§ 3. Участь прокуратури та інших правоохоронних органів у розробці і плануванні заходів протидії та запобігання злочинності

Під розробкою заходів протидії та запобігання злочинності розуміється робота, пов'язана з прогнозуванням майбутнього стану злочинності, формуванням цілей і завдань у сфері протидії злочинності, розробкою напрямів запобіжної діяльності, визначенням суб'єктів їх здійснення, затвердженням планів і програм.

З позиції структурного аналізу розробка заходів протидії та запобігання злочинності складається з декількох взаємозалежних етапів: 1) збір та аналіз кримінологічної інформації; 2) формування цілей і завдань у сфері протидії злочинності та підбір засобів для їх досягнення; 3) підготовка та прийняття документів, у яких визначається запобіжна діяльність (планів, програм, рішень компетентних органів тощо); 4) доведення цілей і завдань до їх безпосередніх виконавців; 5) контроль за виконанням планів і програм.

Розробка профілактичних заходів здійснюється на практиці за рядом взаємообумовлених напрямів, зокрема, щодо запобігання окремим видам злочинів, в окремих регіонах країни, в галузях економіки; соціальних групах; сферах громадського життя тощо.

Органи прокуратури беруть участь в розробці запобіжних заходів у двох формах: а) у формі особистої участі прокурорських працівників у складанні програм комплексної протидії злочинності та планів профілактики окремих злочинів; б) шляхом внесення у відповідні органи влади й управління подань, що містять пропозиції щодо зміцнення законності й правопорядку в районі (місті), підвищення ефективності заходів протидії злочинності.

Розробка місцевих планів протидії злочинності має здійснюватися з урахуванням планів різних рівнів і за різними напрямами: загальнодержавних, регіональних та інших місцевих планів протидії окремим видам злочинів.

Згідно з «Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 рр.» на прокуратуру України було покладено здійснення наступних заходів: 1) розроблення проектів Законів України «Про профілактику злочинів», «Про державну національну службу розслідування України»; 2) посилення контролю (стр. 75) за дотриманням законодавства під час проведення господарської діяльності, набуття та реалізації майнових прав (розроблення та проведення додаткових скоординованих заходів з посилення контролю за процесом приватизації підприємств, що мають стратегічне значення; проведення скоординованої роботи щодо профілактики правопорушень на ринку підакцизних товарів, проведення щорічних комплексних перевірок діяльності таких підприємств); 3) проведення скоординованої роботи із забезпечення зменшення заборгованості перед державним бюджетом стратегічно важливих для економіки підприємств та своєчасне виявлення фактів зловживань з боку посадових і службових осіб таких підприємств; 4) проведення перевірки стану виконання особами, які проводять дізнання або слідство, вимог статей 23 і 23-1 КПК України, вжиття за результатами перевірок відповідних заходів; 5) проведення комплексних перевірок дотримання вимог Законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією», інших нормативно-правових актів з питань державної служби та запобігання корупції в органах виконавчої влади і місцевого самоврядування; 6) удосконалення взаємодії правоохоронних органів з міжнародною організацією кримінальної поліції - Інтерполом та компетентними органами іноземних держав у боротьбі зі злочинністю, що має транснаціональний характер; 7) розроблення з урахуванням міжнародного досвіду міжвідомчих заходів щодо підвищення ефективності використання форм міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.

Досягнення цілей планування на всіх його рівнях пов'язане з трьома основними умовами: комплексним підходом до виявлення причин та умов, що сприяють злочинам; забезпеченням взаємозв'язку, повноти та всебічності конкретних запобіжних заходів; створенням системи реалізації запланованих заходів.

Перша умова означає, що в ході планування необхідно спиратися на різнобічну й достовірну інформацію про злочини, на які здійснюватиметься запобіжний вплив. Без виявлення причинного комплексу злочинів неможливо розраховувати на ефективність і наукову обґрунтованість планових заходів. Без виконання другої умови важко досягти цілісного впливу на причинний комплекс злочинності. Виконання третьої умови пов'язане з тим, що власне планування не дасть бажаного ефекту без системи заходів (стр. 76), спрямованих на організаційне забезпечення реалізації розроблених планів.

У зв'язку з розробкою програм, спрямованих на запобігання та протидію злочинності виникає питання про співвідношення загальнодержавних і регіональних програм. Необхідно наголосити, що загальнодержавні програми не можуть бути представлені як сукупність регіональних. Вони є базовими для розробки регіональних програм. Таким чином, у сучасний період завдання полягає в практичній реалізації програмно-цільового підходу в кримінологічному плануванні, що дає можливість підвищити ефективність всієї системи запобігання злочинам. Цільові програми розраховані па певний строк і високий ступінь реалізації. Для них властивий високий ступінь інтеграції діяльності виконавців, їх тимчасова організаційна єдність, чітка субординація цілей, наявність загального сценарію, самостійне фінансування, наявність спеціального органу управління. Основне призначення такої програми полягає в тому, щоб розв'язати одну важливу проблему в чітко окреслених часових межах.

У тісному зв'язку із загальнодержавним і регіональним плануванням перебуває так зване відомче планування протидії злочинності. Йдеться про складання планів роботи з протидії злочинності й іншим правопорушенням правоохоронними органами. В основі такого планування мають бути загальнодержавні і регіональні програми. При цьому у відомчих планах ці заходи повинні формулюватися таким чином, аби діяльність відповідних органів по їх виконанню не виходила за межі їхньої компетенції при розробці та реалізації спільних заходів.

Відомче планування є самостійним видом планування, оскільки всі правоохоронні органи, які беруть участь в реалізації заходів протидії злочинності, діють як незалежні один від одного в організаційному відношенні відомства Вони самі визначають безпосередніх виконавців; у межах загальних строків проведення заходів на власний розсуд можуть установлювати строки окремих операцій тощо. Самостійність відомчого планування визначається також тим, що діяльність правоохоронних органів щодо протидії злочинності здійснюється не тільки в межах загальнодержавних і регіональних програм, а й поза ними. Вказана діяльність значною мірою має висвітлюватися в поточних планах роботи центральних і (стр. 77) регіональних органів правопорядку та їхніх структурних підрозділів. Вдосконалення практики планування даної роботи є суттєвим резервом підвищення рівня ефективності діяльності правоохоронних органів з протидії та запобігання злочинності.