- •Isbn 966-96559-5-1
- •Передмова
- •Розділ і. Теоретичні і прикладні проблеми протидії злочинності в україні
- •§ 1. Поняття і зміст діяльності щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 2. Структура та загальна характеристика діяльності щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 3. Принципи протидії та запобігання злочинності
- •§ 4. Об'єкт протидії та запобігання злочинності, його поняття, властивості та класифікація
- •§ 5. Суб'єкти протидії та запобігання злочинності, основні напрями їх діяльності
- •§ 6. Віктимологічна профілактика злочинів
- •§ 7. Діяльність громадських організацій і окремих громадян щодо протидії та запобігання злочинам
- •Рекомендована література:
- •Розділ II. Правове та інформаційно-аналітичне забезпечення протидії злочинності
- •§ 1. Правове забезпечення протидії та запобігання злочинності
- •§ 2. Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення протидії та запобігання злочинності
- •§ 3. Статистичний аналіз злочинності
- •Дані про потерпілих в Україні
- •Структура злочинності в Україні у 2006-2009 pp.
- •§ 4. Методи збору, аналізу і узагальнення кримінологічної інформації про причини та умови злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ III. Кримінологічне прогнозування і планування заходів протидії та запобігання злочинності
- •§ 1. Поняття, завдання і види кримінологічного прогнозування
- •§ 2. Поняття, завдання і види кримінологічного планування
- •§ 3. Участь прокуратури та інших правоохоронних органів у розробці і плануванні заходів протидії та запобігання злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ IV. Основні напрями діяльності органів прокуратури щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 1. Поняття і загальна характеристика діяльності прокуратури щодо протидії та запобігання злочинності
- •§ 2. Протидія та запобігання злочинам засобами прокурорського нагляду
- •§ 3. Кримінологічна діяльність прокурора на стадії досудового слідства
- •§ 4. Кримінологічна діяльність прокурора у кримінальному судочинстві
- •§ 5. Координаційні повноваження прокурора й організаційно- правові засади їх здійснення
- •§ 6. Кримінологічна діяльність прокуратури при здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та застосуванні інших заходів примусового характеру
- •Рекомендована література:
- •Розділ V. Протидія злочинності органами дізнання та досудового слідства
- •§ 1. Причини і умови, що сприяють вчиненню злочину, як предмет доказування на стадії досудового розслідування
- •§ 2. Виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, по конкретним кримінальним справам
- •§ 3. Основні напрями діяльності органів дізнання та досудового слідства щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину
- •Рекомендована література:
- •Розділ VI. Протидія злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 1. Основні стратегії протидії та запобігання злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 2. Моделі протидії злочинності в країнах Західної Європи, сша та в країнах Азії
- •§ 3. Суб'єкти протидії злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 4. Організація і методи роботи поліції, прокуратури й установ, які виконують покарання з протидії злочинності в зарубіжних країнах
- •§ 5. Діяльність міжнародних організацій і міжнародне співробітництво у сфері протидії та запобігання злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ VII. Проблеми протидії насильницьким злочинам
- •§ 1. Поняття та види насильницьких злочинів
- •§ 2. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів
- •Статистичні дані щодо умисних убивств і умисних тяжких тілесних ушкоджень за 2000-2009 роки
- •Статистичні показники складу виявлених осіб, які вчинили умисне убивство у 2001 -2009 роках
- •§ 3. Особливості детермінації насильницьких злочинів
- •§ 5. Протидія та запобігання насильницьким злочинам
- •§ 6. Діяльність органів прокуратури з протидії та запобігання насильницьким злочинам
- •Рекомендована література:
- •Розділ VIII. Проблеми протидії злочинам у сфері господарської діяльності
- •§ 1. Поняття та види злочинів у сфері господарської діяльності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері господарської діяльності
- •§ 3. Основні кримінологічні риси особи, яка вчинила злочин у сфері господарської діяльності
- •§ 4. Фактори, причини та умови злочинів у сфері господарської діяльності
- •§ 5. Протидія та запобігання злочинам у сфері господарської діяльності
- •Рекомендована література:
- •Розділ IX. Проблеми протидії злочинам у сфері службової діяльності
- •§ 1. Поняття злочинів у сфері службової діяльності та суміжні поняття
