До даної групи належать, наприклад, країни Британської співдружності, які являють собою безліч правових систем, що існують у сучасному світі: загальне право, мусульманське право, романо-германське право тощо. При цьому на практику протидії злочинності в цих країнах впливає англійське загальне право, розповсюджуване за допомогою судової практики, а також прецедентне право, створене у межах Співдружності, яке є їх «загальною правовою спадщиною». У сфері теоретичної кримінології великий вплив фундаментальних концепцій британських кримінологів, чому значною мірою сприяє поширеність англійської мови на території колишніх британських колоній. У сфері правового регулювання протидії злочинності велике значення має регіональне законодавство, створене в межах Співдружності, зокрема спрямоване на боротьбу з торгівлею наркотиками.

Змішані моделі протидії злочинності застосовуються і в країнах, що перейшли на ринковий шлях розвитку в умовах соціальної нестабільності. Ця модель характеризується відсутністю цілеспрямованої державної політики протидії злочинності, особливо у сфері економіки; теоретичні засади і практичні заходи розробляються фахівцями на основі соціологічних і соціально- психологічних концепцій; у країнах відсутня стабільна правова, матеріально-технічна база й організаційні умови для ефективної профілактики злочинності; існуючі раніше форми участі громадськості в запобіганні злочинів ліквідовані, а нові не створені. Така ситуація здебільшого характерна для пострадянських країн.

Мусульманська модель протидії злочинності (Іран, Пакистан, Саудівська Аравія й ін.) в основному є відображенням релігійних Доктрин і звичаїв мусульманського права, що, в свою чергу, є (стр. 133) складовою частиною релігії ісламу. Шаріат установлює правила поведінки для віруючих, які вони повинні виконувати під погрозою застосування суворих покарань. Як додаткові засоби стримування використовуються суворі моральні та релігійні норми і звичаї. Карна політика ґрунтується на доктрині залякування, що реалізується шляхом публічного виконання таких покарань, як страта, бичування, відсікання частин тіла, побиття каменями.

Події останнього часу свідчать про нову хвилю «цивілізаційного протистояння», пов'язану з явищами радикалізації та політизації ісламу, ростом ісламського фундаменталізму, що відображає прагнення мусульман до відродження «щирих» ісламських цінностей в умовах глобалізації та панування західної культури. У результаті - на міжнародній і національній аренах багатьох держав з'явилося таке явище, як «ісламський тероризм», що являє собою серйозну загрозу безпеці держав. У зв'язку з цим досить актуальними є пошук і активізація стримуючих антикриміногенних факторів, наявних у мусульманській культурі, запобігання «кримінального зараження» з боку радикальних організацій Арабського Сходу.

Соціалістична модель протидії злочинності (Китай, Куба, Північна Корея, а раніше - СРСР та інші соціалістичні країни). Значимими факторами впливу на злочинність є соціалістична ідеологія, в якій стверджується про можливість ліквідації злочинності, пропагандистсько-виховну політику і запобіжну діяльність, здійснювану під керівництвом основного органу влади - комуністичної партії і її апарату.

Для такої моделі властиві періодичні загальнодержавні кампанії проти злочинності, широке залучення населення до профілактичної діяльності, активне запобігання рецидивної злочинності, у тому числі шляхом побутового та житлового устрою осіб, які відбули покарання. Але одночасно відзначається й інше - репресії щодо політичної опозиції, суворі кримінально-правові заходи стосовно осіб, винних у здійсненні загальнокримінальних злочинів, особливо злочинів проти державної власності.

Суттєво з-поміж інших відрізняється китайська модель протидії злочинності що поєднує в собі елементи східної культури й соціалістичної теорії й практики. Традиційні філософські ідеї: даосизм, конфуціанство й легизм значною мірою визначають основні напрями впливу на правосвідомість громадян: а) шляхом (стр. 134) переконання й виховання, використання найближчого оточення з метою неформального контролю за поведінкою; б) за допомогою застосування суворих заходів впливу до правопорушників, наприклад, публічних розстрілів винних у корупції, торгівлі наркотиками та інших злочинах.

Азіатсько-тихоокеанська модель протидії та запобігання злочинності (Японія, Південна Корея й ін.) відображає релігійні та філософські традиції Сходу. Азіатський менталітет має вирішальне значення в регуляції поведінки. При цьому пріоритет надається не праву, а традиційним нормам і звичаям, сусідсько-сімейному колективізму, повазі до старшого, почуто обов'язку й честі. Моральні правила, особиста етика, прагнення уникнути конфліктів - найсильніші регулятори поведінки східної людини. Разом з тим у сучасних країнах Далекого Сходу спостерігається активне засвоєння «західного» способу життя, яке призводить до втрати низки традиційних цінностей, що несприятливо позначаються на стані злочинності.