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері службової діяльності та осіб, які їх вчинюють
- •§ 3. Фактори, причини та умови злочинів у сфері службової діяльності
- •§ 4. Протидія і запобігання злочинам у сфері службової діяльності та корупції
- •§ 5. Діяльність органів прокуратури щодо протидії і запобігання злочинам у сфері службової діяльності та корупції
- •Рекомендована література:
- •Розділ X. Проблеми протидії злочинам проти правосуддя
- •§ 1. Поняття та система злочинів проти правосуддя
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів проти правосуддя та осіб, які їх вчинили
- •§ 3. Фактори, причини та умови скоєння злочинів проти правосуддя
- •§ 4. Загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи протидії й запобігання злочинам проти правосуддя
- •§ 5. Протидія та запобігання злочинам проти правосуддя органами прокуратури
- •Рекомендована література:
- •Розділ XI. Проблеми протидії організованій злочинності
- •§ 1. Поняття та види організованих злочинних угруповань
- •§ 2. Кримінологічна характеристика організованої злочинності та осіб, які вчинили злочини у складі організованої злочинної групи
- •§ 3. Фактори, що обумовлюють виникнення, існування, поширення та відтворення організованої злочинності
- •§ 4. Здгдльносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи протидії і запобігання організованій злочинності
- •§ 5. Міжнародне співробітництво в сфері протидії та запобігання організованій злочинності
- •§ 6. Органи прокуратури як суб'єкти протидії та запобігання організованій злочинності
- •Рекомендована література:
- •Розділ XII. Проблеми протидії злочинам, вчинюваним засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 1. Поняття злочинів, вчинюваних особами, засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 2. Кримінологічна характеристика злочинів, вчинюваних особами, засуджених до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 3. Причини і умови злочинів, вчинюваних особами, засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 4. Протидія та запобігання злочинам, вчинюваним засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру
- •§ 5. Протидія та запобігання злочинам, вчинюваним засудженими до кримінальних покарань, та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру органами прокуратури
- •Рекомендована література:
- •Розділ XIII. Проблеми протидії злочинам неповнолітніх
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •§ 2. Фактори, причини та умови, які обумовлюють злочинність неповнолітніх
- •§ 3. Проблеми протидії та запобігання злочинам неповнолітніх
- •§ 4. Проблеми запровадження системи ювенальної юстиції в Україні
- •§ 5. Діяльність органів прокуратури щодо протидії та запобігання злочинам неповнолітніх, захисту їх прав і свобод
- •Рекомендована література:
- •Розділ XIV. Проблеми протидії злочинам проти довкілля
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів проти довкілля та осіб, які їх вчинили
- •§ 2. Фактори, причини та умови злочинів проти довкілля
- •§ 3. Загальносоціальні і спеціально-кримінологічні особливості протидії та запобігання злочинам проти довкілля
- •§ 4. Діяльність органів прокуратури щодо протидії та запобігання злочинам проти довкілля
- •Рекомендована література:
- •Розділ XV. Проблеми протидії злочинам проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)
- •§1. Кримінологічна характеристика військових злочинів та осіб, які їх вчинили
- •Кількість загальнокримінальних злочинів, вчинених військовослужбовцями
- •Структура військових злочинів
- •§ 2. Фактори, причини та умови, які сприяють вчиненню військових злочинів
- •Оцінка діяльності держави у вирішенні проблем Збройних сил України
- •§ 3. Проблеми протидії злочинам у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
- •§ 4. Протидія та запобігання військовим злочинам органами Прокуратури
- •Рекомендована література:
- •Проблеми протидії злочинності
Рекомендована література:
Про прокуратуру: закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua
Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: закон України від 22 червня 2000 року: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua
Про захист суспільної моралі: закон України від 20 листопада 2003 року № 1296-IV: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua
Про міліцію: закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua
Про оперативно-розшукову діяльність: закон України від 18 лютого 1992 року № 2135-ХІІ: [Електронний ресурс]: Режим доступу: http-. //www.rada.gov.ua
Про організацію прокурорського нагляду за додержання законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство: наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 4 гн.
Про організацію прокурорського нагляду за додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність: наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року №4-1 гн.
Голина В.В. Попередження злочинності правоохоронними органами: навч. посіб. / Голина В.В. - К.: НПК ВО, 1991. - 92 с. (стр. 124)
Давыденко Л.М., Противодействие преступности: теория, практика, проблемы: моногр. / Л. Давыденко, А Бандура. - X.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005.
Даньшин I.M. Проблеми детермінації злочинності / І.М. Даньшин. - Вісник Академії правових наук України. - 1995. - № 2. - С. 115-123.
Джужа О.М. Курс кримінології. Загальна частина: підруч.: у 2 кн. / Джужа О., Михайленко П., Кулик О. та ін.; за заг. ред. О.М. Джужи. - К: Юрінком Інтер, 2001. - Кн. 1. - С. 42-47.
Зеленецкий B.C. Предупреждение преступлений следователем / Зеленецкий B.C. - X.: Издательское объединение «Вища школа», 1975. - 172 с.
Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / [Даньшин М., Голіна В., Кальман О., Лисодед О.]; за ред. І. Даньшина. -X.: Право, 2003. - С. 32-51.
Погорецький МА Функціональне призначення оперативно-розщукової діяльності у кримінальному процесі: моногр. / Погорецький MA - X: Арсіс, ЛТД, 2007. - С. 391 -459. (стр. 125)
Розділ VI. Протидія злочинності в зарубіжних країнах
§ 1. Основні стратегії протидії та запобігання злочинності в зарубіжних країнах
Термін «стратегія» вживається переважно у військовому лексиконі, як наука, що включає в себе теорію і практику ведення війни, військових кампаній і великих бойових операцій. Але сучасні словники надають цьому терміну більш широке значення: мистецтво керівництва суспільними процесами, політичною боротьбою. В юридичній літературі під цим терміном розуміється мистецтво протидії злочинності і окремим злочинам, що здійснюється на основі загальної концепції, визначення цілей і засобів їх досягнення, реалізації різноманітних заходів.
Історія свідчить, що впродовж сторіч ці стратегії протидії злочинності постійно змінювалися у зв'язку зі змінами соціально- економічних, ідеологічних, політичних умов існування людства. Однак не одна із них вирішити проблему протидії злочинності не змогла. Тому завдання полягає в їх раціональному комплексному використанні. В історичному плані застосовувалися такі чотири основні стратегії, які включали різні напрями протидії злочинності: 1) кримінального переслідування; 2) компромісів; 3) безпеки; 4) профілактики. Всі ці стратегії, в практичному їх застосуванні, спрямовані на особу злочинця, на сам злочин і на причини та умови, що сприяють вчиненню злочину.
Стратегія кримінального переслідування передбачає застосування широкого арсеналу заходів кримінально-правового, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого характеру, спрямованих на припинення злочинної діяльності, застосування кримінальних покарань, загальної і спеціальної превенції злочинної поведінки.
Стратегія компромісів - це тимчасові домовленості державної влади (органів правосуддя і охорони правопорядку) з окремими особами, або групами осіб, які вчинили злочини, спрямовані на (стр. 126) взаємні поступки, які стосуються кримінального переслідування. Ці компроміси пов'язані з: покаянням винного і, відповідно, зменшенням терміну покарання; співробітництвом злочинців з правоохоронними органами; застосуванням спеціальних судових процедур і гуманного ставлення до неповнолітніх правопорушників; відновним правосудцям і створенням умов для примирення потерпілих і правопорушників та усуненням наслідків, спричинених злочином, відшкодуванням збитків, заподіяних потерпілому (якщо це можливо).
Стратегія безпеки полягає у застосуванні різноманітних технічних заходів, спрямованих на охорону і захист різноманітних об'єктів, а також громадян від можливих злочинних посягань. По суті, йдеться про усунення умов, які сприяють вчиненню злочинів, зменшення можливостей для вчинення злочину, інформаційну і роз'яснювальну роботу з населенням, здійснення допомоги жертвам злочинів тощо.
Стратегія профілактики включає широкий комплекс заходів загальносоціального, соціально-кримінологічного та індивідуального характеру, спрямованих на соціальну реорганізацію суспільства, підвищення рівня моральності і загальної культури особистості, її фізичного і психічного здоров'я.
Профілактика злочинів у зарубіжних країнах включає*, соціальну, медико-психологічну, суспільну, пенітенціарну профілактику.
Соціальна профілактика, спрямована на реформування системи культури, освіти, засобів масової інформації, вирішення національних і расових проблем, проблем економічної нерівності, удосконалення охорони здоров'я, поліпшення шкільної освіти, організацію молодіжних клубів, навчання батьків тощо.
Для цього реалізуються різні програми «районної профілактики правопорушень», головна ідея якої полягає в тому, що вплив на правопорушення має здійснюватися в малих соціальних групах. Різні районні проекти профілактики успішно застосовуються в Америці вже понад 50 років у районах з високим рівнем правопорушень. Профілактика на мікрорівні дає свої певні позитивні результати, особливо стосовно неповнолітніх. Заходи індивідуальної профілактики спрямовані на усунення антисоціальної спрямованості особи.
Медико-психологічна профілактика злочинів, або клінічна профілактика, випливає з необхідності лікування злочинця на індивідуальному рівні. На думку прихильників медико-психологічної (стр. 127) профілактики, профілактика повинна мати медичний характер, оскільки безпосередні причини злочинної поведінки полягають у психопатології, розумовій відсталості, підсвідомих антигромадських інстинктах.
Реалізація заходів такого профілактичного впливу має на меті поліпшити процес виправлення злочинців, змінити систему потреб, удосконалити схильності, змінити мотивування і відносини.
Плани профілактики складаються по-різному:
для профілактики злочинів з боку осіб, які поки що не вчинили злочинів, але схильні до них, і знаходяться у небезпечному стані;
для засуджених, що перебувають у виправних установах і в умовах напівволі (апробація, відстрочка, постпенітенціарний нагляд (адміністративний нагляд), спеціальні установи для підлітків).
Основні профілактичні заходи: хірургічні, психохірургічні, медичні, медико-педагогічні, групова психотерапія і психодрама.
Серед хірургічних заходів можна назвати кастрацію, стерилізацію, пластичні операції. Психохірургічна профілактика - це операції на мозку з метою лікування від агресивності осіб з уродженими епілептоїдними і сексуальними відхиленнями. Медична профілактика полягає в медикаментозному лікуванні. Вона може застосовуватися до осіб з високим ступенем агресивності, до хронічних алкоголіків і наркоманів. Медико-педагогічна профілактика розрахована на неповнолітніх і розумово відсталих. Її призначення - виховання у профілактованих належного рівня самоконтролю за допомогою систематичного спілкування з психологом і зняття психологічних навантажень та стресів. Психоаналітичне лікування засноване на парапсихологічному гіпнозі. Лікування здійснюється психоаналітиком стосовно неврастеніків, людей «з ідеєю фікс» чи з важким характером. Групова психотерапія припускає включення особи до колективу людей для вільних дискусій. При цьому передбачається, що завдяки спілкуванню особа звільняється від болісних підсвідомих асоціальних ідей і потягів. У результаті такої профілактики може бути послаблена агресивність. Профілактика за типом психодрами (розроблена у 1921 р. Дж. Морено) припускає участь особи в групі, де, як у спектаклі, розігруються життєві драми. Беручи участь у них, випробуваний реалізує негативні емоції і тим самим звільняється від агресивності та конфліктності. (стр. 128)
Така профілактика застосовується до трьох груп злочинців: хворих з органічними поразками мозку; аномальних осіб, які займають граничне становище між розумовим здоров'ям і хворобою; осіб, які мають інші психічні розлади.
Злочинність же розумово нормальних осіб (а їх загалом 70-75%) потребує застосування звичайної кримінально-правової, спеціально-кримінологічної і пенітенціарної профілактики.
Але не слід переоцінювати цих профілактичних заходів. Представники названих напрямів профілактики добре розуміють, що їхні методи не універсальні, і багатьом видам злочинних проявів держава може запобігти в певних межах спеціально- кримінологічними заходами.
Суспільна профілактика. У більшості західних країн немає чіткої системи громадських організацій, що займалися б профілактикою злочинності. Вона не координується якими-небудь органами і грунтується винятково на благодійних засадах. Фінансується ця діяльність, як правило, за рахунок різних фондів. Але мережа таких громадських організацій досить широка і напрями їхньої діяльності різноманітні. Це й індивідуальна профілактика, і профілактика різних видів злочинів, і профілактика рецидивної злочинності, і допомога в ресоціалізації особистості. Однак, як свідчить практика, і це було відзначено в ряді документів ООН, рівень ефективності участі громадян при найсумліннішому виконанні ними своїх обов'язків не високий. Виправити злочинця силами громадськості украй складно. Оскільки злочинець, який виправився, у цьому випадку повинен бути вище вад, наявних у суспільстві, в якому він живе.
Проте у багатьох західних країнах загальновизнано, що без участі громадськості проблему боротьби зі злочинністю вирішити неможливо.
У США в середині 70-х років минулого сторіччя виникли численні асоціації надання допомоги ув'язненим у місцях позбавлення волі, а також цивільні комісії по боротьбі зі злочинністю. Громадяни активно брали участь у роботі служб пробацій, що змусило уряд США законодавчо закріпити добровільне співробітництво громадян у системі пробацій і надавати їм матеріальну допомогу. Фактично кожен штатний співробітник служби пробації (або пероул) приймає під своє керівництво певне число добровільних непрофесійних помічників, кожному з яких (стр. 129) доручається ведення однієї чи декількох справ «піднаглядних». Практика засвідчила ефективність громадської допомоги професіоналам. Громадяни беруть участь у роботі служб пробацій, що існують при судах, а також у реалізації різних локальних програм: з організації дозвілля неповнолітніх, контролю за відвідуваністю шкіл тощо.
Перелік цих програм можна продовжити. Але хотілося б зупинитися лише на одному прикладі участі громадян-добровольціву діяльності системи юстиції в так званих трудових дорадчих комітетах громадян. Ці добровільні об'єднання займаються пошуком місць для працевлаштування осіб, які звільняються з виправно-трудових установ, навчанням їх відповідним спеціальностям у місцях позбавлення волі, стимулюють роботодавців до прийому на їхні підприємства навчених робітників - колишніх ув'язнених.
Значна маса кримінологів Заходу визнають, що запобіжна діяльність, заснована на примусовому та пасивному підпорядкуванні їй осіб, схильних до вчинення правопорушень і злочинів, не є економічною і не має морального виправдання в передовому суспільстві. Активна участь громадськості і підтримка з її боку вважається неодмінною умовою ефективності діяльності системи запобігання злочинності і контролю за нею.
Оптимальний варіант участі громадськості в профілактиці зводиться до поєднання професійної роботи і роботи громадськості, що здійснюється під керівництвом професіоналів.
Пенітенціарна профілактика здійснюється в місцях позбавлення волі і включає в себе різноманітні заходи індивідуальної профілактики та медико-психологічного впливу.